Слава ЗСУ!

"Кашемірове пальто" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 24.11.2023

"Кашемірове пальто"

  Сьогодні моя мати Галина Григорівна дістала з шафи своє улюблене бежеве кашемірове пальто, щоб йти в ньому до школи забирати онуків Діму та Галю з уроків.

Подивившись пальто на світло моя мати сильно засмутилася тому, що побачила на пальто дірки наскрізь проїдені міллю.

—Як же так? — засмутилася моя мати Галина Григорівна.

—Це було моє улюблене кашемірове пальто.

—Я його не носила відколи твоя сестра Ірина захистила кандидатську дисертацію з політології сказала мені мати.

—Навіть розсипана в шафі лаванда не захистила пальта від молі, засмутилася моя мати.

—Навіщо ж ти його так довго понад двадцять років зберігала в шафі і не носила? — здивовано запитав я у матері.

—Я його берегла на "урочистий вихід у суспільство" відповіла мені моя мати.

—А який у цьому сенс мати гарну річ і не носити її? — запитав я у матері.

—Ти це пальто берегла для "іншого життя"?

—Не буде ніякого "іншого життя", мамо.

—Не було Стасе, підходящого випадку і настрій у мене був не той щоб його носити відповіла мені моя мати.

—В житті мамо, треба знаходити моменти для "маленької радості".

—Їх треба постійно створювати для себе кожного дня,— так радять людям психологи.

—Треба радіти тому життю мамо, яке в тебе зараз є і з задоволенням носити улюблені речі не боячись їх зіпсувати чи забруднити, бо життя одне й іншого в тебе вже не буде.

—Що ж мені тепер одягнути? — подумала вголос моя мати.

—Одягай мамо, сіре пальто. Воно цілком пристойне і тепле по погоді підійде відповів я їй.

—Добре Стасе, сказала мені моя мати.

Я дістав з шафи сіре пальто і допоміг матері одягнути його.

Застебнувши пальто на усі гудзики, пов'язавши на шию білу вовняну хустку, одягнувши на голову бежеву вовняну шапочку та взявши свою червону сумку моя мати пішла до школи забирати з уроків онуків Діму та Галю.

Кінець

Ваш коментар буде першим!