Слава ЗСУ!

"Кохання на війні" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 23.06.2022

"Кохання на війні"

 Ти вже поклала спати нашу дочку Олю запитав у своєї дружини Ірини Микола. Так, вона вже міцно спить відповіла йому Ірина. Тоді іди до мене кохана ласкаво покликав Ірину Микола. Ірина підійшла до нього і він обійняв її і почав пристрасно цілувати в губи. Однією рукою Микола обійняв Ірину, а іншою рукою став потихеньку розстебати блискавку у неї на сукні. Впоравшись із блискавкою, він зняв з неї сукню та ліфчик і почав цілувати її груди, потім підняв на руки і поніс на ліжко. Ірина та Микола займалися коханням тихо щоб не розбудити свою дочку Олю, яка мирно спала в сусідній кімнаті. Вони заснули лише під ранок. Наступного дня вранці 24 лютого 2022 року о 5 годині ранку вони прокинулися від гучного завивання сирени за вікном. Микола як був голим швидко схопився з ліжка і ввімкнув новини по телевізору. Путін оголосив про початок «спеціальної військової операції» в Україні розповідав глядачам з телеекрана гарно одягнений у чорний костюм та червону краватку диктор новин. Що сталося чому сирена за вікном виє запитала в нього сонна Ірина розплющивши очі. Погані новини Путін сьогодні офіційно оголосив війну Україні і російські війська вторглися на територію України о 5-й ранку за київським часом диктор новин по телевізору щойно сказав відповів їй Микола. О, Господи, Колю, що тепер буде злякалася Ірина. Все буде добре відповів їй Микола, швидко одягаючись. Ірина ривком схопилася з ліжка і теж почала швидко одягатися. Побігши до сусідньої кімнати Ірина швидко розбудила Олю і допомогла їй одягнутися. Мамо, а чому ми встали сьогодні так рано вередувала Оля. Бо так треба зайчик відповіла їй Ірина. Ірина швидко приготувала сніданок на трьох вівсянку, омлет та морквяний салат. Швидко поснідавши Ірина погодувала з ложки сонну Олю. Мамо, а я в дитячий садок сьогодні піду запитала у неї Оля. Ні, мила сьогодні садок скасовується ласкаво відповіла їй Ірина. Ура, дуже зраділа Оля. Не хочу ходити до дитячого садка, хочу гуляти з мамою на вулиці весь день сказала їй Оля. Швидко збирайте свої речі і я відвезу вас до Польщі там ви вдвох будете у безпеці сказав Ірині Микола. А як же ти з тривогою спитала його Ірина. А я піду у військкомат і запишуся добровольцем воювати проти російських окупантів впевнено відповів їй Микола. Ірина швидко побігла до коридору збирати особисті речі та документи свої та доньки Олі. Оля активно допомагала Ірині збирати свої речі. Через півгодини з двома важкими дорожніми валізами з усім необхідним вони вийшли з дому і сіли до Миколиної машини. Микола відвіз Ірину та Олю до українсько-польського кордону до КПП Устилуг та простежив за тим, щоб вони благополучно пройшли перехід через українсько-польський кордон до Польщі. Помахавши на прощання дружині та дочці з вікна машини, Микола розвернувся і поїхав до військкомату. Микола став добровольцем і його після короткого курсу навчання відправили воювати на Донбас. Микола звільняв Луганську область від російських окупантів у складі добровольчого батальону ЗСУ разом із 79-ою десантно-штурмовою бригадою і там під Сєверодонецьком 22 березня 2022 року його було поранено і врятовано з-під обстрілу ворожої артилерії парамедиком Оксаною. Микола перейнявся теплим почуттям до молоденької дівчини, яка буквально на собі витягла його з-під обстрілу російської артилерії. Оксана сама дістала уламки снаряду, продезінфікувала та перев'язала його рани. Ну як Оксано, я жити буду спитав у неї Микола. Будете Миколо, будете з усмішкою на обличчі відповіла йому Оксана. Тут Микола вперше звернув увагу на її прекрасні бірюзові очі. У вас дуже гарні очі Оксана сказав їй Микола. Та, ну вас бреше ви все відмахнулася від нього Оксана. Та, ні це правда відповів їй Микола. Оксана зніяковіла і почервоніла, але по її обличчю було видно, що комплімент Миколи їй сподобався. Після цього випадку Оксана та Микола потоваришували і почали часто спілкуватися один з одним на різні теми. Микола по між іншим розповідав Оксані про свою родину, про дружину Ірину та дочку Олю, що жили в Польщі, а вона про свого хлопця Костянтина, який теж пішов воювати добровольцем проти російських окупантів десь під Харковом. У Оксани та Миколи незважаючи на різницю у віці, йому було 27 років і він був старший за неї на 8 років виявилося багато спільного. Обидва вони, як виявилося, любили українську рок-музику і слухали тих самих музичних виконавців, крім того вони обоє любили українську літературу і багато читали художніх книжок. Микола дуже сумував за своєю родиною, що залишилася жити в Польщі і щовечора писав своїй дружині Ірині довгі пости в Telegramе як він сильно любить її і дочку і як мріє щоб швидше закінчилася перемогою України над російськими окупантами ця проклята жорстока війна, як мріє щоб Ірина та Оля повернулися з Польщі додому в Україну і як він мріє їх обійняти. Він дуже переживав як його дружина Ірина та дочка Оля живуть у чужій країні і своїми переживаннями щиро ділився з парамедиком Оксаною, яка його заспокоювала і давала йому мудрі поради як ставиться до того, що відбувається в житті. Поступово Микола зрозумів що йому приємно перебувати поряд з нею і проаналізувавши свої почуття до Оксани з тривогою усвідомив, що закохався в неї. Від усвідомлення цього факту Микола прийшов у відвертий шок. Я остання сволота подумав він. У мене є дружина та дочка які живуть зараз у Польщі та щиро переживають за мене, а я закохався в іншу дівчину лаяв себе по-думки образливими словами Микола. 27 квітня 2022 року у Миколи був день народження йому виповнилося 28 років і його вітали з днем ​​народження його бойові товариші з добровольчого батальону ЗСУ та бійці 79-ої десантно-штурмової бригади і парамедик Оксана. Весь день російські окупанти стріляли по позиціях українських бійців і готуватися до святкування дня народження у Миколи не було жодної нагоди тому, що потрібно було стріляти у відповідь по вогневих позиціях противника. Коли ж нарешті ворожі обстріли вщухли Оксана підійшла до нього і подарувала Миколі саморобну листівку зроблену з листка простого паперу та розфарбовану фломастерами з привітаннями та побажаннями здоров'я, сімейного щастя та кохання. Дякую тобі за цей подарунок і теплі душевні слова розплакавшись від вдячності сказав їй Микола беручи листівку з її рук. Святкового торта зі свічками на твій день народження у нас не буде, але я організувала для тебе "святкову" пшеничну кашу сказала йому Оксана. Хтось із бійців 79-ої десантно-штурмової бригади колишній музикант дістав із чохла стару шестиструнну гітару і почав грати сумну пісню про нерозділене кохання. Микола сидів біля Оксани і думав, як йому бути далі, чи варто йому розповісти про свої почуття Оксані чи ні. Оксана злегка торкнулася рукою його плеча. Про що ти так глибоко задумався спитала у Миколи Оксана. Я думаю про свою дружину Ірину і дочку Олю які зараз живуть у Польщі, про те коли нашою перемогою над російськими окупантами закінчиться ця проклята кривава російсько-українська війна і як я житиму після цього далі відповів їй Микола. Все буде добре, головне кожен день робити спільну справу для подолання ворога і не втрачати надію на нашу перемогу відповіла йому Оксана. Оксана поклала голову йому на плече. Оксано, тихо сказав їй Микола. Так відповіла йому так само тихо Оксана. Ось щоб ти відповіла якби хтось із наших бійців освідчився б тобі у коханні спитав у неї Микола. А що хтось з бійців у мене закохався запитала його лукаво посміхаючись Оксана. Ну один мій гарний друг хоче зробити пропозицію дівчині вийти за нього заміж, але боїться, що дівчина йому відмовить обережно відповів їй Микола. А чому він думає, що дівчина йому відмовить хитро посміхаючись запитала в нього Оксана. Ну просто він одружений і має маленьку дитину відповів їй Микола. Якщо це так, то порядна дівчина не розбиватиме чужу сім'ю і не позбавлятиме дитину батька відповіла йому Оксана. А я знаю твого друга заглядаючи Миколі в обличчя запитала його Оксана. Ні ти його не знаєш здригнувшись від її проникливості відповів їй Микола. А-а-а, а я вже подумала, що це ти зібрався робити мені пропозицію вийти за тебе заміж відповіла Миколі Оксана. Тут музикант скінчив гру на гітарі і довкола запанувала дзвінка тиша. В цей момент у кишені штанів Миколи тихо дзвякнув мобільний телефон. Він дістав смартфон і подивився на екран. Миколі надійшло повідомлення в Telegrame від люблячих дружини Ірини та доньки Олі, які разом вітали його з днем ​​народження та бажали йому міцного здоров'я, обіймали його та молилися за його якнайшвидше повернення додому. Його маленька дочка Оля намалювала татові Миколі саморобну листівку з привітаннями у віршах на якій намалювала тата, маму і себе що взялися за руки поруч із будинком, а над головою намалювала величезне жовте сонце і написала величезними літерами Наша Перемога! та Слава Україні! Слава ЗСУ! Від побаченого Микола розплакався. Він відчув себе останнім мерзотником, адже він щойно збирався зробити Оксані пропозицію вийти за нього заміж і вже майже зробив її. Але вітальна листівка дочки Олі надіслана йому дружиною Іриною на день народження змусила його ухвалити рішення не йти з сім'ї, а залишитися з дружиною та дочкою. Це привітання з днем народження від дружини та доньки спитала у Миколи Оксана. Так відповів їй Микола. Родина це головне у житті кожної людини сказала йому Оксана. Так ти права відповів їй Микола. Після цього випадку Оксана та Микола спілкувалися як і раніше по-дружньому. Микола вдавав що не робив Оксані завуальованої пропозиції вийти за нього заміж, а Оксана вдавала що не отримувала від нього цієї пропозиції. 11 травня 2022 року внаслідок массованих обстрілів українських бійців російською ворожою артилерією під Воєводівкою Миколу було смертельно поранено уламком снаряду який потрапив у окоп. Парамедик Оксана схопила його під пахви та перетягла в безпечне місце в дальньому кутку окопу. Миколо все буде добре, ти житимеш далі, будь-ласка тільки не вмирай просила його зі сльозами на очах Оксана. Оксано, вибач мене будь-ласка за все сказав їй Микола. За що ти Миколо просиш у мене вибачення? Ти мені нічого поганого в житті не зробив відповіла йому схлипуючи від сліз Оксана. Микола нічого їй не відповів. Він ледве міг говорити. Горло в нього пересохло і він попросив Оксану дати йому попити води. Оксана налила йому в кришку фляги води і підняла його голову, щоб Микола міг попити. Він зробив один ковток і закашлявся. З горла у Миколи пішла кров. Це напевно Бог мене покарав за грішні думки, що я думав піти з родини і залишити дружину і дочку заради тебе сказав їй Микола. Я ж кохаю тебе сказав Оксані Микола. Я знаю це Миколо, я це відразу зрозуміла як тільки ти почав мені розповідати про свого закоханого друга, який боїться зробити пропозицію дівчині відповіла йому Оксана. Я не дам тобі померти Миколо, ти видужаєш і з перемогою повернешся додому до своєї дружини Ірини та дочки Олі, які тебе дуже люблять і чекають твого повернення з відчаєм у голосі відповіла йому Оксана. Це не в твоїх силах Оксано завадити мені померти відповів їй Микола. Микола заплющив очі. Він почав марити. Його почали відвідувати дивні галюцинації. Микола десь читав у якійсь книзі, що коли людина вмирає, то перед очима як у калейдоскопі проноситься все його колишнє життя. Нині він переконався у правдивості твердження невідомого автора. Перед Миколою виразно як слайди в діапроекторі постали старі спогади про те, як він маленький хлопчик 6-ти років задуває свічки на святковому торті на очах у своїх задоволених батьків, потім як він 12-річний підліток забив вирішальний гол у ворота футбольної команди суперників на шкільних змаганнях, потім він згадав закінчення середньої школи та п'яне купання на радощах у фонтані на Майдані Незалежності, вступ до Київського національного торговельно-економічного університету на спеціальність "маркетинг", знайомство та весілля з Іриною на четвертому курсі університету, закінчення університету та народження маленької Олі, вступ Олі до дитячого садка, свою першу роботу в приватній компанії, що займалася транспортною логістикою та будівництво дачі в селі Княжичі під Києвом. Я так і не полагодив на дачі димар як обіцяв Ірині, а ще я не зводив Олю в Київський зоопарк цієї весни як обіцяв їй узимку з жалем подумав Микола. Я стільки всього мріяв зробити і все відкладав на потім, бо думав що попереду в мене довге життя подумав Микола. Йому стало жарко і важко дихати. На лобі у Миколи виступив гарячий піт. Життєві сили повільно покидали його. Микола відчув, як на його обличчя капають теплі сльози Оксани. Насилу розплющивши свої очі востаннє він спробував сфокусувати свій затуманений погляд на її обличчі. Вибач мені Ірино, що я тобі по-думки зрадив з іншою жінкою сказав він Оксані переплутавши її зі своєю дружиною Іриною, що залишилася з дочкою Олею в Польщі і "заснув" назавжди.

                             Кінець

Ваш коментар буде першим!