Слава ЗСУ!

"Кошатниця " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 01.10.2023

"Кошатниця"

 Вчора увечері я стояв перед під'їздом свого будинку і розмовляв з сусідкою з 7-го поверху Світланою Георгіївною про проблеми у нашому житловому кооперативі "Мистецтвознавець".

Повз нас по дорозі неспішно йшла літня сивочола 75-річна скромно одягнена жінка з манірним виразом зморшкуватого обличчя з двома важкими поліетиленовими пакетами з їжею в руках, а за нею бігли юрбою приблизно 20 штук різнокольорових бездомних кішок.

—Доброго вечора Світлано сказала їй стримано вітаючись манірна жінка з кішками проходячи повз нас.

—Доброго вечора Тетяно відповіла їй привітно усміхнувшись моя сусідка Світлана Георгіївна.

Манірна жінка з кішками пройшла повз нас.

—Це Таня з сусіднього будинку. Вона колишня вчителька української мови, але вже 15 років як на пенсії та зі своєї мізерної пенсії у три з половиною тисячі гривень годує кішок по всій Оболоні сказала мені Світлана Георгіївна.

—А діти в неї є запитав я у неї.

—Є і дорослі діти і онуки, але Таня з ними не спілкується відповіла мені Світлана Георгіївна.

—А чому не спілкується з подивом запитав я в неї.

—Діти досі ображаються на Таню за те, що в дитинстві вона приділяла їм замало уваги оскільки дуже багато працювала відповіла мені Світлана Георгіївна.

—А її онуки спитав я у неї.

—А онуки виховані батьками, які зберегли свої дитячі образи на матір і тому не спілкуються зі своєю бабусею відповіла мені Світлана Георгіївна.

Мені чомусь одразу ж згадалася моя покійна бабуся Любов Федорівна. Царство їй небесне. Нехай земля їй буде пухом. 

Вона на роботі була поважною та "взірцевою співробітницею", "ідейною комсомолкою", "профспілковою активісткою", а вдома своїм рідним дітям не давала ні краплі серцевого тепла, ні доброї материнської поради, а натомість давала лише нескінченні стусани та ляпаси по обличчю за погано вивчені уроки, невимитий посуд та невитертий по шафах пил.

—Бідолашна дурна стара жінка подумав я зі співчуттям глянувши вслід жінці з кішками, що самотньо йшла по дорозі.

—Ти не змогла побудувати теплі родинні стосунки зі своїми дітьми та онуками і тепер у тебе нікого немає поруч, окрім цих кішок, яких ти годуєш зі своєї жебрацької пенсії.

—Ти вважаєш що займаєшся дуже важливою справою рятуючи бездомних кішок навколо, але кішки не викличуть тобі "швидку медичну допомогу", коли в тебе раптово "схопить серце".

—Кішки не принесуть тобі склянку води щоб запити таблетку "Корвалолу" і кішки не будуть тримати тебе за руку і заспокоювати тебе, коли ти лежатимеш при смерті на смертному одрі.

—Легко допомагати тим, хто від тебе повністю залежить, хто тебе не критикує, у всьому з тобою згоден, дружно віляє хвостом, треться о ноги та віддано зазирає тобі в очі і головне весь час мовчить.

Кінець

Ваш коментар буде першим!