Слава ЗСУ!

"Крадіжка в супермаркеті" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 15.06.2024

"Крадіжка в супермаркеті"

   Непоказного вигляду чоловік середніх років самк якраз відходив від каси, коли його на виході голосно гукнув охоронець супермаркету.

Чоловік зупинився. 

—Ваш чек, будь-ласка, — звернувся підходячи до нього охоронець супермаркету.

На обличчі чоловіка промайнув страх, який не сховався від спостережливого охоронця.

З виглядом покірної приреченості чоловік мовчки дістав з кишені джинсів зім'ятий чек і простяг його охоронцеві супермаркету.

Охоронець швидко переглянув чек і зажадав від чоловіка щоб він розкрив і показав йому свій чорний поліетиленовий пакет.

Чоловік покірно розкрив охоронцеві свій поліетиленовий пакет.

Побачивши вміст поліетиленового пакету, охоронець швидко схопив чоловіка за руку і по рації почав викликати своїх колег машина яких стояла під деревом недалеко від супермаркету на сусідній вулиці.

—Пустіть мене будь-ласка, — благав охоронця чоловік.

—Ну, це вже ні, — відповів йому охоронець супермаркету з силою заломивши чоловікові руку за спину.

—Я більше нічого не крастиму у вашому супермаркеті,— мало не плачучи сказав йому чоловік.

—Звичайно ж не будеш. Я за тобою Суко, вже тиждень у камеру спостерігаю, як ти щодня виносиш з супермаркету, то пакет гречки, то вершкове масло, то свинячу тушонку, то вареники з картоплею і ось тепер мені вдалося зловити тебе на крадіжці продуктів на місці злочину,— з зловтіхою в голосі відповів йому охоронець супермаркету.

—Я безробітний, — сказав йому чоловік.

—А це не мої проблеми, — відповів йому суворим голосом охоронець супермаркету.

—Давайте я розповім вам свою історію і ви змилуєтеся наді мною і відпустите мене, — сказав йому чоловік.

—Мене це не цікавить, — відповів йому суворим голосом охоронець супермаркету.

—У мене була робота на заводі, але завод не зробив мені "бронь" і мені довелося терміново звільнитися, щоб мене прямо з роботи не забрали співробітники ТЦК, —сказав охоронцю чоловік.

—Це чоловіче, твої проблеми, — відповів йому суворим голосом охоронець супермаркету.

—Я не міг ніде легально влаштуватися на роботу навіть прибиральником, бо скрізь куди я не приходив з мене вимагали довідку з військкомату про постановку на військовий облік.

—Я швидко "проїв" всі свої заощадження, які зробив поки працював на заводі і став голодувати.

—Коли вже голод став зовсім нестерпним, я став ходити по смітниках і збирати метал, пластикові пляшки і картон, і здавати в пункт прийому вторинної сировини, щоб купити собі їжі.

—Цього вистачало лише на хліб та молоко.

—Через борги по комуналці мені відключили світло, воду та газ і погрожують судом відібрати квартиру за борги, продовжував говорити далі чоловік.

—Через погане харчування в мене почали кришитися і випадати зуби, і я почав ходити по супермаркетах і красти продукти, щоб нормально харчуватися.

—А мені яке діло до твоїх проблем?,— запитав у нього суворим голосом охоронець супермаркету.

—Але ж ви людина й маєте виявляти співчуття до людей, які потрапили в біду,— відповів йому чоловік.

—Я до злодіїв співчуття не виявляю,— сказав йому суворим голосом охоронець.

—Я став злодієм з волі складних життєвих обставин,— відповів йому чоловік.

—Усі злодії так кажуть,— відповів чоловіку суворим голосом охоронець супермаркету.

—Ось здам тебе в поліцію і справа з кінцем,— відповів йому суворим голосом охоронець.

—У поліції мене майже одразу ж заберуть співробітники ТЦК і нашвидкуруч за годину провівши ВЛК визнають "придатним" і відправлять на навчання, а потім на фронт, — відповів йому чоловік.

—Захищати Батьківщину святий обов'язок кожного громадянина країни,— відповів йому охоронець супермаркету.

—Я маю цілий букет хронічних хвороб, серед них ішемічна хвороба серця, діабет і катаракта, і від мене користі на фронті буде зовсім небагато,— сказав охоронцеві чоловік.

—Дуже можливо, що мене вб'ють на фронті у перший же день, а моя смерть буде назавжди на вашій совісті,— сказав йому чоловік.

Охоронець мигцем глянув на чоловіка і завагався.

—Відпустіть мене, будь-ласка, і я присягаюся Богом, що більше я не крастиму продукти,— сказав йому чоловік.

—Добре, забирайся геть і більше не кради,— сказав йому охоронець, пожалівши чоловіка і той швидко пішов з супермаркету.

Коли через кілька хвилин до супермаркету увійшли його колеги охоронець на вході стояв сам один.

—А де ж затриманий?, — запитав у охоронця один з його колег.

—Я його вже відпустив,— відповів йому охоронець.

—Але ж чому?

—Він пообіцяв мені більше ніколи не красти.

—І ти йому повірив?

—Так.

Кінець

Ваш коментар буде першим!