знайди книгу для душі...
"Мемуари"
97-річний Петро Миколайович надрукував у Microsoft Word останнє речення і поставив по центру великими літерами з нового рядка слово "КІНЕЦЬ".
—Ось і все подумав з сумом Петро Миколайович, знімаючи окуляри і втомлено потираючи перенісся.
Все моє довге життя від навчання у сільській школі та участі у партизанському загоні Червоної армії до виходу на пенсію у шістдесят років після тридцяти семи років роботи на Харківському тракторному заводі вмістилося рівно у триста п'ятдесят аркушів паперу формату А4.
—Тепер буде що правнукам почитати про моє непросте життя подумав він.
Петро Миколайович роздрукував на принтері свої мемуари, акуратно склав надруковані аркуші в папку для паперу і вимкнув комп'ютер.
Петро Миколайович вирішив одягнутися і піти прогулятися вулицею та дорогою зайти до свого онука Олега і віддати йому папку з мемуарами для правнуків.
—Хай правнуки читають і набираються розуму подумав він.
Подивившись на термометр, що висів на вікні і показував п'ятнадцять градусів тепла Петро Миколайович став неквапливо одягатися на вулицю.
Через півгодини одягнений у сині джинси і сіре вовняне пальто з коричневим фетровим капелюхом на голові, він вийшов з під'їзду будинку з папкою під пахвою і постукуючи по тротуару саморобною дерев'яною тростиною пішов у гості до свого онука Олега, який жив неподалік в панельній дев'ятиповерхівці.
Коли Петро Миколайович неквапливо переходив дорогу на зелене світло біля "Dream Town" неподалік метро Мінська, його на швидкості збив водій білого автомобіля Hyundai Sonata з польськими номерами і боягузливо втік з місця події, не надавши йому медичної допомоги.
Молоді хлопець з дівчиною які виходили з "Dream Town", що стали мимовільними свідками дтп, підбігли до Петра Миколайовича, який нерухомо лежав на дорозі у калюжі крові, щоб надати йому першу медичну допомогу. Біля лежачого в калюжі власної крові Петра Миколайовича почав збиратися натовп допитливих роззяв. Група 14-ти річних підлітків в пуховиках і джинсах дістала з кишень мобільні телефони і почала знімати лежачого в калюжі крові помираючого Петра Миколайовича щоб викласти потім відео в мережі "Тік-ток" і отримати лайки від підписників. Якийсь хлопець в чорній шкіряній куртці і синіх джинсах нахилившись підібрав з дороги папку з мемуарами Петра Миколайовича і швидко пішов геть.
—Тут біля "Dream Town" за адресою проспект Оболонський 1-б неподалік метро Мінська діда збила машина, — голосно кричала стоячи поряд з Петром Миколайовичем дівчина в червоній поліестеровій куртці викликаючи швидку допомогу по мобільному телефону.
Молодий хлопець у чорному вовняному пальті нахилився над Петром Миколайовичем, щоб надати йому першу медичну допомогу до приїзду швидкої допомоги.
—Мему... сказав йому Петро Миколайович.
—Що ви кажете?, — перепитав у нього молодий хлопець в чорному вовняному пальті.
—Папка з мемуарами... віддайте її Олегу... ледве ворушачи закривавленими губами,— відповів йому Петро Миколайович і помер.
—Насте, викликай поліцію голосно закричав хлопець в чорному вовняному пальті дівчині в червоній поліестеровій куртці.
—А що з дідом Сергію?
—Він щойно помер.
—А що він тобі сказав?
—Він був не в собі від больового шоку і ніс якійсь нісенітниці.
—Казав мені дивні речі про якусь папку з мемуарами, яку треба комусь віддати.
—А де ця папка?
—Я її Сергію, не бачу.
—Та Насте, хрін з цією папкою.
—"Забий" на неї.
—Насте, поліцію давай швидше викликай.
Кінець