Слава ЗСУ!

"Надія на майбутнє " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 20.03.2023

"Надія на майбутнє"

   Той день коли Світлана дізналася страшну звістку що її коханого Євгена бійця 43-ої ОАБр вбили орки під Бахмутом, вона запам'ятала на усе своє життя. В цей день вона як завжди була на роботі в офісі, коли їй раптом подзвонив на мобільний телефон якийсь незнайомий чоловік і назвавшись Ігорем бійцем 43-ої ОАБр та близьким приятелем Євгена повідомив їй про трагічну загибель Євгена під час ворожого артилерійського обстрілу кілька годин тому. Від почутого у Світлани сталося запаморочення у голові і вона ледве не впала без свідомості на підлогу. Дякуючи Богу поряд знаходилися її колеги по роботі, які вчасно притримали її, посадили на стілець і дали їй випити склянку води з валер'яновими краплями. 

Від нестерпного горя в неї почалася справжня істерика. Світлана почала голосно кричати звинувачуючи Бога, путіна, "донецьких" переселенців, ООН, Німеччину і весь білий світ у своєму горі.

—Боже, навіщо ти забираєш до себе найкращих українців?

—Чому за Бахмут віддають свої життя найпатріотичніші українці родом з Києва, Харкова, Миколаїва, Львова, Тернополя, Івано-франківська, а українці які народилися в Донецьку у більшості своїй переховуються від мобілізації на Західній Україні, або у Києві чи взагалі втікають за кордон?

—Чому ООН так мляво реагує на кривавий геноцид українського народу який методично 9 років скоює злочинний "путінський режим" на українській землі?

—Чому Німеччина так повільно дає Україні зброю необхідну для звільнення окупованих російськими військами українських територій?

—Чому кривавий диктатор путін досі живий?

—Чому Бог дозволяє путіну взагалі жити на цій землі, ходити по ній, дихати повітрям, у той час як через нього щоденно вмирають сотні українців?

— Це все дуже несправедливо!

—Як ти міг мене покинути Євгене?

—Як міг залишити мене саму на цім світі?

—Що мені тепер робити без тебе коханий?

—Як же мені тепер жити далі без тебе, коханий мій Євгене?

—Ти був єдиним коханням мого життя!

—Без тебе коханий Євгене, моє життя стало сірим, буденним і беззмістовним!

Світлана сидячі на стільці гірко плакала, а її розгублені колеги по роботі метушилися навколо неї і не знали як зарадити її великому горю.

—Я відпускаю тебе Світлано, з роботи додому сказала Світлані співчутливо її безпосередня керівниця Віра Іванівна.

—Дякую вам Віро Іванівно, щиро подякувала їй Світлана і вставши зі стільця підійшла до шафи, відкрила її, зняла з вішалки пальто і почала одягатися щоб піти додому.

Одягнувшись Світлана попрощалася з Вірою Іванівною і колегами по роботі і пішла на автобусну зупинку щоб сісти на маршрутку та їхати додому.

Їдучи в маршрутці їй спало на думку провідати матір Євгена Тетяну Василівну, щоб повідомити їй страшну звістку, що її любий син Євген загинув сьогодні під Бахмутом. 

Вирішивши так Світлана змінила свій маршрут прямування та вийшовши через декілька зупинок пересіла на іншу маршрутку і поїхала у гості до матері Євгена Тетяни Василівни.

Тетяна Василівна жила на Південній Борщагівці сама у двокімнатній квартирі у панельному дев'ятиповерховому будинку на вулиці Симиренка 12-а. 

Через півтори години Світлана вже була "на місці" та наполегливо дзвонила у вхідні двері квартири Тетяни Василівни. 

—Хто там спитала у неї недовірливо через двері квартири Тетяна Василівна дивлячись на неї у двірне вічко.

—Добрий день Тетяно Василівно, це Світлана дівчина вашого сина Євгена відповіла їй Світлана.

—Ах, Світлано вибач мене, я тебе у двірне вічко одразу не впізнала, зараз відкрию тобі доню сказала їй Тетяна Василівна відкриваючи двері квартири.

Світлана зайшла до квартири Тетяни Василівни і Тетяна Василівна зачинила за нею вхідні двері квартири на замок.

—Зараз стільки різних шахраїв ходить по під'їздам і дзвонить у квартири до господарів щоб щось у них вкрасти, тому потрібно бути пильною сказала виправдовуючись Тетяна Василівна.

—Та, нічого страшного відповіла їй Світлана.

—Щось сталося спитала у неї Тетяна Василівна із занепокоєнням дивлячись на заплакане обличчя Світлани.

—Щось сталося з Євгеном?

—Він лежить у лікарні тяжко поранений?

— Він... мертвий!

Тетяна Василівна похитнулася і схопилася рукою за серце.

—"Корвалол" на кухні у лівій шухляді кухонного шкафу здавленим голосом прошепотіла Світлані Тетяна Василівна.

—Зараз я вам Тетяно Василівно, "Корвалол" дістану, тільки спершу доведу вас до кухні і посаджу на табуретку сказала їй Світлана тримаючи її рукою під лікоть.

Світлана довела Тетяну Василівну до кухні, посадила її на табуретку і діставши з лівої шухляди кухонного шкафу упаковку з пігулками "Корвалолу", дістала одну пігулку з блістеру і поклала її в рот Тетяні Василівні. 

Через десять хвилин Тетяні Василівні стало краще і вона почала розпитувати Світлану коли саме загинув Євген.

—Коли це сталося?

—Це сталося сьогодні кілька годин тому.

—Як ти доню про це дізналася?

—Я була на роботі і мені на мобільний телефон подзвонив незнайомий чоловік який назвався Ігорем бійцем 43-ої ОАБр і повідомив мені про те що Євген загинув сьогодні під час ворожого артилерійського обстрілу кілька годин тому.

—Я не знаю як тепер мені жити без нього мамо сказала схлипуючи Світлана.

—Якби Євген був би живий та побачив би як ми удвох сидимо на кухні і ридаємо вголос, то він би дуже розсердився на нас, бо він перш за все хотів би бачити нас сильними і незламними відповіла Світлані Тетяна Василівна.

—Ми обидві маємо стати сильними щоб підтримувати одна одну в нашому спільному горі відповіла Світлані Тетяна Василівна витираючи червоні від сліз очі.

Тетяна Василівна встала з табуретки, поставила чайник грітися на газову плиту та полізла до кухонної шафи і вийняла звідти дві чашки від нового чайного сервізу.

—Це чашки від нового чайного сервізу який я думала подарувати вам на весілля, але сталося не так як гадалося сказала із сумом Тетяна Василівна миючи чашки під краном. Тетяна Василівна поставила на стіл чашки від нового чайного сервізу і розлила гарячий окріп по чашкам.

—Зараз вишневе варення дістану з холодильника сказала Тетяна Василівна.

З холодильника Тетяна Василівна дістала банку з вишневим варенням без кісточок і поклала в кожну чашку по столовій ложці варення. 

—А можна мені чайну ложку будь-ласка спитала у неї Світлана.

—Зараз дам тобі доню чайну ложку відповіла їй Тетяна Василівна ховаючи банку з вишневим варенням назад до холодильника.

З шухляди кухонного шкафа Тетяна Василівна дістала дві чайні ложки і одну з них віддала Світлані, а іншу взяла собі.

—Дякую подякувала їй Світлана.

—Світлано, я добре розумію твоє горе, як ти страждаєш через загибель свого коханого сказала їй Тетяна Василівна сідаючи до неї за кухонний стіл.

—Я як мати яка сьогодні втратила свою дитину як ніхто розумію тебе сказала їй Тетяна Василівна.

—Це Тетяно Василівно, ніби втратити найкращу половину себе.

—Я все чудово розумію доню.

—Я теж доню, була молода і закохана і коли двадцять років тому помер від раку мій чоловік Петро Іванович я не вийшла заміж вдруге, щоб не зраджувати його світлій пам'яті і самотужки виховувала сина.

—Зараз мені невимовно боляче від того що мій син Євген ніколи не одружиться, не приїде до мене у гості разом з дружиною і дітьми.

—Але життя продовжується і треба доню, знайти в собі душевні сили щоб жити далі, це я тобі доню, даю професійну пораду як колишній психіатр на пенсії.

—Життя триває доню, незважаючи ні на що.

—А навіщо мені жити без нього? 

—Ти молода, вродлива дівчина і у тебе все життя попереду.

—Моє найкраще життя було з Євгеном, а тепер коли його немає в живих попереду на мене чекають сірі робочі будні і сумні самотні вечори вдома сказала Світлана.

—Доню, не дозволяй своєму горю зруйнувати своє майбутнє відповіла їй Тетяна Василівна.

—Ти ще молода і можеш вийти заміж і народити дітей.

—Мені не потрібні інші чоловіки крім Євгена. Я кохала його і мріяла вийти заміж за нього і мріяла мати дітей від нього, але цим мріям не судилося здійснитися. Тому я на всю решту життя залишуся сама сказала Світлана.

—Ніхто доню, на щастя чи на біду не знає наперед своєї долі відповіла їй Тетяна Василівна.

—Ніколи доню, не кажи ніколи відповіла їй Тетяна Василівна.

Посидівши дві години у гостях у Тетяни Василівни Світлана попрощалася з нею і одягнувшись поїхала до себе додому.

Приїхавши додому, Світлана переодяглася у домашній одяг, повісила верхній одяг на вішалку в шафу і пішла до ванної кімнати мити руки з милом. Помивши руки вона пішла на кухню готувати собі вечерю.

Повечерявши гарбузовою кашею з сиром та вимивши в раковині брудний посуд Світлана пішла до вітальні і стомлено лягла на диван перед телевізором.

Вона взяла в руки пульт дистанційного керування і увімкнула телевізор щоб подивитися новини. Натомість замість новин вона почула рекламу київської клініки репродуктивної медицини "Isuda", яка надавала послуги ЕКЗ ( екстракорпорального запліднення) для жінок, які втратили своїх чоловіків на війні. Світлана хотіла вже перемкнути на інший канал, але раптом їй прийшла в голову думка скористатися послугами цієї клініки репродуктивної медицини щоб завагітніти від свого загиблого коханого Євгена. Світлана встала з дивану і принесла зі своєї кімнати сумку. З сумки вона дістала смартфон.

Вона сіла на диван перед телевізором та набрала номер телефону клініки репродуктивної медицини "Isuda" і стала терпляче чекати зв'язку з лікарем.

Через десять хвилин Світлана змогла зв'язатися з лікаркою клініки репродуктивної медицини "Isuda" Ольгою Миколаївною і детально розпитавши її про особливості проведення процедури ЕКЗ ( екстракорпорального запліднення) вирішила записатися до неї на прийом на завтра. Подивившись новини по телевізору Світлана вимкнула телевізор і пішла до своєї кімнати спати.

Вранці наступного дня після сніданку, Світлана подзвонила до себе на роботу і відпросилася у своєї керівниці Віри Іванівни щоб поїхати до клініки репродуктивної медицини "Isuda" на обстеження. Після обстеження та здачі необхідних аналізів Світлана поїхала до себе додому. Приїхавши додому Світлана переодяглася в домашній одяг, повісила верхній одяг до шафи, вимила руки у ванній кімнаті і пішла на кухню готувати собі обід. Пообідавши картопляним пюре з вареним хеком Світлана вимила брудний посуд у раковині і пішла у свою кімнату за смартфоном. Діставши смартфон з сумки Світлана подзвонила матері Євгена Тетяні Василівні щоб дізнатися від неї хоч якійсь новини про Євгена. 

—Як добре що ти мені подзвонила доню, бо я саме збиралася тобі телефонувати сказала їй Тетяна Василівна.

—Є якійсь новини про Євгена спитала у неї Світлана.

—Тіло Євгена вже прибуло до Києва для упізнання відповіла їй Тетяна Василівна.

Тетяна Василівна продиктувала Світлані адресу за якою знаходиться тіло Євгена.

Наважившись Світлана спитала її думку про екстракорпоральне запліднення генетичним матеріалом Євгена, яке вона планувала невдовзі зробити у клініці репродуктивної медицини "Isuda". 

Взнавши про наміри Світлани завагітніти від Євгена Тетяна Василівна дуже зраділа цьому.

—Я була б дуже щаслива мати онуків від свого загиблого сина відповіла їй Тетяна Василівна.

Попрощавшись із Тетяною Василівною Світлана поклала смартфон до сумки і пішла одягатися щоб їхати на упізнання тіла Євгена.

—Приїхавши на упізнання тіла Євгена Світлана зустріла там його матір Тетяну Василівну. 

Вони домовилися з патологоанатомом Дмитром Сергійовичем про хірургічне видалення сім'яників у померлого Євгена пояснивши це тим, що Світлана хоче зробити ЕКЗ спермою свого померлого коханого. Патологоанатом Дмитро Сергійович погодився допомогти матері і дівчині Євгена. Він зробив хірургічне втручання і віддав видаленні сім'яники Євгена у спеціальному охолоджуваному кріоконтейнері Світлані.

Світлана подякувавши патологоанатому Дмитру Сергійовичу взяла контейнер і попрощавшись із Тетяною Василівною поїхала з контейнером до клініки репродуктивної медицини "Isuda" щоб зробити собі ЕКЗ. В клініці Світлану лікарі запліднили спермою Євгена і відправили додому наказавши через тиждень з'явитися у клініці на повторне обстеження з приводу протікання вагітності. Світлана поїхала додому.

Через тиждень поховавши Євгена на Південному кладовищі Світлана знов з'явилася в клініці репродуктивної медицини "Isuda" на повторне обстеження з приводу протікання вагітності. Тоді з'ясувалося, що вагітність не відбулася. Світлана дуже засмутилася з цього приводу, але лікарі запевнили її в тому, що з першого разу рідко у кого виходить завагітніти, але з третьої чи четвертої спроби можливе настання вагітності. Лікарі знов зробили Світлані запліднення спермою Євгена і відправили додому наказавши через тиждень з'явитися на повторне обстеження з приводу протікання вагітності.

Через тиждень вона з'явилася в клініці репродуктивної медицини "Isuda" на повторне обстеження з приводу протікання вагітності. На обстеженні з'ясувалося що вагітність знов не відбулася. Світлана майже втратила віру в чудесне настання вагітності, але лікарі наполегливо порадили їй зробити третю спробу. Лікарі знов запліднили Світлану спермою Євгена і відправили додому наказавши через тиждень з'явитися у клініці на повторне обстеження з приводу протікання вагітності. Світлана поїхала додому. Через тиждень Світлана втретє приїхала до клініки репродуктивної медицини "Isuda" на повторне обстеження з приводу протікання вагітності. На цей раз обстеження її лікарями підтвердило факт вагітності Світлани. Світлана вийшла з клініки репродуктивної медицини " Isuda" і йдучи по вулиці одразу ж подзвонила по смартфону матері Євгена Тетяні Василівні. 

—Доброго дня Тетяно Василівно, сказала їй Світлана.

—Доброго дня Світлано, відповіла їй Тетяна Василівна.

—Я щойно вийшла з клініки репродуктивної медицини "Isuda" і я вагітна від Євгена сказала їй Світлана.

—Як я щаслива доню відповіла їй мати Євгена Тетяна Василівна.

—Я зараз дуже втомлена і фізично і психологічно Тетяно Василівно і їду додому, а завтра обов'язково заїду до вас у гості сказала їй Світлана.

—Дякую тобі за гарну новину доню, подякувала їй Тетяна Василівна.

Попрощавшись із Тетяною Василівною Світлана поклала свій смартфон у сумку і пішла до автобусної зупинки, щоб сісти на маршрутку і їхати додому.

Ідучи до автобусної зупинки Світлана вперше за ці важкі дні посміхалася, бо в неї з'явилася надія на майбутнє і сили жити далі заради своєї дитини від коханого чоловіка.

Кінець

Ваш коментар буде першим!