Слава ЗСУ!

"Невдале побачення з хлопцем своєї мрії" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 02.04.2023

"Невдале побачення з хлопцем своєї мрії"

—Привіт Оксано.

—Привіт Віко.

—Я тебе розбудила?

—Якщо чесно, то так.

—Я дико вибачаюся за пізній дзвінок, але мені дуже потрібна твоя дружня порада.

—А що в тебе такого екстренного сталося?

—Справа у тім, що я закохалася у новенького хлопця який нещодавно з'явився в нашому 9-а класі.

—...Я коли його бачу в мене паморочиться в голові і в животі метелики літають...

—Це ти про Ігоря?

—Так.

—Що мені робити? 

—Призначити йому побачення в кафе.

—А якщо він відмовиться піти зі мною на побачення у кафе?

—Якщо я не у його смаку?

—Я боюся, що я йому зовсім не подобаюся...

—Принайми спробуй запросити його на побачення...

—Добре, я спробую...

—Ну ж бо будь сміливішою подруго, бо під лежачий камінь вода не тече...

—Тобі, легко казати бо ти у нього не закохана, а в мене язик віднімається від хвилювання як тільки я з ним заговорю.

—Пересиль свій страх і зроби перший крок назустріч і як знати може з цим хлопцем у тебе щось і вийде...

—Добре, дякую тобі Оксано, за моральну підтримку і добру пораду.

—У тебе Віко все?

—Так.

—Вже дуже пізно Віко.

—Так, вибач мене ще раз Оксано за цей пізній дзвінок.

—Надобраніч Оксано.

—Надобраніч Віко.

Віка попрощавшись з подругою натиснула на червону слухавку мобільного телефону і поклала його на тумбочку біля ліжка, вимкнула світ нічника і повернувшись набік спробувала заснути.

Віка поверталася на ліжку з боку на бік намагаючись заснути, але їй не давали спати думки про Ігоря.

—Цікаво що він зараз робить думала Віка.

Їй дуже захотілося взяти мобільний телефон і зателефонувати йому додому, щоб почути його голос у слухавці, але вона згадала що вже пізно майже 12 година ночі і її дзвінок йому у такий пізній час буде виглядати дуже неввічливо.

Нарешті втомившись від думок про коханого Ігоря Віка заснула.

На ранок наступного дня Віка прокинулася від звуку електронного будильника який показував сьому годину ранку.

Натиснувши на кнопку будильника Віка схопилася з ліжка і побігла до ванної кімнати вмиватися і чистити зуби.

Вмившись і почистивши зуби Віка пішла на кухню де її мати Ольга Володимирівна вже готувала сніданок для родини.

—Привіт соню, привіталася з Вікою посміхаючись їй Ольга Володимирівна.

—Привіт доню, привітався з нею її батько Микола Сергійович відірвавшись від читання новин на смартфоні.

—Привіт мамо.

—Привіт тато.

Віка сіла за стіл і мати поклала їй на тарілку вівсянку, омлет і салат з тушкованої капусти з помідорами та кропивою.

Поснідавши разом з батьками Віка пішла одягатися щоб йти до школи. 

Віка вийшла з дому разом із батьком який сів у машину і поїхав на роботу до суду, а вона пішла пішки до школи, бо школа знаходилася у п'ятнадцяти хвилинах хотьби від їх дому.

Прийшовши за п'ять хвилин до початку першого уроку по математиці Віка сіла за третю парту по центру класу до своєї подруги Оксани.

—Привіт Оксано, сказала їй Віка.

—Привіт Віко, відповіла їй Оксана.

Пролунав дзвінок на урок.

До класу почали групами заходити учні і сідати за парти.

Віка пошукала і знайшла очима Ігоря який зайшов і сів разом з Петром зліва від неї за другу парту біля дверей.

—Я на перерві між уроками підійду до Ігоря і запропоную йому піти зі мною у кафе на побачення сказала пошепки на вухо Оксані Віка.

—О це правильний підхід подруго відповіла їй так само пошепки Оксана.

—Я дуже хвилююся, бо раптом щось піде не так сказала їй пошепки Віка.

—Все буде добре подруго відповіла їй пошепки Оксана.

—Я дуже сподіваюся на це сказала їй пошепки Віка.

До класу зайшов завуч і за сумісництвом вчитель математики Борис Петрович з папкою для паперів у руці і в класі настала тиша.

—Доброго дня любі друзі, голосно привітався він з класом поклавши папку на стіл.

—Доброго дня Борису Петровичу, привіталися з ним хором школяри.

—Отже, почнемо урок математики.

—Сьогодні в нас тема: "Функції. Властивості функції: нулі функції, проміжки знакосталості, зростання і спадання функції".

—Відкриваємо свої зошити і пишемо сьогоднішнє число, місяць і тему сьогоднішнього уроку з математики...

Після закінчення уроку математики на перерві між уроками Віка підійшла привітатися з Ігорем і Петром.

—Привіт Ігорю.

—Привіт Петро.

—Привіт Віко.

Дивлячись на Ігоря Віка сильно розхвилювалася.

—Ти хочеш мені щось сказати спитав у неї Ігор.

—Я певно піду сказав Петро щоб не бути третім зайвим і відійшовши від Ігоря пішов на шкільний двір щоб пограти з хлопцями у м'яча.

—Ігорю, я хотіла би запросити тебе на побачення у кафе "Merry Berry" в ТРЦ Dream Yellow, на Оболонскому проспекті, 1Б, сьогодні о шостій вечора.

—Добре, я згоден відповів їй Ігор. 

—Це добре не вірячи своєму щастю зраділа Віка.

—Тоді до вечора сказала йому Віка.

—Так, до вечора відповів їй Ігор.

Віка відійшла від Ігоря і сіла за парту до Оксани.

—Ну як спитала у неї пошепки Оксана.

—Я запросила його на побачення у кафе сьогодні ввечері після уроків відповіла їй пошепки Віка.

—От, бачиш як усе склалося, а ти подруго хвилювалася.

—Я така щаслива Оксано.

Від радості Віка міцно обняла свою подругу Оксану.

—Не стискай мене так міцно. Ти мене так задушиш в обіймах.

—Ой, вибач мене Оксано, сказала їй Віка випускаючи її з обійм.

Пролунав дзвінок на урок.

До класу почали групами заходити учні і сідати за парти.

До класу зайшов вчитель хімії Сергій Вікторович з великим шкіряним портфелем у руці.

—Доброго дня діти, голосно привітався він з класом ставлячи свій портфель на стіл.

—Доброго дня Сергію Вікторовичу, привіталися з ним хором школяри.

—Отже, тиша в класі починаємо урок хімії.

—Сьогодні в нас тема: "Наукове значення Періодичного закону".

—Відкриваємо свої зошити і пишемо сьогоднішнє число, місяць і тему сьогоднішнього уроку з хімії...

—Не можу дочекатися коли закінчаться уроки в школі сказала пошепки на вухо подрузі Оксані Віка.

—Віко, припиніть негайно розмови з подругою, бо інакше підете геть з класу сказав їй суворо вчитель хімії Сергій Вікторович.

—Вибачте мене будь-ласка Сергію Вікторовичу з винуватим виглядом відповіла йому Віка. 

Віка кинула швидкий погляд на Ігоря і відкривши свого робочого зошита з хімії почала писати...

...Останній сьомий урок закінчився о 15 годині 05 хвилин і Віка пішла додому щоб готувати уроки на завтра. 

Прийшовши додому Віка пообідала разом з матір'ю гороховим супом та рисовою кашею з котлетою і пішла до своєї кімнати готувати уроки на завтра.

Приготувавши уроки Віка подивилась на годинник який висів на стіні над шафою і побачивши що вже 17 година дня відкрила шафу для одягу і почала шукати щось "особливе" для першого побачення з хлопцем своєї мрії.

Переривши весь свій гардероб Віка зупинила свій вибір на модних синіх джинсах з "дірками", топі і чорній шкіряній курточці. Одягнувшись Віка нафарбувала перед дзеркалом губи помадою і взявши сумочку пішла у коридор одягати кросівки.

Проходячи по коридору повз вітальню Віка побачила свою матір, яка сиділа на дивані і дивилася якесь кулінарне шоу по телевізору.

—Ти куди зібралася доню спитала у неї розсіяно Ольга Володимирівна.

—Я йду з подругою Оксаною у кіно збрехала матері Віка.

—Добре, але повертайся доню не дуже пізно відповіла їй Ольга Володимирівна.

—Добре мамо відповіла їй Віка і відкривши двері вийшла з квартири.

Віка зачинила замок вхідної двері квартири своїми ключами і пішла.

Віка прийшла на побачення у кафе "Merry Berry" за десять хвилин до приходу Ігоря.

Вона обрала столик і взявши меню почала його уважно вивчати щоб якось "вбити час" до приходу Ігоря.

—Я трохи запізнився сказав їй Ігор сідаючи до неї за столик і ставлячи на підлогу велику спортивну сумку.

—Та, нічого страшного відповіла йому Віка.

Віка уважно подивилася на нього.

На Ігореві був спортивний костюм Puma в якому він тренувався у баскетбол.

—А навіщо тобі з собою спортивна сумка спитала у нього Віка.

—Там мій верхній одяг. Не встиг переодягтися після тренувань з баскетболу відповів їй Ігор.

—Я зрозуміла відповіла йому Віка.

—А у тебе гарний "прикид" сказав їй Ігор.

—Я для тебе старалася.

—Мені подобається.

—Дякую.

—Ти вже щось обрала собі?

—Я буду карамельний чізкейк і Frappberry сказала Віка.

—А ти що будеш?

—А я буду Бейглі і свіжовичавлений фруктовий сік відповів їй Ігор.

 —Зараз я піду зроблю замовлення для нас обох сказав їй Ігор встаючи зі стільця.

Через п'ять хвилин Ігор повернувся із замовленням.

—Як я зголоднів сказав він сідаючи за столик.

—Зголоднів спитала у нього зі співчуттям Віка.

—Так, після виснажливих занять у спортивній секції з баскетболу у мене просинається "вовчий апетит" відповів їй Ігор.

Він одразу ж накинувся на свій Бейглі і почав жадібно їсти його відкусуючи великі шматки і запихуючи їх собі рукою до рота. Віка розкривши широко очі від здивування дивилася як він жадібно їсть. З Бейглі випав шматок м'яса прямо на спортивні штани Ігоря. З невимушеним виглядом він підняв його зі штанів і засунув до рота. Побачивши це Віка ледь подавила в собі блювотний рефлекс і відклавши тарілку з карамельним чізкейком почала пити маленькими ковтками свій Frappberry. 

Ігор так само жадібно випив свій свіжовичавлений сік. 

—А ти чому Віко не їси?

—Щось апетиту немає.

—Ти не заперечуєш якщо я з'їм твій карамельний чізкейк?

—Ні. Їж собі на здоров'я.

—Дякую тобі.

Так само жадібно за кілька хвилин Ігор з'їв і карамельний чізкейк Віки, а потім облизав язиком тарілку і витер брудні пальці рук об свої спортивні штани.

—Ох, як я добре поїв. Така приємна важкість у шлунку після їжі сказав голосно відригнувши Ігор.

—Дуже дякую тобі Віко за це запрошення на побачення у кафе сказав їй Ігор.

—Ти знаєш Ігорю, а мені вже час йти додому сказала йому Віка встаючи з-за столика.

—Так рано?

—Мені ще треба уроки на завтра робити збрехала йому Віка.

—Ну добре.

—Стривай Віко. 

—Що таке?

—Можна я тебе додому проведу?

—Ні. Не треба. 

—Тут зовсім недалеко йти.

—А раптом до тебе по дорозі додому якийсь бандит причепиться?

—Не причепиться.

—А якщо причепиться?

—Я від нього утечу.

—Ні. Краще я тебе все таки проведу додому.

—Ну гаразд неохоче погодилася на пропозицію Ігоря Віка.

—Повісивши собі на плече велику спортивну сумку Ігор вийшов з кафе слідом за Вікою і пішов проводжати її додому.

—Чим ти любиш займатися крім баскетболу запитала у нього Віка.

—Тобто ?

—Ну читати, малювати, писати вірші, грати на музичних інструментах, колекціонувати старовинні монети чи поштові марки?

—Нічого з цього.

—Читати книги та колекціонувати старовинні монети та поштові марки не люблю, писати вірші,  малювати, грати на музичних інструментах   не вмію.

—Люблю рибалити з батьком на човні на озері на вихідних і люблю допомогати йому в гаражі ремонтувати старий мотоцикл.

—Зрозуміло сказала йому Віка.

—Ну от ми вже і прийшли сказала йому Віка стоячи під під'їздом свого будинку.

—Можна я тебе поцілую спитав у неї Ігор.

Він потягнувся до Віки з поцілунком.

—В мене батько дуже суворий і якщо він побачить у вікно, що я з тобою цілуюся, то посадить мене на тиждень під домашній арешт збрехала йому Віка.

—Ну гаразд відповів їй засмучений відмовою Ігор.

—Надобраніч Ігорю сказала йому Віка.

—Надобраніч Віко відповів їй Ігор.

Попрощавшись з Ігорем Віка зайшла до під'їзду будинку і піднявшись сходами на третій поверх спробувала відкрити двері квартири своїм ключем, а потім незмігши відкрити двері подзвонила у двері квартири.

Вже йду почула вона голос матері.

Ольга Володимирівна відкрила їй двері квартири.

Віка зайшла до квартири і Ольга Володимирівна зачинила за нею вхідні двері на замок. 

—Ну як доню фільм на який ти ходила удвох з Оксаною спитала у неї Ольга Володимирівна.

—Поганий фільм відповіла їй Віка.

—Поганий?

—Так, мамо дуже дебільний і поганий фільм.

—А як його назва?

—Ой, я забула мамо. Якийсь новий бойовик з Джекі Чаном у головній ролі збрехала їй Віка.

—Привіт тату, сказала Віка батькові який вечеряв на кухні дивлячись футбол по телевізору.

—Привіт доню, відповів їй Микола Сергійович не відриваючи очей від екрану телевізора.

Віка повісила свій верхній одяг до шафи і переодягнувшись в домашній одяг пішла до своєї кімнати. 

Зайшовши до своєї кімнати Віка зачинила двері на засувку, лягла на ліжко і розридалася, що хлопець в якого вона була до нестями закохана виявився неохайним і тупим бовдуром.

Через п'ять хвилин у двері її кімнати ввічливо постукала Ольга Володимирівна.

—З тобою все гаразд доню?

—Зі мною все гаразд мамо.

—Ти прийшла якась засмучена додому доню...

—Зі мною все добре мамо.

—Навіщо ти прийшла мамо?

—Я прийшла покликати тебе вечеряти, бо вечеря на столі охолоне.

—Я не голодна мамо.

—Холодна іжа не така смачна.

—Я не хочу їсти мамо. У мене немає апетиту.

—Ти не захворіла доню?

—Ні.

—Я не захворіла мамо. 

—Зі мною все добре. 

—Я просто хочу побути на самоті.

—Не хочеш поговорити зі мною про те що сталося?

—Ні, мамо.

—Я хочу побути на самоті разом зі своїми думками сказала Віка.

—Добре доню, я залишаю тебе у спокої відповіла їй Ольга Володимирівна і пішла геть.

На наступний день поснідавши разом з батьками Віка пішла до школи.

—Ну як все пройшло пошепки спитала у неї в шкільному коридорі на перерві між уроками її подруга Оксана.

—Все було дуже погано.

—Погано?

—Ігор виявився тупим і обмеженим бовдуром, якого крім баскетболу, мотоциклів і рибалки нічого більше в житті не цікавить сказала їй пошепки Віка.

—Ну спортсмени вони усі такі відповіла їй Оксана.

—А ти з ним хоч цілувалася?

—Ні!

—А чому ж так щиро здивувалася Оксана.

—Бо він їсть неохайно і жадібно як свиня відповіла їй пошепки Віка.

—Ось дивися він на нас дивиться сказала їй Оксана і помахала Ігорю рукою.

Ігор розмовляючи з хлопцями про американські мотоцикли помахав їй рукою у відповідь.

—І ти також помахай йому рукою у відповідь сказала пошепки Віці Оксана.

—Не буду йому махати, бо він ідіот і викликає у мене зневагу і огиду відповіла їй пошепки Віка.

—Так, треба Віко, бо це правила гарних манер відповіла їй пошепки Оксана.

—Ну добре зітхнувши сказала їй пошепки Віка і помахала Ігорю рукою.

Ігор вибачившись перед хлопцями підійшов до Віки.

—Привіт Віко.

—Привіт Ігорю.

—Може сходимо кудись разом після уроків спитав у неї Ігор.

—Вибач Ігорю, але у мене сьогодні інші плани на вечір відповіла йому різко Віка.

—Ну тоді іншим разом сказав їй Ігор.

—Ну, так якось іншим разом відповіла йому Віка.

—Ну, тоді я піду до хлопців розгублено сказав їй Ігор.

—Так, йди до хлопців відповіла йому Віка.

Ігор відійшов від неї і пішов до хлопців.

Через кілька хвилин пролунав дзвінок на урок і вони усі пішли до класу на урок з історії України.

Весь навчальний семестр Віка свідомо уникала спілкування з Ігорем, а потім були довгі і приємні літні канікули у Віки з батьками на морі в Одесі.

Прийшовши відпочилою і засмаглою після закінчення весняних канікул до школи Віка з подивом дізналася, що батьки Ігоря вирішили переїхати з України на постійне проживання до Польщі. Більше вона Ігоря так ніколи і не бачила.

Кінець

Ваш коментар буде першим!