Слава ЗСУ!

"Невміння пояснити ситуацію" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 30.11.2023

"Невміння пояснити ситуацію"

   Позавчора мої племінники Діма та Галя разом із бабусею повернулися додому після школи.

—Ти знаєш, що в нас було запитала у мене Галя, віддаючи мені свій рюкзак і знімаючи взуття.

—Ні, відповів я їй ставлячи її рюкзак на диван у коридорі.

—У нас у школі був шкільний ярмарок, сказала мені захоплено Галя, знімаючи з себе куртку і кидаючи її на підлогу в коридорі.

—І ми на ярмарку купували тістечка і цукерки перебив її гучним голосом Діма віддаючи мені рюкзак і знімаючи взуття.

—Це чудово відповів йому я ставлячи його рюкзак на диван поруч із рюкзаком Галі.

Діма ривком розстебнув замок куртки і кинув її на диван у коридорі.

Діма з Галею пішли до своєї кімнати переодягатися в домашній одяг, а я залишився в коридорі вішати на вішалки їхні куртки.

З їхньої кімнати долинали вибухи сміху і біганина босих ніг по паркету.

—Ви вже переодяглися? — суворо запитала бабуся з коридору, знімаючи каракулеву шубу і переодягаючись у домашній одяг.

—Ми зараз бабусю, переодягнемося відповіла їй з кімнати Галя.

Я допоміг своїй матері (бабусі Галі і Діми) повісити її важку каракулеву шубу на вішалку на "шведські сходи" у коридорі.

Моя мати пішла у ванну мити руки перед їжею.

Помивши руки, вона пішла на кухню гріти на плиті борщ на обід.

—Ви вже переодяглися? — спитала у Діми з Галею бабуся з кухні.

—Так, зараз бабусю, відповіла їй з кімнати Галя.

—Діма та Галя руки мийте з милом та йдіть на кухню обідати,— сказала їм з кухні бабуся.

—Вже йдемо бабусю, відповіла їй з кімнати Галя.

Через п'ять хвилин Діма прибіг з кімнати на кухню.

—Ти руки з милом перед їжею помив? — спитала бабуся.

—Зараз бабусю, помию відповів їй Діма.

Він зайшов у ванну і почав мити руки з милом.

Через хвилину у ванну прийшла Галя і стала штовхатися з Дімою, щоб теж помити руки з милом перед їжею.

—Дімо, не штовхайся, а поступися місцем своїй сестрі сказав я йому.

—Добре відповів він мені.

—Галю, проходь сказав їй Діма виходячи з ванної.

Діма зайшов на кухню і сів на своє місце на дивані біля вікна, щоб дивитися на вулицю.

Через дві хвилини з ванної вийшла Галя і сіла на табуретку за стіл.

Бабуся поставила тарілки на стіл та налила їм у тарілки борщу.

Діма з Галею з'їли борщ, потім з'їли макарони з котлетою та по одному яблуку.

—Зараз я пригощатиму вас своїми цукерками сказав Діма, і вийшовши з-за столу, пішов у коридор де на дивані стояв його шкільний рюкзак.

Він повернувся з коридору на кухню гордо несучи в руці кульок з цукерками.

—Ось цукерки, які я купив на шкільному ярмарку сказав Діма розв'язуючи кульок.

—Тут зефір у шоколаді, шоколадний батончик "Milka Caramel", печиво "Milka Oreo" сказав з гордістю Діма.

—Що пробуватимемо в першу чергу? — спитав він.

—Давай спробуємо зефір у шоколаді сказав я йому.

Діма взяв ножа та на дерев'яній дошці розділив зефір у шоколаді на п'ять частин.

Одну частину він взяв собі.

—Смачний зефір у шоколаді сказав Діма.

—Так, приємний на смак сказав йому я.

—Занадто солодкий сказала бабуся.

—А мені подобається відповіла Галя.

—Зараз я теж пригощатиму вас своїми цукерками сказала мені Галя вилазячи з-за столу, і йдучи в коридор де на дивані стояв її шкільний рюкзак.

—Де мій шоколадний батончик? — закричала в істериці Галя з коридору.

—Що трапилося? — стурбовано спитав я в неї.

—У мене в рюкзаку був шоколадний батончик, а тепер його там немає, —закричала істерично Галя.

—Галю, іди сюди покликала її з кухні бабуся.

Зі сльозами на очах Галя прийшла на кухню і сіла на табуретку.

—Коли я прийшла до школи, щоб забрати вас додому, ти бігала перед школою, а твій рюкзак стояв на ганку школи без нагляду і хтось із дітей міг у нього залізти і вкрасти твій шоколадний батончик сказала їй бабуся.

—Хто це міг бути? — спитала її плачучи Галя.

—Хтось із дітей, хто був з вами на шкільному ярмарку і бачив, як ви купували цукерки, відповіла їй бабуся.

—Дімо, ти не брав шоколадний батончик у Галі? — спитав я в нього.

—Ні, не брав поспішно відповів мені Діма ховаючи від мене очі.

—Ну добре, сказав я хоч і не повірив йому.

Я витер обідній стіл і Діма з Галею діставши з рюкзаків свої зошити почали робити уроки на завтра.

Помивши брудний посуд, я одягнувся і пішов у "Велмарт" за продуктами.

Повернувшись додому з продуктами, я побачив заплаканого Діму, що стояв у коридорі в кутку обличчям до стіни.

—Що сталося? — спитав я його, знімаючи взуття, вішаючи куртку на вішалку і переодягаючись у домашній одяг.

—Мене покарали відповів мені плачучи Діма.

—За що тебе покарали? — спитав я в нього.

—За те, що я взяв шоколадний батончик у Галі з рюкзака відповів мені плачучи Діма.

—А яке ти мав право лазити в чужий рюкзак? — суворо спитав я в нього.

—Але це мій шоколадний батончик відповів мені плачучи Діма.

—З якого це дива він став твоїм? — відповів йому я.

—Ти в нас виходить злодій, який підло краде речі у рідних з докором сказав я йому.

—Але це мій шоколадний батончик відповів мені плачучи Діма.

—Діма і Галя мийте у ванній руки з милом і йдіть на кухню вечеряти покликала їх з кухні бабуся.

Діма з Галею наввипередки побігли у ванну мити руки з милом.

Помивши руки з милом Діма з Галею пішли на кухню та сіли на свої місця за столом.

Повечерявши гарбузовою кашею з сиром вони встали з-за столу і пішли складати речі у рюкзаки на завтра, щоб йти до школи.

Після цього вони подивилися короткий мультик по телевізору і о дев'ятій годині вечора лягли спати.

А я пішов вигулювати собаку перед сном.

Через десять хвилин повернувшись додому з собакою, я помив їй лапи і відправив її на собачу підстилку під кухонним столом, зачинивши двері на кухню. Після цього я повісив на вішалку куртку, і переодягнувшись у домашній одяг, пішов у свою кімнату стелити ліжко і готуватися до сну.

Перед сном я подивився на смартфоні якусь безглузду американську комедію з Адамом Сендлером у головній ролі.

Наступного ранку я прокинувся о сьомій ранку, і одягнувшись пішов вигулювати собаку.

Повернувшись додому з собакою, я застав дома сестру і матір, які одягали Діму і Галю щоб йти до школи.

У цей момент Діма плутано розповідав бабусі про те, що він на шкільному ярмарку за свої гроші купив цукерки і собі і Галі, і пригощав Галю тістечками.

—Я Галі купив тістечко за двадцять гривень, а вона мені навіть дякую за це не сказала поскаржився бабусі Діма.

—А мені воно не сподобалося відповіла йому різким тоном Галя.

—Я хотіла інше тістечко відповіла йому різким тоном Галя.

—А я не хотів купувати тобі за двадцять п'ять гривень, те маленьке тістечко відповів їй Діма.

—А я не хотіла це тістечко, яке ти мені купив відповіла йому різким тоном Галя.

—Але ти ж його їла сказав їй Діма.

—І взагалі Галю, я тебе пригощав і витратив на тебе свої гроші з гаманця і ти в школі обіцяла мені їх назад повернути, а тепер відмовляєшся повертати сказав їй з докором Діма.

—Так, я відмовляюся тому, що ти купив мені тістечко не те, що я хотіла відповіла йому різким тоном Галя.

—Галю, ти повинна повернути гроші Дімі раз ти йому обіцяла сказав я їй.

—Нічого я повертати не буду відповіла мені Галя примхливо пересмикнувши плечима.

—А ще Галя позичала десять гривень у однокласниці Олі і обіцяла їй їх повернути сказав Діма.

—Я нікому не повертатиму гроші відповіла різким тоном Галя.

—Галю, ти маєш повернути гроші Дімі та Олі відповіла їй бабуся.

—Я не хочу нікому повертати гроші, відповіла їй різким тоном Галя.

—Ти зрозумів Дімо, як пригощати когось за свій рахунок? — запитала в нього моя сестра.

—Так, мамо, я зрозумів відповів їй Діма.

—То ти тому Дімо, лазив вчора в рюкзак Галі і потайки забрав у неї з рюкзака шоколадний батончик? — спитав я в нього.

—Так, тому що він був куплений на мої гроші, які мені Галя обіцяла повернути і не повернула відповів мені Діма.

—Ти повинен був не влаштовувати "самосуд", а пояснити ситуацію мені, матері і бабусі сказав я йому.

—Я намагався вчора ввечері вам пояснити ситуацію, але ви мене не слухали, відповів мені Діма.

—Я нікому не буду повертати гроші повторила різким тоном Галя.

—Це нечесно Галю, ти ж мені обіцяла повернути гроші сказав їй ображено Діма.

—Добре, йдіть з матір'ю до школи щоб не запізнитися на уроки, а коли ви в обід повернетеся після школи додому, то ми про все це спокійно без нервів поговоримо і домовимося заспокійливо сказав я йому.

Кінець

Ваш коментар буде першим!