Слава ЗСУ!

"Ні краплі спиртного до рота " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 04.07.2023

"Ні краплі спиртного до рота"

   43-х річний Олег Іванович дуже не любив ходити по лікарях. Він змалку не любив лікарів. Особливо – стоматологів, які рвали хворі зуби. Але якось коли у нього після скарг на припухлість у ділянці шиї, біль у горлі, постійне першіння, відчуття стороннього тіла у горлі та постійний кашель онкологи у Київському міському клінічному онкологічному центрі діагностували рак горла в пізній стадії, йому довелося ходити туди на сеанси хіміотерапії та променевої терапії. Онкологи суворо заборонили йому пити алкоголь під час проходження хіміотерапії, оскільки вживання алкогольних напоїв провокує зростання ракових пухлин і навіть у маленьких дозах може призвести до незворотних наслідків в організмі аж до летального результату.

Дізнавшись про це, Олег Іванович цілий місяць кріпився і не брав ні краплі спиртного до рота, що спричинило велику радість в його дружини Тамари Василівни, яка вже втомилася боротися з пияцтвом свого недолугого і впертого чоловіка.

Олегу Івановичу постійно дуже хотілося випити, але не можна було через проходження ним хіміотерапії. Через це Олег Іванович увесь час нервував, сердився і зривав свою злість на ні в чому не винних дружині та дітях.

Одного разу він прямо при дітях жорстоко побив свою дружину Тамару Василівну за "надто холодний борщ".

Не витримавши такого ставлення до себе його дружина Тамара Василівна забрала дітей 15-річного Діму та 12-річну Олену та пішла з дому.

Вона вирішила поїхати з дітьми до своєї 77-ти річної матері Галини Петрівни яка жила в селі Хотів Києво-Святошинського району Київської області України та пожити у неї тижнів зо два, щоб вирішити як їй жити далі. Розлучатися зі своїм чоловіком чи ні.

Олег Іванович залишився жити вдома сам.

Оскільки його дружина з дітьми поїхала жити до своєї матері, він став ходити в "Сільпо" і купувати собі там всяку гидоту: вареники з м'ясом, яловичу тушонку в банках і вермішель "Мівіну".

В перший тиждень він сідав за стіл обідати і наливав собі повну чарку горілки "Хортиця" з пляшки 0,7л, яку він купив у "Сільпо" невдовзі після того, як дружина з дітьми поїхала жити до своєї матері, а потім їв і дивився на чарку з горілкою. Потім під кінець їжі він вставав з-за столу і мужньо виливав вміст чарки назад у пляшку, мив чарку і ставив її на місце в буфет, а пляшку горілки ховав назад у холодильник. На початку наступного тижня він "зламався". Це сталося у вівторок на дев'ятий день відсутності його дружини вдома.

Олег Іванович як завжди сів за стіл обідати і як завжди налив собі повну чарку горілки.

Дивлячись на чарку з горілкою, він давився підігрітою на сковорідці смаженою картоплею з тушкованою яловичиною з банки.

Під кінець їжі його терпець урвався.

—Та, що це таке чорт забирай закричав Олег Іванович.

—Я жива людина і хочу випити, а змушений дотримуватися якихось дурних рекомендацій від лікарів, що недовчилися.

— "Вам не можна пити алкоголь, адже ви ж проходите хіміотерапію" передражнив він голос онколога Сергія Олександровича Собченка.

—Чорта з два.

—Я хочу і вип'ю!

—Маю на це повне моральне право!

—Якщо мені не можна брати "ні краплі спиртного в рот" як в один голос стверджують лікарі-онкологи, то я знайду інший спосіб як мені напитися горілки.

—Я можу поставити собі клізму з горілкою у задній прохід.

—Так, все вирішено.

Швидко пообідавши Олег Іванович взяв з холодильника пляшку горілки "Хортиця" 0,7 л і пішов з нею у ванну.

У ванній він швидко знайшов на полиці у шафі велику гумову клізму зі шлангом так званий "кухоль Есмарха", наповнив її горілкою з пляшки, спустив штани з трусами, засунув кінець шланга від клізми собі в задній прохід і ліг на кахель ванної у "позу ембріона".

Цього дня його дружина Тамара Василівна мала погане передчуття біди.

Передчуття це було пов'язане з її чоловіком Олегом Івановичем, якого вона залишила одного в 3-х кімнатній квартирі, забравши з собою дітей і поїхавши з ними жити до своєї літньої матері Галини Петрівни.

—Треба подзвонити додому і дізнатися як справи у мого чоловіка подумала Тамара Василівна.

—Їй, дуже не хотілося дзвонити своєму чоловіку додому, оскільки вона досі була на нього ображена за те, що він її жорстоко побив.

Тамара Василівна ще не вирішила для себе, чи буде вона з ним розлучатися чи ні.

Але поки Олег Іванович залишався її законним чоловіком, вона відчувала на собі відповідальність за його здоров'я.

—А раптом він на самоті нап'ється?

—Йому ж категорично не можна пити!

—Даремно я залишила його одного без нагляду.

—Ні, треба таки подзвонити додому і почути голос чоловіка.

—А якщо я йому подзвоню, а він мене обматюкає останніми брудними словами?

—Ну, тоді я принаймні знатиму, що він живий і добре почувається, якщо в нього є сили лаятися зі мною.

Зважившись Тамара Василівна взяла з сумочки свій смартфон і набрала номер мобільного телефону свого чоловіка Олега Івановича.

—Один, другий, третій, четвертий, п'ятий, шостий, сьомий гудок...

—Ну чому ж він не бере слухавку телефону?

—Можливо, у нього телефон розрядився?

—Ні, це навряд.

—Мабуть, з ним щось таки трапилося.

—Я повинна негайно ж поїхати додому і подивитися, що трапилося з моїм чоловіком.

Вирішивши так, Тамара Василівна залишила своїх неповнолітніх дітей Діму та Олену на свою літню матір Галину Петрівну, а сама викликала таксі та поїхала на таксі додому.

Через дві години п'ятнадцять хвилин вона вийшла з таксі біля свого будинку і розплатившись готівкою з таксистом увійшла до під'їзду. Піднявшись на ліфті на п'ятий поверх, Тамара Василівна подзвонила у двері їхньої квартири, але чоловік їй не відчинив і тоді вона діставши з сумочки ключі сама відчинила двері квартири.

—Олегу, ти вдома з порогу покликала Тамара Василівна свого чоловіка відчинивши двері квартири своїм ключем.

У квартирі стояла мертва тиша.

—Можливо, його немає вдома, подумала Тамара Василівна.

—Але чому тоді горить світло у ванній?

—Треба зайти і переконатися, що в квартирі нікого немає.

Тамара Василівна зайшла до квартири і закривши замок вхідних дверей, не знімаючи взуття, пройшла по коридору до ванної.

—Олег, ти там купаєшся чи що запитала вона у свого чоловіка.

Відповіддю їй була тиша.

Тамара Василівна різко відчинила двері ванної та голосно закричала від побаченого.

Там, на підлозі ванної в "позі ембріона" зі спущеними штанами лежав її мертвий чоловік Олег Іванович, а поряд з ним на підлозі стояла порожня пляшка горілки "Хортиця" 0,7 л і лежала клізма з якої на брудну кахельну підлогу ванної виливалася горілка.

Кінець

Ваш коментар буде першим!