Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > Нюанси оподаткування по Гетьманцеву

"Нюанси оподаткування по Гетьманцеву " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 20.09.2024

"Нюанси оподаткування по Гетьманцеву"


 Стоячи на сходовій клітці перед квартирою повії Сергій у хвилюванні поправив неслухняне курчаве волосся правою рукою і витяг з-під сірого піджака комір білої сорочки.

Він завжди хвилювався коли йшов на побачення з жінкою і нехай навіть це була проста повія в обов'язки якої входило спати з різними чоловіками за гроші.

Після наведення парадного марафету він кілька разів подзвонив до дверей квартири.

На третьому дзвінку двері квартири відчинила молода брюнетка з карими очима приблизно тридцяти років у зеленій сукні з глибоким декольте, що оголювало великі засмаглі груди п'ятого розміру.

—Доброго дня,— сказав їй Сергій жадібно дивлячись очима на груди п'ятого розміру.

—Доброго дня,— відповіла йому ввічливим тоном повія.

—Ви знаєте, я вас трохи інакше уявляв,— сказав їй Сергій.

—На фото ви трохи інша.

—Молодша з білою шкірою і без зморшок навколо очей?

—Все навколо обман і фальш. Ми живемо у вік фотошопу та штучного інтелекту,— відповіла йому повія.

—Я вам не подобаюсь?

—Ні, ні подобаєтеся просто ви трохи інша...

—Заходьте до квартири,— сказала йому чемно повія.

Сергій увійшов до квартири і вона оглянувши очима порожню сходову клітку, відразу ж швидко зачинила за ним вхідні двері на замок.

Сергій опинився в акуратному передпокої. Він з цікавістю озирнувся на всі боки розглядаючи інтер'єр передпокою.

Підлога в передпокої була оздоблена темним паркетом. Посередині лежав невеликий вовняний червоний килим. Але все ж таки від його розмірів не можна було сказати, що він дешевий чи дуже простий. Ні, він був дуже дорогий і в ньому відчувався добрий смак господині. Передпокій вів відразу в кілька напрямків: на кухню та у вітальню. У вітальню вели дубові двері зі скляними вставками. На даний момент, вони були відчинені.

—Знімайте свій верхній одяг і вішайте його на вішалку в шафу для одягу, — сказала йому повія.

—Брудне взуття знімайте і залишайте на підлозі у передпокої.

—Ось вам домашні капці.

Сергій слухняно зняв піджак і повісив його в шафу для одягу, а потім одягнувши на ноги домашні капці пройшов за повією у вітальню.

Вітальня була досить просторою, зробленою в багатих, бордових тонах.

Посередині вітальні стояв великий шкіряний диван.

Стіни у вітальні були обшиті панелями з темного дерева, підстать підлозі, але лише на половину. Верхню половину прикрашали оксамитові, насиченого бардового кольору шпалери, розділені на відсіки тим самим темним деревом. На стінах висіло кілька чорно-білих фотографій, що зображали хмарочоси Нью-Йорка 1930-х років. На одній зі стін висів великий плазмовий телевізор Samsung. Підлога знову таки – темний паркет. На даний момент, вітальню висвітлювали тільки бра, виготовлені у вигляді свічників зі свічками та електричний камін. Навпроти каміна 2 високі крісла. Між ними стояв невеликий скляний кавовий столик. На столику лежала керамічна біла попільничка та пульт дистанційного керування телевізором. На вікні, оздобленим, як усі вже, напевно, здогадувалися рамою з темного дерева, висіла легка, біла тюль. Її робили набагато багатшою трохи масивні штори, бардового кольору. Зараз вони були задерті, і тюль виднілася тільки з вулиці.

—Ви що будете?, — спитала у нього ввічливо повія.

—У якому сенсі?, — здивувався Сергій.

—Кава, чай, вино, віскі, лікер, ром, коньяк, горілку? — відповіла йому повія.

—Я буду каву,— відповів їй Сергій.

—Чорну, лате, капучино?

—Чорну з цукром.

—Добре я зараз принесу, а ви поки що затишно тут розташовуйтеся.

Повія пішла на кухню готувати йому каву, а Сергій взявши зі столика пульт дистанційного керування сів на диван та увімкнув телевізор.

У вітальню увійшла повія несучи чашку чорної кави.

—Ось ваша кава,— сказала йому чемно повія.

—Дякую,— відповів їй Сергій, беручи в неї з рук чашку з кавою.

—А у вас затишна квартира, —зробив їй комплімент Сергій.

—Це орендована квартира,— відповіла йому повія.

—Зрозуміло.

—До речі мене звуть Сергій,— представився він повії.

—Дуже приємно.

—Мене звуть Інна.

—Смачна кава,— сказав Сергій, роблячи ковток із чашки.

—Дякую.

—Сергію, ви знаєте мої розцінки?

—Так.

—Скільки часу ви розраховуєте у мене пробути?

—Ну, години дві.

—Добре.

—Як ви платитимете?

—У якому сенсі?

—Готівкою чи безготівково?

—А у вас що є касовий апарат?, — жартома спитав Сергій.

—Є.

—Не може бути.

—Сергію, я ділова жінка і маю серйозний бізнес...

—У мене є й ліцензія на право надання послуг і касовий апарат, і трудова книжка, і медична страховка. 

—Все як належить.

—У мене все по закону і податки я справно плачу державі, а 2% своїх заробітків я доначу на дрони для ЗСУ.

—А ще я віце-президент "Асоціації повій міста Києва" і член "Асоціації повій України", — гордо сказала йому Інна.

—До речі, ви фізособа чи юрособа?, — запитала у Сергія Інна.

—Не зрозумів?

—Це для того, щоб зрозуміти, як мені оформлювати фіскальний чек.

Сергій від несподіванки поперхнувся кавою і закашлявся.

—Загалом я юрособа на загальній системі оподаткування,— відповів їй Сергій, переставши кашляти.

—Юрособа?

—Так.

—Вибачте, але юрособам я ніяких послуг не надаю!

—Дозвольте, але як так? — щиро здивувався Сергій.

—Я ФОП першої групи на єдиному податку і мені суворо заборонено надавати будь-які послуги юрособам на загальній системі оподаткування,— серйозно відповіла йому Інна.

—Але ж Інно, я до вас прийшов...

—Ну і що що прийшли?

—Як прийшли так і підете ні з чим.

—Але ж Інно, я розраховував...

—Це не мої проблеми, Сергію, на що ви там собі розраховували.

—Я не хочу, щоб мене оштрафували за порушення законодавства і забрали мою ліцензію на надання послуг.

—Допивайте Сергію, свою каву і йдіть геть.

—Ну знаєте, Інно, це вже не в які ворота не лізе,— обурився Сергій, ставлячи чашку з недопитою кавою на диван.

—Представляйте Сергію, свої претензії не до мене, а до Гетьманцева.

—Це він цю всю систему вигадав, а я тільки слухняно виконую закон.

—Не допиватимете свою каву?

—Ні.

—Тоді йдіть геть.

—Добре. 

—Я піду.

Сергій вийшов з вітальні до передпокою і діставши з шафи для одягу свій піджак одягнув його на плечі.

Потім він зняв домашні капці і одягнув взуття.

Інна стояла у передпокої та дивилася як він одягається щоб закрити за ним вхідні двері квартири.

Подивившись востаннє на Інну, що стояла в передпокої, Сергій мовчки відкрив замок вхідних дверей і вийшов з квартири на сходову клітку.

Інна підійшла і швидко зачинила за ним вхідні двері квартири на замок.

—Чорт знає що коїться, — вилаявся Сергій стоячи на сходовій клітці і викликаючи собі ліфт.



Кінець

Підтримати автора:

Ваш коментар буде першим!