Слава ЗСУ!

"Новорічне свято ялинки у дитячому садку " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 12.06.2023

"Новорічне свято ялинки у дитячому садку"

 Якось дуже давно, коли моїй матері Галині Григорівні було лише чотири роки її покійна мати, а моя бабуся Любов Федорівна повела її на новорічну ялинку у дитячому садку.

Спершу всі діти в дитячому садку подивилися веселу виставу про пригоди діда Мороза, Снігуроньки, боягузливого зайця та злого сірого вовка за участю артистів дитячого лялькового театру, а потім діти по черзі виступали на сцені перед дідом Морозом та Снігуронькою та читали їм вірші про зиму.

За добре з почуттям прочитані вірші дід Мороз діставав з великого заплічного мішка подарунки, які йому заздалегідь крадькома давали батьки дітей, поки вони не бачили і потім урочисто під музику дарував їх дітям на сцені.

Всім дітям присутнім на новорічному святі ялинки батьки заздалегідь купили новорічні подарункові набори шоколадних цукерок та передали їх на зберігання діду Морозу, який урочисто вручав їх їхнім дітям за прочитані вірші про зиму.

Бабуся Любов Федорівна прийшовши з донькою на новорічне свято ялинки нічого не приготувала заздалегідь і опинилася у скрутному становищі, бо ніякого новорічного подарунка для доньки вона не купила.

Тому недовго думаючи вона дістала з сумки два рублі і обмотавши їх брудним марлевим бинтом, підійшла на сцену до діда Мороза і крадькома поки донька не бачила вручила їх йому в руки.

—Що це таке жінко спитав він гидливо скривившись і уважно розглядаючи брудну марлю у своїй великій долоні.

—Це загорнуті в марлю гроші замість новорічного подарункового набору цукерок, які ви подаруєте моїй доньці Галині, відповіла йому різко бабуся Любов Федорівна.

—А де ваша донька Галина?

—А ось там із краю сцени стоїть у першому ряду маленька дівчинка з боязким виразом обличчя, коричневим волоссям та карими очима.

—Вона прочитає вам вірш про зиму, а ви потім похваліть її за старання і урочисто вручіть їй це.

—Добре, я вас зрозумів жінко. Я подарую їй це.

Розвернувшись, Любов Федорівна пішла зі сцени назад до своєї доньки Галини.

Моя мати Галина Григорівна читала діду Морозу вірші про зиму найостаннішою з дітей у дитячому садку.

Вона прочитала вірші поетеси Зінаїди Олександрової "Сніжок":

"Снежок порхает, кружится,

На улице бело.

И превратились лужицы

В прозрачное стекло.

Где летом пели зяблики,

Сегодня – посмотри! –

Как розовые яблоки,

На ветках снегири.

Снежок изрезан лыжами,

Как мел, скрипуч и сух.

И ловит кошка рыжая

Веселых белых мух."

Моя мати Галина Григорівна добре з почуттям прочитала вірші і діду Морозу дуже сподобалося її старанне виконання віршів.

—Молодець дівчинко, похвалив він її за старання і лагідно погладив її рукою по волоссю.

Моя мати Галина Григорівна дуже зраділа похвалі від діда Мороза.

—Неси сюди Снігуронько мій великий мішок з подарунками гучним голосом попросив дід Мороз свою помічницю Снігуроньку.

Снігуронька принесла йому мішок.

—За добре прочитані вірші про зиму, я подарую тобі подарунок дівчинко, урочисто сказав моїй матері Галині Григорівні дід Мороз запускаючи свою величезну руку у великий мішок.

Моя мати Галина Григорівна завмерла перед дідом Морозом із серцем, що гулко билося від хвилювання, в очікуванні свого подарунка.

Її бурхлива уява малювала їй отримання у подарунок великого плюшевого ведмедика чи ляльки чи новорічного подарункового набору шоколадних цукерок, як у інших дітей в дитячому садку.

Дід Мороз все нишпорив і нишпорив всліпу рукою по дну великого мішка, намагаючись знайти на дні брудний марлевий бинт, в який були загорнуті два рублі.

Раптово йому стало дуже соромно перед дівчинкою, яка прочитала вірші найкраще з усіх дітей.

Нарешті він таки знайшов на дні мішка брудний марлевий бинт з грошима.

—Ось твій подарунок дівчинко за вірші сказав їй дід Мороз урочисто дістаючи з мішка брудний марлевий бинт із загорнутими в нього двома рублями.

На очах у моєї матері Галини Григорівни з'явилися гіркі сльози.

Вона взяла з рук діда Мороза брудний марлевий бинт із загорнутими в нього двома рублями і плачучи від образи пішла зі сцени до своєї матері Любові Федорівни.

Вже сімдесят років минуло з того часу, а моя мати Галина Григорівна до сих пір пам'ятає ту давню гірку дитячу образу на свою покійну матір Любов Федорівну за зіпсований настрій на новорічному святі ялинки у дитячому садку.

Кінець

Ваш коментар буде першим!