знайди книгу для душі...
"Педофіл"
Росія. Місто Курган. 1958 рік. Вересень. Неділя. Вихідний день. Моїй матері Галині Григорівні 9 років. Моя мати разом з молодшою сестрою Наталкою та ще кількома дівчатками свого віку весело грають у "класики" перед своїм будинком стрибаючи по намальованих крейдою на асфальті клітинках на одній нозі.
Раптом біля них зупиняється добре одягнений чоловік середніх років у рогових окулярах з сильними діоптріями, у сірому вовняному пальті та сірому фетровому капелюсі з великим рудим шкіряним портфелем у руці. На вигляд цілком собі інтелігентний чоловік. Певно якийсь бухгалтер чи навіть доцент університету.
—Дівчатка ви такі гарненькі, — каже він комплімент дівчаткам.
Моя мати червоніє від збентеження.
Ще б пак, до них малечі раптом звернувся поважний дорослий чоловік.
—А хочете дівчатка, дізнатися про те, як робляться діти, раптово запитує він у дівчаток.
—Хочемо відповідає йому з ентузіазмом молодша сестра моєї матері Галини Григорівни Наташа.
—Ходімо зі мною тут недалеко — каже він дівчаткам.
Дівчатка вагаються йти чи ні кудись з двору з незнайомим чоловіком.
—Ходімо — весело вмовляє він дівчаток і хитро підморгує їм карим правим оком.
—Йдемо Галю, — каже моїй матері Галині Григорівні її молодша сестра Наталка і від нетерпіння смикає її за рукав одягу.
Моїй матері Галині Григорівні і хочеться піти і боязко, що батьки вдома сваритимуть її за те, що без дозволу пішла з молодшою сестрою Наталкою з двору.
—Я маю піти до матері і спитати у неї дозволу піти з двору каже моя мати Галина Григорівна і рішучим кроком йде до під'їзду свого будинку.
За нею слідом біжить дрібцюючи короткими ногами її засмучена молодша сестра Наталка, розмазує соплі по обличчю, плаче і репетує на всю вулицю.
—Галю, ти смердючка.
—Я тобі Галю, цього ніколи не пробачу кричить їй Наталка.
Галя заходить у під'їзд будинку та піднімається сходами на свій поверх.
Її молодша сестра Наталка біжить сходами слідом за нею і продовжує кричати і ридати різними словами обзиваючи мою матір.
Ось вже моя мати Галина Григорівна стоїть на сходовій клітці та дзвонить у двері квартири, і після третього дзвінка їй відкриває двері бабуся Любов Федорівна, у синьому домашньому халаті та з квітчастою хусткою на голові. У руці вона тримає ополоник яким щойно помішувала в каструлі гарячий борщ на плиті, щоб він не підгорів.
—Галю, що в тебе трапилося? — суворим голосом спитала бабуся Любов Федорівна, переводячи погляд з моєї матері Галини Григорівни на її заплакану молодшу сестру Наталку.
—Мамо, щойно у дворі якийсь незнайомий добре одягнений чоловік у окулярах, пальто, капелюсі, з портфелем у руках запропонував піти з ним, щоб показати нам, як робляться діти, — відповіла їй моя мати Галина Григорівна.
—Так, а Галя, смердючка не захотіла з ним піти захникала у відповідь її молодша сестра Наталка.
—Ледь почувши це бабуся Любов Федорівна, як була в халаті і у домашніх капцях з ополоником у руці, несамовито кинулася вниз сходами до виходу з під'їзду будинку.
Вона миттю вибігла з під'їзду будинку у двір, і зупинилася розгублено озираючись на всі боки, в пошуках незнайомого добре одягненого чоловіка в окулярах, пальті, капелюсі, з портфелем у руках.
Але педофіла вже й слід охолов.
Кінець