Слава ЗСУ!

"Підтягування на перекладині" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 29.01.2024

"Підтягування на перекладині"

  Напевно в кожному офісі є такий красень-чоловік на якого із завмиранням серця дивляться всі жінки незалежно від віку.

У нас в офісі таким красенем-серцеїдом був співробітник служби безпеки Вадим.

Він був статним, високим блакитнооким блондином 28-ми років з гарною ніби з каменю виточеною рельєфною мускулатурою якої постійно всім довкола хвалився.

Усі жінки в офісі були в нього таємно закохані, а всі чоловіки йому дуже заздрили.

Якось до нас в офіс на роботу асистенткою керівника влаштувалася молода дівчина тільки-но після закінчення інституту.

Вадим як досвідчений ловелас миттєво оцінивши зовнішні дані новенької дівчини вирішив за нею "приударити".

Він став робити їй компліменти, приносити розчинну каву у пластиковому стаканчику, дарувати квіти та цукерки, та пропонувати сходити разом з ним у кіно.

Але нова дівчина на ім'я Кіра повністю ігнорувала залицяння Вадима, чим ще більше збуджувала його інтерес до себе.

Якось днем за відсутності нашого керівника Вадим встановив на стіні в офісі перекладину для підтягування щоб "тримати себе у гарній формі".

Із задоволеним виглядом він відступив назад, щоб помилуватися плодами своєї праці.

—Це ти Вадиме, правильно зробив, - похвалив його мій друг HR-менеджер Олег.

—У здоровому тілі Олеже, здоровий дух,— усміхнувшись, відповів йому Вадим.

—Люди, а давайте влаштуємо змагання, хто більше зможе підтягнутися на перекладині?,— запропонував хтось з чоловіків.

—Давайте, — радо погодився Вадим.

З ним погодилися решта чоловіків в офісі.

—Ми хлопці, не підтягуватимемося на перекладині, тому що ми жінки — "прекрасна і слабка стать", — сказала Віра наш бухгалтер.

З нею погодилися решта жінок в офісі. Всі окрім Кіри, яка промовчала.

Чоловіки вишикувалися в чергу на підтягування на перекладині.

Першим пішов підтягуватися на перекладині Андрій — DevOps-інженер та наш "комп'ютерний геній".

Він підтягнувся лише три рази, а потім важко дихаючи відійшов убік.

За ним пішов підтягуватися мій друг HR-менеджер Олег.

Він підтягнувся десять разів, а потім відійшов убік поступившись місцем мені.

Я підтягнувся п'ятнадцять разів і відійшов убік поступившись місцем нашому маркетологу Миколі.

Микола підтягнувся двадцять разів, а потім відійшов у бік поступившись місцем нашому менеджеру з персоналу Віктору.

Віктор підтягнувся двадцять п'ять разів і відійшов убік, поступившись місцем нашому менеджеру з виробництва Анатолію.

Анатолій підтягнувся тридцять разів і відійшов убік, поступившись місцем співробітнику служби безпеки Вадиму.

Вадим підтягнувся тридцять п'ять разів і хвацько зістрибнувши на підлогу, з тріумфом озирнувся на всі боки.

—Ну хлопці, хто з вас хоче побити мій рекорд?, — запитав він з усмішкою.

Чоловіки промовчали. Ніхто з них не хотів побити рекорд Вадима.

Раптом Кіра підняла вгору руку і вийшла вперед.

—Ти крихітко, що хочеш побити мій рекорд?, — спитав у неї з усмішкою Вадим.

—Так, — відповіла йому Кіра.

—Ну, що ж давай спробуй, — з усмішкою відповів їй Вадим.

—Може тебе Кіро, підсадити?

—Ні, Вадиме, не треба сама впораюся.

Кіра підійшла до стіни і подивилася вгору на перекладину.

Поплювавши на руки Кіра підстрибнула, по-чоловічому схопилася обома руками за перекладину і стала швидко підтягуватися вгору.

—Раз, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять... рахував кількість її підтягувань Вадим.

Кіра підтяглася сорок два рази і розтиснувши руки легко зістрибнула на підлогу.

—Нічого собі,— сказав розгублений Вадим, дивлячись на Кіру круглими від здивування очима.

—Схоже наш офісний "мачо", що Кіра щойно побила твій "рекорд", - сказав йому сміючись маркетолог Микола.

—Ну, у тебе Кіро, й руки міцні наче сталеві канати, а так на вигляд по тобі і не скажеш,— з повагою сказав Кірі Вадим.

Раптом до офісу зайшов наш керівник Петро Васильович.

—Народе, а чому ми не працюємо?,— діловим тоном запитав він у нас.

—У нас Петре Васильовичу, зараз обідня перерва,— відповіла йому жваво наш бухгалтер Віра.

—Ух, ти ви перекладину для підтягування на стіну встановили,— сказав Петро Васильович подивившись на стіну.

—У здоровому тілі здоровий дух, — сказав йому Вадим.

—А наша Кіра щойно побила "рекорд" Вадима з підтягування на перекладині,— поділилася з Петром Васильовичем свіжою новиною бухгалтер Віра.

—Та, ти що щиро здивувався почутому Петро Васильович.

—Це правда Петре Васильовичу, Кіра підтяглася на перекладині сорок два рази, а Вадим тридцять п'ять,— сказав йому я.

—Чудеса та й годі,— сказав Петро Васильович з повагою глянувши на Кіру.

Раптом Кірі на мобільний телефон хтось зателефонував.

Вона дістала з сумки мобільний телефон.

—Алло, я зараз на роботі. Не можу зараз з тобою говорити. Кохана, я тобі пізніше передзвоню,— сказала Кіра, взявши слухавку мобільного телефону і тут же натиснувши клавішу відбою, закінчила телефонну розмову і сховала мобільний телефон назад у сумку.

—Кохана?, — перепитав Вадим напружено намагаючись зрозуміти що б це означало.

—Кіра що лесбіянка?

—А я стільки зусиль витратив щоб її "охмурити" і виходить це все було дарма, — сказав з гіркотою Вадим.

Вигляд у Вадима при цьому був дуже засмучений.

Я розсміявся дивлячись на його засмучене обличчя.

—Ну, Вадиме, це необов'язково так. Кіра могла говорити по мобільному телефону з подругою чи молодшою сестрою, чи племінницею, чи навіть з власною дитиною, — відповів я йому.

—Але чому ж тоді Кіра ніяк не реагує на мої залицяння?, — запитав у мене вкрай засмучений Вадим.

—Просто ти Вадиме, не в її смаку.

—Як це "не в її смаку"?

—Всім жінкам в офісі я подобаюся, а їй виходить — ні?

—Так Вадиме, часто буває у житті.

—Хтось комусь подобається, а хтось ні.

—Просто тобі Вадиме, вперше трапилася дівчина, якій абсолютно байдужі твої залицяння.

—Прийми Вадиме, цей факт, змирись з цим і спокійно живи собі далі,— сказав я йому, дружньо поплескавши його по плечу.

Кінець

Ваш коментар буде першим!