Слава ЗСУ!

"Пожертвування на ЗСУ" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 16.01.2024

"Пожертвування на ЗСУ"

   Згорблений літній чоловік у коричневій дублянці човгаючи довгими худими ногами підійшов до віконця каси "Ощадбанку".

—Доброго дня, Алло Вікторівно, — сказав він шанобливо звертаючись до касирки.

—Доброго дня, шановний Миколо Семеновичу, привітно посміхнувшись, — відповіла йому касирка Алла Вікторівна.

Зморщеними руками, що помітно тремтіли, він дістав з наплічної сумки складений навпіл аркуш паперу і простяг його у віконце каси касирці Аллі Вікторівні.

—Я хочу дізнатися Алло Вікторівно, скільки в мене зараз грошей на розрахунковому рахунку,— сказав Аллі Вікторівні Микола Семенович.

—Зараз, Миколо Семеновичу, я подивлюся,— відповіла йому Алла Вікторівна.

Доглянуті пальці з манікюром швидко заклацали по клавіатурі і через кілька хвилин вивели результат на монітор комп'ютера.

—У вас, шановний Миколо Семеновичу, на сьогоднішній день на розрахунковому рахунку зберігається 10 тисяч доларів США,— відповіла йому Алла Вікторівна.

—Я збирав ці гроші протягом п'ятнадцяти років регулярно щомісяця відкладаючи по дві тисячі гривень зі своєї невеликої пенсії собі на похорон, а зараз я хочу їх усі перевести на допомогу ЗСУ,— сказав їй Микола Семенович.

—Ви у цьому твердо впевнені Миколо Семеновичу?

—Так.

—Це дуже щедро з вашого боку, шановний Миколо Семеновичу,— відповіла йому з повагою Алла Вікторівна.

—Мені 87 років і я скоро помру, а на тому світі Алло Вікторівно, мені гроші точно не знадобляться. Зате ці гроші стануть у пригоді ЗСУ для купівлі пікапа,—сказав їй Микола Семенович.

—Я хочу відправити ці гроші "92 ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка" на купівлю пікапа,— сказав Аллі Вікторівні Микола Семенович, простягаючи їй свій смартфон з реквізитами для переводу грошей.

Пальці з манікюром знову швидко заклацали по клавіатурі і через кілька хвилин гроші були успішно переведені з розрахункового рахунку Миколи Семеновича на розрахунковий рахунок "92 ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка".

—Гроші вже переведені,— повідомила Алла Вікторівна Миколі Семеновичу.

—Дякую,— сказав їй Микола Семенович.

—Вам дякую, шановний Миколо Семеновичу,— відповіла йому з повагою Алла Вікторівна.

Микола Семенович розвернувся щоб йти геть і побачив захоплені обличчя людей, що стояли за ним у черзі до каси.

Люди в черзі почали йому голосно аплодувати у долоні.

—Та, ну вас люди,— сказав їм збентежений Микола Семенович.

—Ви, чоловіче, справжній Герой,— сказала йому з повагою жінка з черги.

—Справжні Герої всі на "нулі", а я просто старий пенсіонер, який дуже любить Україну, — відповів їй почервонівши від збентеження Микола Семенович.

Кінець

Ваш коментар буде першим!