Слава ЗСУ!

"Про що ти мріяв дідусю, коли тобі було п'ять років?" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 05.01.2024

"Про що ти мріяв дідусю, коли тобі було п'ять років?"

   Вісімдесяти шестирічний Василь Петрович гуляв з п'ятирічною онукою Олею у парку "Наталка".

—Давай Олю, сядемо на лаву посидимо, бо я вже втомився ходити,— сказав їй Василь Петрович.

—Добре дідусю,— відповіла йому Оля.

Вони сіли на лаву з видом на Дніпро і недобудований Оболонський міст Кличка.

Дідусь дивився на замерзлий Дніпро і мовчав, занурившись у якісь свої важливі думки, і Оля поруч з ним теж мовчала, думаючи про своє.

—Дідусю, через два дні буде Новий рік перервавши мовчання, що затяглося, сказала йому Оля.

—Так.

—А що ти дідусю, мені на Новий рік подаруєш?

—А що ти хочеш Олю?

—Дідусю, я хочу на Новий рік отримати в подарунок смартфон мрійливо сказала йому Оля.

—Олю, це дуже дорого,— відповів їй категорично Василь Петрович.

—Ну, дідусю, ну будь-ласка...,— заканючила Оля.

—А навіщо тобі Олю, смартфон?, — запитав у неї Василь Петрович.

—Ну як це навіщо?, — щиро здивувалася Оля.

—Ну який же ти недогадливий дідусю. Ну звичайно ж, мультики дивитися,— відповіла йому Оля.

—Так мультики ти Олю, по телевізору кожного дня дивишся, — сказав їй Василь Петрович.

—Там дідусю, не ті мультики показують які я люблю, — відповіла йому Оля.

—Олю, зрозумій, смартфон це не дитяча іграшка, це перш за все телефон для зв'язку з рідними та близькими, щоб знати, де вони знаходяться і що з ними все гаразд,— відповів їй строго Василь Петрович.

—Добре тобі дідусю, що ти вже дорослий і можеш користуватися смартфоном коли захочеш.

—Коли тобі буде шість років, ти Олю підеш до школи і я дам тобі у користування мій старий телефон.

—Смартфон?

—Ні, кнопковий телефон.

—А мультики на ньому можна буде дивитися?

—Ні.

—Шкода.

—А ігри на ньому якійсь будуть?

—Напевно будуть.

—Це добре.

—Дідусю, а коли тобі було п'ять років як мені, то у тебе був смартфон?

—Ні.

—Чому?

—Коли я був у твоєму віці Олю, смартфони ще не винайшли, та й стаціонарні телефони у людей вдома були великою рідкістю.

—А про що ти мріяв дідусю на Новий рік, коли тобі було п'ять років, як мені зараз?

—Коли мені було п'ять років, як тобі Олю, була Друга світова війна і я мріяв про те, щоб вона швидше закінчилася і щоб з фронту живим і неушкодженим повернувся мій батько.

—І він повернувся?

—Ні, Олю, його вбили німці 26 січня 1944 року під час Корсунь-Шевченківської наступальної операції 1-го та 2-го Українських фронтів здійсненої з метою знищення корсунь-шевченківського угруповання Вермахту.

—А як ти про це дізнався дідусю?

—Від своєї матері.

—А вона як про це дізналася?

—Отримала похоронку.

—Мені дуже шкода твого загиблого батька дідусю.

—Мені теж.

—А про що ти зараз мрієш дідусю?

—Про те, щоб закінчилася українсько-російська війна і з фронту повернувся живим і неушкодженим твій батько та мій син Віктор.

—Я теж про це мрію дідусю.

—Так давай Олю, ми з тобою мріятимемо про насправді важливі для нас речі.

—Давай дідусю.

У пориві почуттів Василь Петрович обійняв свою онуку Олю за плечі і міцно притис її до себе.

Кінець

Ваш коментар буде першим!