Слава ЗСУ!

"Рекомендації по завершенню війни на Донбасі" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 31.01.2022

«Рекомендації по завершенню війни на Донбасі»
У мене був друг історик, який дуже цікавився міжнародною політикою і в світлі політичної кризи, що загострилася, останнім часом дуже переживав за долю України. Я теж як українець як громадянин своєї країни відчував тривогу від того, що гібридна війна між Росією та Україною може перерости у відкритий військовий конфлікт із морем крові та горою трупів з обох боків. Але я вважав, що ми пересічні українці мало що можемо зробити, щоб запобігти ескалації військового конфлікту між Росією та Україною, крім як піти воювати на фронт і віддати своє життя за батьківщину. Я вважав, що висока політика робиться у високих кабінетах за зачиненими дверима в таємниці від журналістів і ЗМІ і до народу влада доносить тільки те, що вона вважає, що її народ повинен знати. Мій же друг історик на ім'я Аркадій був переконаний, що народ може впливати на владу і вносити зміни в хід історії. В одній політичній статті Аркадій вичитав, що до 2030 р. у світові лідери вийдуть три країни США, Китай та Росія. Аркадій приніс мені цю статтю і запитав, що я про це все думаю. Я чесно сказав що я вважаю, що "Україна опинилася в заручниках політичних інтересів США та Росії за панування у Східній Європі" і ми від цього страждаємо вже 8 років. Спочатку в 2014 р. відбулася анексія Криму Росією і майже одночасно розпочалася війна на Донбасі, в якій беруть участь ЧВК Вагнера, іноземні громадяни та частина місцевого населення. А все це почалося зі повалення екс-президента України Януковича під час так званої "Революції Гідності" та відмови від Митного союзу на користь Євросоюзу та НАТО. Як виявилося це все даремно НАТО та Євросоюз і не думають приймати Україну до себе, обмежуючись невизначеними формулюваннями на кшталт «коли в Україні буде знищено корупцію» тощо. Навіть «Революція Гідності» виявилася все лише олігархічним переворотом організованим проти Януковича трьома головними олігархами України Порошенком, Коломойським та Ахметовим, які, використовуючи невдоволення народу, скинули Януковича, щоб самим робити те саме сьогодні. Я чесно сказав Аркадію, що "саме курс на НАТО і ЄС винен у сьогоднішніх бідах України". Як мені здається, Україні треба "мати позаблоковий статус і робити реформи, щоб розвивати свою економіку підвищуючи якість життя населення". Але всі ті уряди, які були в Україні починаючи з 2014 р. і включаючи нинішній, нічим не займалися, окрім як "імітацією реформ", щоб отримати черговий транш від МВФ, який піде на покриття дефіциту державного бюджету або на поповнення золотовалютних резервів НБУ. Безвіз для українців наша влада вважає за своє головне досягнення. Замість створення нових робочих місць в економіці України наш уряд різними способами: високими тарифами на комуналку, високими цінами, низькими зарплатами сприяв тому, щоб українці масово їхали по безвізу працювати до Європи піднімаючи економіку Польщі, Німеччини, Італії, Франції замість того, щоб піднімати економіку своєї рідної країни. Аркадій гірко посміхнувся і сказав мені, що нашу владу схоже влаштовує цей стан гібридної війни на Донбасі і вона не поспішає сідати за стіл переговорів з Росією, щоб врегулювати цей військовий конфлікт, а навпаки хоче розтягнути його на десятиліття. Аркадій показав мені статтю в якій Резніков тоді віце-прем'єр з реінтеграції тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму стверджував, що «безпечна реінтеграція Донбасу в Україну можлива через 25 років». Уявляєш наші політики збираються вести цю гібридну війну 25 років, а скільки за цей час загине мирного населення та наших військових на Донбасі? Сволоти! Якби в ООС йшли воювати діти нинішніх народних депутатів України, то я переконаний, що наші політики вже давно знайшли спосіб домовитися з Путіним про припинення війни на Донбасі казав мені Аркадій. А так їхні діти навчаються в Європі, а діти пересічних українців воюють в окопах в дощ та в мороз. Я підготував список пропозицій для завершення цього військового конфлікту на Донбасі і відправив його до американського та російського посольств, а також до ООН, але про відповіді не отримав і не знаю, чи мій лист до адресата дістав, чи ні сказав мені Аркадій. А тобі ніхто не відповість на твій лист, бо «великим дядькам», які грають у «велику світову політику», наплювати на думку простих людей на зразок тебе чи мене. Цих «великих дядьків» цікавлять гроші, влада, світове панування і навіть коли вони кажуть, що захищають «інтереси народів та демократії» в інших країнах, то насправді вони захищають інтереси своїх країн в інших країнах, сказав я Аркадію. Аркадій у відповідь заявив мені, що не збирається сидіти склавши руки і дивитися як зусиллями наших бездарних політиків, а також діями США, Європи та Росії Україна перетворюється з колись процвітаючої країни на країну третього світу з якої втікають іноземні інвестиції тому що інвестори бояться нападу Росії на Україну, який судячи з риторики західних та українських ЗМІ, може статися з дня на день. Я втомився від корупції влади, від зростання тарифів на електроенергію і газ, я втомився бігати на трьох роботах щоб у мене була можливість нормально жити і платити «європейські тарифи на газ», я втомився від брехні нашої влади що ми «йдемо в Європу і НАТО» хоча насправді ми тупцюємо на місці і нікуди не йдемо. Більше того, Євросоюз і НАТО не пропонують Україні членство у своїх організаціях. Жоден європейський та американський політик не назве термінів, коли Україна стане членом цих організацій. Якщо звичайно Україна колись стане членом цих організацій. Я втомився дивитися на злодійство в армії, коли за якийсь короткий термін наші генерали раптом опиняються власниками розкішних дач, походження яких вони не можуть пояснити. Але найбільше я втомився від залякування нашої влади що Путін може напасти щогодини і відчувати полегшення що Путін сьогодні не напав на Україну і страх що Путін може напасти завтра заявив мені Аркадій. Що ти робитимеш запитав я Аркадія. Піду мітингувати під американське та російське посольство, щоб передати свої рекомендації щодо завершення війни на Донбасі американським та російським дипломатам, щоб вони передали їх своїм президентам, відповів мені Аркадій. Послухай мене Аркадій тебе в американському та російському посольстві ніхто не прийме, там у них озброєна охорона стоїть і тебе навіть на поріг не пустять і ніхто зі співробітників посольства до тебе не вийде, бо по-перше зараз в Україні пандемія коронавірусу та прийому в посольстві немає , а по-друге ну хто ти такий, рядовий звичайний чоловік, історик за освітою, але без політичних зв'язків. Та там у посольстві просто посміються з твоїх «раціональних» пропозицій щодо завершення війни на Донбасі і не візьмуть їх. Ну, це ми ще подивимося заявив мені невиправний оптиміст Аркадій. Увечері наступного дня Аркадій прийшов до мене похмурий. Ну що вдалося передати? Запитав я Аркадія. Ні, я три години стояв і мерзнув під американським посольством і майже стільки ж простояв під російським посольством, але жоден співробітник не вийшов мені назустріч дізнатися навіщо я тут стою. Мене охорона посольства далі огорожі паркану не пустила. Коли ж я здогадався зателефонувати до посольства по мобільному телефону, якийсь службовець мені відповів, що у зв'язку з пандемією коронавірусу в посольстві немає прийому громадян і своє звернення я можу передати через електронну пошту. Ніби я не знаю, що цю електронну пошту ніхто не читає відповів мені Аркадій. І так повторилося і в американському, і в російському посольстві. Мене ніде не прийняли ні там, ні там. Але ще є надія у мене. Я піду приєднаюся до Фопів, які протестують проти податкової реформи Гетьманцева і, можливо, хтось із українських політиків там вийде до людей і тоді мені вдасться передати свої рекомендації щодо припинення війни на Донбасі. З цими словами Аркадій пішов від мене, залишивши мене в роздумах про роль України у світовій політиці. Наступного ранку Я дивився новини по телевізору і побачив сюжет про жорстоке побиття поліцією ФОПів, яким закидалась нібито участь у розхитуванні політичної ситуації в Україні та спробі повалення законної влади згідно з «планами Кремля». Хоча я знав особисто кількох людей ФОПів які протестували і вони протестували не за гроші і не для «розхитування політичної ситуації в країні», а для того, щоб українська влада почула дрібний бізнес, який створює ВВП у країні, але при цьому страждає від підвищення тарифів на електроенергію та газ , від підвищення податків, від заборон на роботу з юридичними особами які приносять більшу частину доходу ФОП. Найжахливіше що поліціянти зарплати яких сплачуються за рахунок податків тих самих ФОПів сами били їх. Цього я не міг збагнути. Чим же ця нова «люстрована» поліція була кращою за міліцію часів Януковича? Навіщо була потрібна ця «революція Гідності»? Навіщо Україні потрібен курс на Євросоюз і НАТО ціною втрати частини своїх територій? Чи не надто висока ціна «за свободу та демократію»? Тим більше що, як виявилося, демократії в Україні немає якщо тебе ФОПа дрібного підприємця можуть так легко побити поліцейські і не понести за це заслуженого покарання. На ці запитання я не мав відповідей. Я поспішав до Аркадія додому, але його у будинку не виявилося, а його сусідка по квартирі сказала, що Аркадій із черепномозковою травмою лежить у лікарні. Я подякував сусідці Аркадія і взявши таксі поїхав до лікарні відвідати Аркадія. Дорогою до лікарні я купив йому апельсинів і бананів, щоб підтримати його вітамінами. Аркадій лежав у Олександрівській лікарні у палаті на шість осіб. Поруч із ним лежала літня жінка, яка читала газету, через ліжко від нього лежав літній чоловік, який читав щось на смартфоні, решта трьох ліжок були порожніми. Аркадій простежив напрямок мого погляду і сказав, що сьогодні вдень до них підселять ще одного пацієнта. Аркадій як ти себе відчуваєш запитав я його з занепокоєнням у голосі. Та так нічого відповів мені Аркадій, хоча під оком у нього був великий синець, а зверху голова була обмотана бинтами. Як так вийшло, що тебе побили, запитав я Аркадія. Я стояв і спокійно розмовляв з групою ФОПівців я розповідав їм, що я історик і що я написав пропозиції щодо припинення війни на Донбасі і хочу передати їх комусь із українських політиків, коли хтось із них вийде до людей на вулиці. На що ФОПівці розсміялися мені в обличчя і відповіли, що вони вже цілий день тут знаходяться зі своїми вимогами і ніхто з наших політиків до них не вийшов. Хоча з екранів телевізорів усі українські політики клянуться, що «демократія та інтереси народу» для них насамперед. Один ФОПівець розповів мені, що має свій маленький бізнес пов'язаний із споживанням газу і коли йому прийшов рахунок за газ по 60 грн за куб. метр він пішов на мітинг, щоб влада почула свій народ, який нічого не просить у влади, крім як зменшити тариф на газ, щоб люди могли працювати і платити податки державі. Це ще квіточки перебив мого співрозмовника інший ФОПівець, який розповів, що його основними клієнтами є юридичні особи, а тепер завдяки «реформам» Гетьманцева я не зможу працювати зі своїми колишніми клієнтами юридичними особами і змушений буду закрити свій бізнес. Так ці ФОПівці стояли і виливали мені свою душу і в моїй душі почала зароджується злість, що все так несправедливо в цьому житті. Олігархи без проблем можуть виводити мільярди доларів США в офшори з України, а ФОПам не дають можливості працювати з юридичними особами нібито щоб ФОПи не відмивали чужі гроші. І тут поліція, яка раніше стояла осторонь і просто дивилася на ФОПівців, раптом як по команді кинулася тіснити і бити ФОПівців. Я намагався сховатись від поліціянтів і закрити голову руками, але мене поліціянти повалили на підлогу і били дубинками по голові та тулубі. Я знепритомнів і прийшов до тями у швидкій яка привезла мене до цієї лікарні сказав мені Аркадій. Ось бачиш лікарі діагностували черепномозкову травму в мене. Мені знадобиться кілька тижнів постільного режиму, щоб відновити своє здоров'я сказав мені Аркадій. Відновлювався швидше, а я тобі вітамінів приніс і я поставив Аркадію пакет із фруктами на тумбу біля ліжка. Ти вже в мене друга людина, яка мені фрукти приносить. А хто ще запитав я. Моя мама насупившись сказав Аркадій. Вона дуже переживає що я перебуваю в лікарні і буквально зводить з розуму всіх медсестер щоб вони краще за мною доглядали начебто я інвалід якийсь. Ти Аркадій справді даремно на цей мітинг ФОПівців пішов тебе і вбити могли я сказав Аркадію. Хто б мене вбив? Здивувався Аркадій. Як хто? Поліція сказав я. Згадай, що сталося з «Небесною Сотнею», яка вийшла проти Януковича «за свободу і демократію в Україні», їх розстріляв Беркут і що ці люди, що вийшли за правду, отримали окрім куль у голову? Замість одного президента-злодія прийшов інший президент-злодій і все залишилося, як і раніше. Система як була так і залишилася, а змінюються тільки президенти, які її очолюють, сказав я Аркадію. Ти нічого не зміниш у світовій політиці, а тільки сам потрапиш у біду. Але я не можу дивитися на те, як Росія та США змагаючись за світове панування роздирають мою Україну на частини. Пообіцяй мені що ти не лізтимеш на рожен попросив я Аркадія і побажавши йому якнайшвидшого одужання я поїхав на роботу. На душі мені було неспокійно. Щодня після роботи я їхав до лікарні з Аркадією і віз йому фрукти. Так минуло три тижні коли нарешті одного разу лікар Аркадія прийшов і сказав що той готовий до виписки з лікарні і може лікується у свого сімейного лікаря за місцем прописки. Аркадій був дуже радий, адже перебування в лікарні ці три тижні йому набридли. Він хотів спати у своєму домашньому ліжку, одягнений у свою піжаму, а не в лікарняний одяг. Адже вдома краще, як то кажуть вдома і стіни лікують. На прохання Аркадія я заїхав до нього додому і привіз йому комплект одягу для виписки з лікарні светр, штани, сорочку, пальто та вовняну шапку. Аркадій швидко одягнувся, оформив документи про виписку і невдовзі ми вже їхали таксі до нього додому. Дорогою додому я розпитував Аркадія про його плани на найближче майбутнє, але він щось невизначене мені відповідав і я перестав його питати. Я висадив Аркадія біля його будинку, допоміг йому вийти з таксі і виніс його валізу на асфальт, а потім я швидко обійняв його, побажав йому набиратися сил, сів назад у таксі і поїхав у таксі на роботу, бо того дня у мене була пара на яку я чесно вже спізнювався. Як я дізнався пізніше ввечері з новин Аркадій почекав поки я поїду на таксі, а потім залишивши свою валізу на асфальті вирушив на дах свого будинку і стрибнув униз і розбився. У кишені його пальто було знайдено записку зі словами: «Наша влада постійно залякує нас війною, тримає нас у постійному страху чогось жахливого, а я так більше жити не можу. Я історик за освітою хотів запропонувати США, Україні та Росії свої пропозиції щодо припинення війни на Донбасі. Я звертався і писав листи і до ООН і до посольств США, Росії та інших держав, але мені ніхто не відповів. Я ходив до посольств США та Росії і мерзнув там під ними годинами в надії передати комусь із співробітників американського та російського посольств список своїх рекомендацій щодо припинення війни на Донбасі, але ніхто мене не там не прийняв ні в американському, ні в російському посольстві. Я прийшов на мітинг Фопів, сподіваючись, що хтось із наших українських політиків вийде до людей і тоді я зможу підійти поговорити і передати комусь із українських політиків свої пропозиції щодо припинення війни на Донбасі. Але ніхто з українських політиків до Фопів не вийшов, а натомість Фопи і я разом з ними зазнали жорстокого побиття поліції. Як якісь злочинці. Хоча ніхто з нас не був злочинцем, ми просто хотіли жити у правовій, успішній, соціальній державі, де поважається думка народу, правничий та свободи громадян, де влада не б'є і не залякує війною свій народ. Я втомився бояться смерті від нападу Путіна, яким нас кожен день лякає українська влада, але й жити в страху я не хочу і я вирішив звести рахунки з життям. Хтось скаже, що це вчинок слабкої людини. Але я вважаю, що тільки дуже сильна людина може сама обірвати своє життя. Боягуз на це нездатний. Сподіваюся після моєї смерті поліція знайде в моїй кишені цю передсмертну записку, яку я написав ще лежачи в лікарні та мої пропозиції щодо припинення війни на Донбасі і згадає про це у ЗМІ. Друзі, колеги по роботі та рідні вибачте та зрозумійте мене. Аркадій». Я був шокований побачивши фотографію цієї передсмертної записки у вечірніх новинах у ЗМІ . До речі, заради справедливості варто відзначити, що ведучий вечірніх новин мимохіть згадав також про знайдені в кишені Аркадія пропозиції щодо припинення війни на Донбасі надрукованих на чотирьох листках на простому папері формату А4, але чомусь не показав їх фото глядачам, сконцентрувавшись на передсмертній записці Аркадія. Ведучий новин запросив у студію психолога, який з розумним виглядом коментував зміст передсмертної записки і висловлювався мудрими науковими термінами, з яких я знав лише слова «депресія», «апатія», «фрустрація». Господи, хіба ви не розумієте навіщо Аркадій це зробив, хотів закричати я в телевізор. Аркадій хотів щоб ви звернули увагу суспільства та українських політиків на ті пропозиції щодо припинення війни на Донбасі, які він надрукував і поклав у кишеню свого пальта поряд до своєї передсмертної записки, сподіваючись, що ви покажете їх у новинах. А ви лише мимохідь згадали їх і не показали їхнього фото глядачам. Виходить, Аркадій даремно пішов на самогубство. Аркадій хотів звернути увагу політиків та суспільства на те, що щось не так, щось неправильне відбувається в нашій Україні, а натомість ви обговорюєте з психологом його психічний стан у момент написання передсмертної записки. Я вимкнув телевізор із важким осадом у душі і задумався про сенс людського життя. І я зрозумів, що я не згоден з вибором Аркадія. Ніхто і ніщо не змусить мене піти з життя, як би хто не лякав мене нападом Путіна, зростанням тарифів на газ, подорожчанням продуктів та іншими бідами, якими люблять лякати журналісти зі сторінок газет, ведучі новин та українські політики з екранів телевізорів я все одно хочу жити , любити і сподіватися на краще всім ворогам на зло.
Кінець

---

Ваш коментар буде першим!