Слава ЗСУ!

"Розмова в барі за пивом " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 01.07.2023

"Розмова в барі за пивом"

  Вчора в п'ятницю ввечері після роботи я сидів за келихом пива в "This is Пивбар" на Оболоні і випадково краєм вуха почув наступну розмову двох друзів, які пили пиво і сиділи за сусіднім столиком праворуч від мене.

—Мені Сергію, у буквальному значенні слова нема у кого просити про допомогу з відчаєм у голосі сказав молодий чоловік на вигляд приблизно 38 років поставивши свій порожній келих з-під пива на столик і звертаючись до свого друга.

—А що Андрію, у тебе сталося, запитав у нього з цікавістю 42-річний Сергій, відпиваючи своє пиво з келиха.

—Мене сьогодні дружина Віра з дому вигнала і мені нема куди більше йти відповів йому Андрій.

—А чому вигнала?

—За подружню зраду.

—Я пішов з дому в березні разом з котом.

—Кіт пішов по кішках, а я по своїх бабах.

—Повернувся я сьогодні вдень додому разом з котом. Дзвоню у двері.

Дружина відчиняє мені двері і з обуренням дивиться на мене.

—Я їй кажу: "люба, я прийшов додому разом з котом".

Дружина коту зраділа, взяла його на руки і гладить його по сірій спинці і цілує його в рожевий носик, а на мене дивиться вовком і каже мені: "повертайся назад до своїх бл@ дей туди звідки прийшов" і в квартиру мене не впускає. Кота в квартиру впустила і різко зачинила двері квартири прямо перед самим моїм носом.

—А я не можу повернутися до своїх баб і дружина мене назад не пускає.

—Що мені робити?

—Піти помиритися зі своєю дружиною.

—Я вже пробував, але вона мені двері квартири не відчиняє і на мої наполегливі телефонні дзвінки їй на смартфон не відповідає.

—Сергію, я в розпачі.

— Ти сам Андрію винен у тому, що з тобою сталося.

—Так, я все розумію Сергію, але ж їй як віруючій православній християнці яка ходить до церкви треба було проявити християнське милосердя по відношенню до свого блудного чоловіка...

—До тебе чи що?

—Так, до мене.

—А ти подумав Андрію, як це було твоїй дружині Вірі, коли ти ні слова їй не кажучи пішов з дому до своїх "подружок" на чотири місяці, а сьогодні вдень повернувся як ні в чому не бувало і кажеш їй з порога: "люба, я прийшов додому" ?

—Уявляєш, як вона хвилювалася за тебе весь цей час обдзвонюючи по телефону спільних знайомих, поліцейські дільниці, лікарні, морги?

—Ти думаєш Сергію, що вона мені цього не пробачить?

—Я б Андрію, на її місці після такого тебе б не пробачив.

—Ти можеш Сергію, пустити мене до себе пожити?

—Ні.

—Але чому?

—Тому що в мене є дівчина Ірина з якою я разом живу і ти будеш нам тільки заважати.

—Я не заважатиму вам, я можу жити на кухні і спати на розкладачці.

—Я тобі Андрію вже відповів ні.

—Не хочеш мені Сергію допомогти?

—Ні.

—Отакої. А ще моїм другом називаєшся.

—Я так і бути дам тобі Андрію по дружбі 500 гривень на пиво сказав йому Сергій, встаючи з-за столу.

Він вийняв з гаманця купюру номіналом в 500 грн, поклав її на столик перед Андрієм і пішов до виходу з бару.

—Добре і на цьому, дякую тобі "друже" прокричав йому навздогін Андрій.

Обвівши очима людей, що сиділи за столиками в переповненому барі, він зупинив свій погляд на мені.

—Молодий чоловіче, ви можете мені допомогти, звернувся він до мене за допомогою.

—Ні, вибачте мене будь-ласка, я дуже поспішаю у невідкладних справах відповів я йому поспішно встаючи з-за столика і йдучи до виходу з бару.

—Та, що ж це за день сьогодні такий у мене нещасливий?

—Ніхто не хоче мені допомогти скрушно зітхнув він.

—Гей, офіціанте, принесіть мені ще келих пива прокричав він голосно за моєю спиною офіціанту обслуговуючому столики.

Кінець

Ваш коментар буде першим!