Досить часто я чую досить поширену думку про те, що "якщо хтось по-справжньому любить іншу людину, то він зможе вибачити цій людині все чи майже все"... А я хочу запитати у вас що б ви особисто змогли б пробачити коханій людині? Але перед цим для початку я розповім вам одну реальну історію з життя, яка відбулася в сім'ї наших добрих знайомих. З етичних міркувань імена героїв оповідання змінені автором. У 90-ті роки коли наша сім'я жила в Києві на Оболоні в панельному будинку в квартирі на першому поверсі в цьому ж будинку на восьмому поверсі жили наші знайомі Марина Іванівна та Віктор Леонідович із їхнім сином Дімою. Діма був високим, красивим, рудоволосим хлопцем з дещо дитячим відкритим і доброзичливим обличчям. Діма був старший за мене на 13 років і закінчував тоді 9-й клас середньої загальноосвітньої школи № 210. Діма був хорошим і доброзичливим хлопцем і нікого ніколи не кривдив ні в школі ні у дворі на дитячому майданчику, а одного разу подарував мені м'яку іграшку. Але от вчителі в школі не любили Діму тому що він погано вчився і називали його за очі не інакше як "тупим" або "дебілом" "не здатним до навчання учнем". До речі Діма дійсно погано навчався у школі і кілька разів у 5 та 6 і 8 класах навіть залишався в одному і тому самому класі на другий рік навчання. Багато хто з вчителів вважав навіть, що у нього "не вистачить мізків" щоб взагалі закінчити школу. Однокласники Діми теж цуралися великого "переростка" і вважали його "дивним" і не таким, як вони самі. Одного разу я запитав про це у своєї старшої сестри Ірини, чому всі люди цураються цього хлопця Діми. Люди завжди цураються інших людей які виглядають або поводяться не так як вони самі, але часто це не їхня провина, люди просто підсвідомо бояться того, чого не розуміють відповіла мені сестра. Згодом моя старша сестра Ірина розповіла мені історію життя хлопця Діми. До трьох років Діма ріс цілком здоровою дитиною з нормальним інтелектом і ні чим не відрізнявся від інших дітей його віку. Але в три роки з ним стався трагічний випадок про який я розповім нижче. Його батько Віктор Леонідович працював у Київводоканалі та був затятим Дон-Жуаном ласим до веселих п'яних компаній та жінок. Віктор Леонідович на своїй роботі переспав майже з усіма заміжніми та незаміжніми жінками, з якими разом працював . Дружина Віктора Леонідовича Марина Іванівна чудово знала про зради чоловіка від "таємних доброзичливців", які часто дзвонили їй додому і доповідали з ким її чоловік у даний час їй зраджує, але вона "закривала" на ці зради очі тому що врешті решт її чоловік вкотре зрадивши їй з черговою коханкою завжди повертався назад додому у сім'ю. Якось Віктор Леонідович зрадивши в черговий раз дружині з якоюсь випадковою жінкою приніс дружині "подаруночок" у вигляді сифілісу і оскільки він продовжував спати зі своєю дружиною Мариною Іванівною в одному ліжку, то він заразив і її сифілісом і маленького трирічного сина Діму, який часто приходив у кімнату до батьків, щоб полежати в їх ліжку разом із ними. Коли з'ясувався діагноз "сифіліс" Марині Іванівні довелося довго і важко лікуватися самій і лікувати трирічного сина Діму від сифілісу і в результаті вона вилікувала сина, але отруйні речовини, що містилися в ліках від сифілісу, зробили свій згубний вплив на розвиток інтелекту дитини і зробили Діму "розумово відсталим". Марина Іванівна вилікувавшись сама і вилікувавши свого сина Діму не пішла від свого чоловіка Віктора Леонідовича вибачивши йому і подружні зради і зараження сифілісом себе та сина і продовжила жити з ним однією сім'єю. Ця історія говорить про те, що не можна нікого звинувачувати в тому, що він "розумово відсталий ідіот" і "не такий як всі" якщо ви достеменно не знаєте історію життя цієї людини. А от я хотів би запитати вас пробачили б ви невірного чоловіка, будь ви на місці його дружини чи ні? Я б особисто не пробачив і на місці його дружини Марини Іванівни забрав би із собою сина Діму, пішов би від невірного чоловіка і подав би на розлучення та поділ спільного майна. А от що б зробили особисто ви на місці його дружини?
Найгірше та найважче випробовування в його житті, викликане Сутності поза межами нашої буденної реальності та його розуміння..і абсолютно невідомо, як саме це все завершиться
натхнено переглядом фільма "Воно" 2017-го року Більше
Тітонька «Яка різниця» не припиняє заявлятись. Вона думає, що вона нікому не заважає, та, втім, догоджати її короткозорості в мене бажання нема. Тож одного разу і кажу я їй:... Більше