Слава ЗСУ!

"Скажи мені правду..." - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 27.12.2023

"Скажи мені правду..."

  Якось коли моїй матері Галині Григорівні було десять з половиною років вона грала в ляльки з сестрами Наталкою та Ритою на кухні і випадково змахнула рукою на підлогу цукорницю, що стояла на краю столу. Цукорниця впавши на підлогу з дзвоном розбилася на дрібні шматочки.

Тоді моя мати побігла і розповіла про це бабусі Любові Федорівні.

—Тільки будь—ласка татові про це не кажи, а то він мене сильно покарає,— попросила моя мати бабусю Любов Федорівну.

Бабуся Любов Федорівна мовчки підмела шматочки розбитої цукорниці віником на совок і викинула їх у відро для сміття, а потім посадила дітей за стіл обідати.

Через кілька хвилин після цього у двері раптово подзвонили і бабуся Любов Федорівна пішла відчиняти двері.

Це прийшов додому з військового аеродрому дідусь Григорій Юрійович.

Він був у поганому настрої. Як завжди після роботи.

— Ну, що у вас нового?,—спитав він знімаючи взуття і вішаючи куртку на вішалку в шафу.

Бабуся Любов Федорівна розповіла йому про те, що моя мати грала в ляльки з сестрами Наталкою та Ритою і розбила цукорницю.

Дідусь Григорій Юрійович дуже розгнівався і захотів почути від моєї матері правду.

—Галю, ти розбила цукорницю?,— спитав він підходячи до моєї матері.

—Ні, тату,— відповіла йому моя мати тремтячи від страху, що тато зараз вийме широкий шкіряний армійський ремінь зі штанів і поб'є її до напівсмерті.

—Галю, ти повинна розповісти мені правду,— сказав дідусь Григорій Юрійович нахиляючись до неї і дивлячись їй прямо в очі.

—Чесне слово я не розбивала цукорницю заїкаючись від страху відповіла йому моя мати.

—Але якщо це не ти зробила Галю, то тоді хто?

—Це зробила Наталка?

—Ні, тату.

—Тоді це зробила Рита?

—Ні, тату.

—Але хто ж тоді це зробив?

—Хто це зробив Галю?

—Я не знаю тату.

—Я чесне слово не знаю тату, хто це зробив.

Дідусь Григорій Юрійович поклав свої великі сильні руки на плечі моїй матері і боляче стиснув їх.

—Галю, ти повинна мати в собі мужність сказати правду якщо ти щось зробила не так, — сказав їй дідусь Григорій Юрійович.

—Татусю рідненький, я клянуся не розбивала цукорницю і не знаю хто це зробив,— плачучи відповіла йому моя мати.

—Галю, кажи мені правду,— закричав їй в обличчя бризкаючи слиною розгніваний дідусь Григорій Юрійович.

—Татусю рідненький, ти тільки не бий мене ременем по дупі, але я справді не знаю хто розбив цукорницю,— плачучи відповіла йому моя мати.

—Галю, я не буду тебе бити ременем по дупі, але мені потрібна від тебе тільки правда,— закричав їй розгніваний дідусь Григорій Юрійович.

Він став сильно трусити за плечі мою матір, намагаючись будь-що добитися від неї щиросердного визнання своєї провини.

Голова моєї матері хиталася з боку в бік як суха тростина на сильному вітрі, але вона вперто не зізнавалася татові в скоєному боячись жорстокого покарання.

—Звідки це тхне сечею?—раптом спитав дідусь Григорій Юрійович.

Нахиливши голову дідусь Григорій Юрійович побачив жовту калюжку на підлозі прямо під ногами у моєї матері. Це моя мати надзюрила в труси від страху.

—Ти що Галю, обісцялася?, —запитав дідусь Григорій Юрійович у моєї матері.

—Іди у ванну помийся, бо від тебе тхне сечею,—сказав він зневажливо моїй матері.

Моя мати плачучи пішла у ванну митися.

—Я ж нутром відчуваю, що це Галя розбила цукорницю, але вона вперто мовчить як партизан на допиті, все терпить і не зізнається у скоєному, —сказав дідусь Григорій Юрійович звертаючись до своєї дружини Любові Федорівни.

Кінець

Ваш коментар буде першим!