знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > Сварка у сільській крамниці на тему політики
" Сварка у сільській крамниці на тему політики"
Якось 20-річний студент НАОМА Ігор поїхав на канікули до своїх родичів у село Березина Глибочицької сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
Він добирався з Києва до Житомира на приміській електричці Київ-Пас. (Приміський) – Житомир виїхавши в п'ятницю о 16 годині 29 хвилин і прибувши до Житомира увечері о 20 годині 02 хвилини. Оскільки Ігор приїхав до Житомира о 20 годині 02 хвилини, то він запізнився на автобус Житомир-Березина оскільки останній рейс цього автобусу відправлявся з автостанції "Житомир-2" до села Березина о 18 годині 40 хвилин. Біля автостанції Ігор найняв таксі і приїхав до села Березина о 20 годині 30 хвилин. Розрахувавшись з водієм таксі, Ігор одяг на плечі свій рюкзак і постукав у хвіртку будинку в якому мешкали його двоюрідний дядько Микола Васильович з дружиною Вірою Іванівною. На стук Ігора у хвіртку голосно загавкав великий чорний собака, який сидів в дерев'яній будці на металевому ланцюгу. У вікні будинку запалилося світло і стара жінка прибравши тюль на вікні виглянула з вікна на вулицю. Побачивши Ігора що стояв біля хвіртки, вона опустила тюль назад на вікно і відчинивши вхідні двері будинку голосно спитала в нього чого йому треба.
-Це я Віро Іванівно, ваш двоюрідний племінник Ігор, сказав їй голосно Ігор.
-А це ти Ігоре ?
-Так, це я Віро Іванівно.
-Я тебе Ігоре не впізнала у темряві.
-Зараз я відчиню тобі хвіртку.
Віра Іванівна з ліхтарем у руці вийшла з будинку зачинивши двері і одягнувши на ноги замість капців резинові чоботи, що стояли на ганку будинку підійшла до хвіртки світячи ліхтарем йому в обличчя.
Віра Іванівна відчинила йому хвіртку і відійшла убік даючи йому можливість пройти у двір.
-Дякую подякував їй Ігор заходячи у двір.
Віра Іванівна зачинила за ним хвіртку на засувку і пішла попереду нього підсвічуючи йому дорогу ліхтарем.
На ганку будинку лежала ганчірка об яку Віра Іванівна витерла резинові чоботи, а потім зняла чоботи і одягла домашні капці, а чоботи занесла в будинок і поставила на картонку перед дверима.
Віра Іванівна змусила Ігора також витерти ноги об ганчірку, а потім попросила його зняти кросівки і одягти капці які вона йому принесла.
Ігор слухняно одягнув запропоновані йому капці, а потім взявши у руки кросівки зайшов до будинку і поставив їх поруч з резиновими чоботами Віри Іванівни на картонку перед дверима.
Потім він пройшов до ванної кімнати і вимив руки з милом і витер їх рушником який висів на електричній сушарці для рушників. Після цього Ігор пройшов у кімнату де привітався з сидячим у кріслі біля телевізора з тарілкою борщу своїм двоюрідним дядьком Миколою Васильовичем.
-Ігоре, приходь до столу вечеряти позвала з кухні Ігора Віра Іванівна. Дякую вам Віро Іванівно, за гостинність відповів їй Ігор.
Він пройшов через кімнату до кухні де за столом вечеряла Віра Іванівна.
Віра Іванівна поклала ложку в тарілку, встала з-за столу і поставивши на стіл нову тарілку, ополоником з каструлі налила Ігореві борщу в його тарілку.
-Ложки у шухляді шафи для посуду сказала Ігореві Віра Іванівна.
-Дякую відповів їй Ігор.
Він відкрив дверцята шафи для зберігання посуду і знайшов у лівій шухляді ложки.
Взявши собі ложку Ігор сів за стіл вечеряти.
Повечерявши разом з Вірою Іванівною Ігор став з-за столу і допоміг Вірі Іванівні помити у раковині брудний посуд.
-Треба постелити тобі постіль сказала йому Віра Іванівна.
-Йди за мною Ігоре.
Вона показала Ігореві його окрему кімнату і постелила йому постіль.
Ігор вкотре подякував їй, роздягнувся і ліг спати.
Стомлений від довгої дороги він одразу ж заснув.
Прокинувся Ігор о 7-й годині ранку наступного дня від запаху млинців які на кухні смажила Віра Іванівна.
Ігор солодко потягнувся у ліжку, а потім встав, прибрав за собою постіль і одягнувшись, пішов до ванної кімнати вмиватися і чистити зуби.
Вмившись і почистивши зуби Ігор прийшов на кухню і привітався там з Вірою Іванівною і своїм двоюрідним дядьком Миколою Васильовичем.
-Ти що зранку п'єш каву чи чай спитала в нього Віра Іванівна.
-Каву відповів їй Ігор.
-Кава у мене лише розчинна, "Нескафе Голд" сказала йому Віра Іванівна.
-Мене вона повністю влаштовує відповів їй Ігор.
-Тоді банка з кавою стоїть на верхній полиці в шафі для посуду сказала йому Віра Іванівна.
Ігор відчинив дверцята шафи для зберігання посуду і знайшов на верхній полиці банку з розчинною кавою "Нескафе Голд".
Він узяв з шафи для посуду чисту чашку і насипав у неї чайну ложку розчинної кави, а потім додав дві ложки цукру і заливши окропом з чайника ретельно усе перемішав.
-Смачна кава сказав Ігор роблячи ковток кави з чашки.
-Ігоре, я хочу тебе попросити піти зараз до магазину "Продукти" і купити там соняшникової олії сказала йому Віра Іванівна.
-А чому саме зараз спитав у неї Ігор.
-Бо я планувала зробити омлет на сніданок, а соняшникової олії вдома нема відповіла йому Віра Іванівна.
-Добре сказав їй Ігор.
Він швидко допив свою каву і поставивши порожню чашку на кухонний стіл пішов до своєї кімнати одягатися щоб піти до магазину.
Віра Іванівна розказала Ігореві як йому пройти до магазину "Продукти" і дала йому грошей на пляшку соняшникової олії.
Взявши гроші і одягнувши верхній одяг Ігор пішов у магазин за соняшниковою олією.
По дорозі в магазин Ігор оглядався навколо себе і милувався зеленими кронами дерев и різнобарвним цвітінням духмяних літніх квітів.
Магазин "Продукти" Ігор знайшов дуже швидко. Він зайшов до магазину і став свідком гучної сварки між власницею магазину "Продукти" і покупцем.
-...А твій "шоколадний барига" підписав кабальні "Мінські домовленності" з м@скалями кричала на покупця власниця магазину перехилившись через прилавок.
-Зате при Порошенко м@скалі не бомбили як зараз Київ, Харків, Одесу, Дніпро, Миколаїв, Очаків, Полтаву, Івано-Франківськ, Чернігів, Чернівці, Львів кричав їй у відповідь покупець бризкаючи слиною з рота.
-Ти забув певно Сергію, що при "шоколадному баризі" був "Іловайський котел" кричала покупцеві власниця магазину "Продукти".
-А при твоєму Ірино, "найвеличнішому лідері сучасності" "Зе-президентові" ми маємо пряме військове вторгнення м@скалів до України 24 лютого, маємо масові вбивства і згвалтування в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, знищений на 90% Харків, на 90% знищений Маріуполь і на 80% знищений Бахмут кричав їй Сергій.
-Вибачте що я вас перебиваю, а чи можна у вас купити соняшникову олію ввічливо спитав у Ірини Ігор.
-Так, можна відповіла йому різко Ірина.
-Вам давати соняшникову олію рафіновану чи нерафіновану різким тоном спитала в Ігоря Ірина.
-Давайте мені нерафіновану соняшникову олію відповів їй Ігор.
-З вас 63 грн 50 копійок юначе, сказала йому різким тоном Ірина.
-Добре відповів їй Ігор дістаючи з кишені джинсів гаманець.
Ірина пішла у підсобку і повернулася з пляшкою нерафінованої соняшникової олії 0,85 л "Магнолія" у руці.
Вона мовчки поставила перед Ігорем на прилавок пляшку соняшникової олії.
Ігор відкрив гаманець і діставши звідти 200 грн простягнув їх Ірині.
-А дрібніших грошей у вас нема спитала в нього з нетерпінням Ірина.
-Бо в мене немає чим давати вам здачі сказала йому різким тоном Ірина.
-Зараз, я щось пошукаю відповів їй ввічливо Ігор.
Він почав шукати у різних відділеннях гаманця монети і дрібні паперові гроші щоб дати їй 63 грн 50 копійок без здачі.
Ірина тим часом продовжила свою сварку з Сергієм.
-Ти забув що при твоєму Сергію "шоколадному баризі" був крадій Свинарчук кричала йому Ірина.
-А при твоєму "клоуні" зараз усім в країні керує крадій Єрмак кричав їй Сергій.
-"Шоколадний барига" поки був президентом України нічого не робив, а тільки для себе крав кричала Сергію Ірина.
-Неправда Ірино, Порошенко дав Україні Томос, він посилив позиції української мови і автокефальної Православної Церкви України в українському суспільстві, укріпив обороноздатність української армії, ППО для армії купив.
-І де ж ці ППО Сергію?
-Там де треба Ірино!
-А що натомість зробив твій "найвеличніший лідер сучасності" "Зе-президент" кричав їй Сергій.
-А Зеленский збудував нові сучасні дороги які не спромігся збудувати "шоколадний барига" поки був президентом України кричала йому у відповідь Ірина.
-І "відмив" разом з Єрмаком на цих дорогах пристойні гроші кричав їй Сергій.
-Дороги- це логістика і торгівля як ти це Сергію не розумієш кричала йому Ірина.
-І по цих прекрасно збудованих дорогах через розмінований Чонгар до України зайшли ворожі російські танки і російська піхота кричав їй Сергій.
-путін всеодно би напав би на Україну незалежно від того чи будував би Зеленский дороги чи ні кричала Сергію Ірина.
Ігор нарешті знайшов дрібні паперові гроші і монети щоб дати їх Ірині без здачі.
Ось візьміть будь-ласка гроші за соняшникову олію сказав звертаючись до Ірини Ігор.
Ірина взяла гроші в Ігоря.
Ігор взяв пляшку соняшникової олії і засунувши гаманець у карман джинсів хотів піти геть.
Але тут йому спало на думку трохи "поумнічать" і вставити свої "п'ять копійок" стосовно предмету їх запеклої сварки.
От ви ж українці, наче ж єдиний народ, а готові як собаки горлянки одне одному перегризти спорячи хто з них краще президент Зеленский чи Порошенко сказав він подивившись несхвально спочатку на Ірину, а потім на Сергія.
-А ти дурна школота, не вчи дорослих людей як їм треба поводитися грубо відповів йому Сергій.
-Мені шкода, що ви через цих двох негідних політиків сваритеся одне з одним, бо вони обидва того не варті сказав йому Ігор.
-Що за дурню ти верзеш розлютилися на нього одразу ж і Ірина і Сергій.
-Вони обидва мерзотники тільки кожен по своєму мерзотник, а ви через них як останні безмозкі ідіоти сваритеся і побитися одне з одним готові сказав Ігор.
Це стало останньою краплею для Сергія і він накинувся з кулаками на Ігоря.
Сергій вдарив Ігора по обличчю і той не втримавшись на ногах впав на брудну підлогу магазину.
Сергій одразу ж почав бити Ігора ногами по тулубу, по ногах, по голові.
До Сергія вибігла з-за прилавку його знайома Ірина і теж почала бити Ігора ногами.
Ігор катався по брудній підлозі магазину намагаючись прикрити голову руками від ударів ногами які сипалися на нього з усіх боків і звав людей на допомогу, але на превеликий жаль ніхто з людей навкруги не почув його відчайдушні крики і не прийшов йому допомогти.
-Ти дивись п@дло яке, нас ідіотами безмозкими обізвав казав Сергій наносячи Ігореві удари по голові.
-Ось тобі, ось тобі п#дар щоб дурниць не молов своїм поганим язиком промовляла Ірина наносячи Ігореві удари ногами по тулубу.
Вони били його ногами зганяючи на ньому свою лють і невдоволення своїм життям до тих пір, поки обидва не стомилися.
Ох, важко дихаючи сказав Сергій я вже втомився його бити...
-Здається Сергію, що ми його вбили сказала йому Ірина нахиляючись до нерухомо лежачого на підлозі Ігора.
-Чому ти так вирішила Ірино, спитав у неї здивовано Сергій.
-Бо він не дихає і не ворушиться відповіла йому Ірина.
-То що будемо робити спитав у неї розгублено Сергій.
-Засунемо тіло у підсобку і дочекаємося темряви, а потім відвеземо тіло до водойми, прив'яжемо камінь на шию і втопимо у воді і всі справи відповіла йому Ірина.
-А якщо його хтось шукати почне спитав у неї нервуючи Сергій.
-Він явно не місцевий відповіла йому Ірина.
-Не панікуй Сергію все буде добре відповіла йому Ірина.
-Краще допоможи мені Сергію, затягти тіло до підсобки попросила Ірина Сергія.
Удвох вони затягли тіло Ігора до підсобки, а потім Сергій пішов з магазину.
Не дочекавшись приходу Ігора з магазину додому Віра Іванівна почала хвилюватися, одяглася і пішла до магазину "Продукти".
В магазині "Продукти" була черга і Вірі Іванівні прийшлося стати у чергу і чекати поки Ірина обслужить усіх покупців, які стояли перед нею.
-Добрий день Ірино, звернулася до неї Віра Іванівна коли підійшла її черга.
-Добрий день Віро Іванівно, привіталася з нею Ірина.
-Ірино, ти мого двоюрідного племінника Ігора не бачила?
-Ні, я не бачила твого Ігора відводячи очі відповіла їй різким тоном Ірина .
-Дивно, він мав зранку зайти до тебе в магазин за соняшниковою олією сказала їй Віра Іванівна.
У відповідь Ірина лише знизала плечима і почала з діловим виглядом перекладати товар у вітрині холодильника.
-Добре Ірино, я піду шукати Ігора в іншому місці сказала їй Віра Іванівна.
Віра Іванівна розвернулася і пішла геть.
Коли прийшов вечір і настали сутінки Ірина зачинила магазин і подзвонила по мобільному телефону Сергію і попросила його приїхати до магазину "Продукти".
Сергій приїхав до магазину "Продукти" на машині і зупинився біля "чорного входу" в магазин.
Він вийшов з машини, відкрив багажник і зайшов до магазину з "чорного входу" де в підсобці на нього вже чекала Ірина.
Вони вдвох винесли тіло Ігора і поклали його у багажник на клейонку. Потім Сергій зачинив багажник і сів за кермо, а Ірина примостилася поруч з ним на пасажирське сидіння. Сергій завів машину і з вимкненими фарами рушив по дорозі убік водойми.
Приїхавши до водойми, Сергій заглушив двигун і вийшов з машини. Ірина теж вийшла з машини.
Сергій по злодійські озирнувшись по сторонам і впевнившись що нікого на березі нема, відкрив багажник і з допомогою Ірини дістав звідти тіло Ігора і поклав його на землю.
На землі вони удвох прив'язали до шиї Ігора мотузку з каменем який заздалегідь привіз із собою Сергій і кинули тіло Ігора у воду.
Вони постояли кілька хвилин дивлячись як тоне у воді тіло Ігора, а потім сіли у машину і поїхали звідти.
Їдучи разом на машині Сергія, Сергій та Ірина перебували в повній впевненості, що про їхній злочин нікому не стане відомо.
Але сталося не так як гадалося.
На наступний день місцевий рибалка порвав волосінь на вудці і засмутившись поліз у воду щоб знайти відірвані гачок з поплавком і раптом знайшов у воді мертве тіло Ігора, об яке зачепився його відірваний гачок.
Переляканий рибалка кинув все і швидко побіг скликати односельців. По дорозі він викликав по мобільному телефону поліцію.
Через двадцать хвилин на місце події прибула поліція і розігнавши натовп допитливих людей на березі, огородила місце страшної знахідки і почала допит рибалки який виявив тіло Ігора у воді.
Криміналісти майже одразу ж встановили, що загиблого вбили не на березі, а в іншому місці, а потім привезли вночі на машині на берег де йому на шию одягли мотузку з прив'язаним на шию каменем і кинули у воду.
Поліцейським залишалося питання встановити особу вбитого і особу вбивці, або вбивць.
Слідчий поліції Юрій Петрович опитав людей стоячих на березі і один із них розповів йому що це може бути двоюрідний племінник Віри Іванівни і Миколи Васильовича Ігор студент, який позавчора приїхав до них у село на літні канікули з Києва.
Слідчий поліції Юрій Петрович сів у машину і негайно вирушив за адресою проживання Віри Іванівни і застав її виходячою зі свого будинку.
-Добрий день привітався він чемно з Вірою Іванівною.
-Добрий день відповіла йому ввічливо Віра Іванівна.
-Ви Віра Іванівна спитав у неї Юрій Петрович.
-Так.
-Мене звуть Юрій Петрович, я слідчий поліції представився він їй діставши з кишені куртки службове посвідчення.
-А я саме збиралася йти до поліції.
-З якого приводу?
-У мене саме вчора двоюрідний племінник Ігор пропав.
-Як і коли саме це сталося?
-Вчора вранці я послала його у магазин "Продукти" за соняшниковою олією і він пішов, а так і не повернувся додому.
-Я вам покажу фото одного вбитого хлопця якого рибалка знайшов сьогодні вранці у водоймі сказав їй Юрій Петрович.
-Юрій Петрович дістав з кишені куртки смартфон і показав зняте на камеру смартфона тіло Ігора, яке лежало на березі після того як поліцейські витягнули його з води.
-Це він..., ...це мій двоюрідний племінник Ігор плачучи від горя сказала слідчому Юрію Петровичу засмучена Віра Іванівна.
-Ви не знаєте хто міг його вбити?
-Ні.
-Добре дякую вам Віро Іванівно за допомогу.
-Якщо щось пригадаєте, то подзвоніть мені ось по цьому номеру телефону сказав їй слідчий поліції Юрій Петрович дістаючи з кишені куртки свою візитку.
-Якщо я щось згадаю, то обов'язково вам подзвоню відповіла йому Віра Іванівна.
-До побачення Віро Іванівно, сказав їй Юрій Петрович прощаючись з нею і повертаючись щоб йти звідти.
-Чекайте Юрію Петровичу.
-Що таке Віро Іванівно?-Вчора я заходила до магазину "Продукти" і розмовляла там з власницею магазину Іриною питаючи чи бачила вона мого двоюрідного племінника Ігора...
-І що вона вам сказала Віро Іванівно?
-Вона сказала мені що він до неї не заходив.
-Але я їй не повірила.
-Чому не повірили?
-Бо вона під час розмови зі мною у магазині дуже нервувала, відводила від мене очі і вела себе якось неприродньо.
-Добре, я обов'язково побалакаю з нею сказав Вірі Іванівні Юрій Петрович.
-Ще раз до побачення Віро Іванівно, сказав їй прощаючись Юрій Петрович і сівши у машину поїхав геть.
-Юрій Петрович приїхав до магазину "Продукти" і показавши своє посвідчення попросив Ірину приділити йому кілька хвилин для відвертої бесіди.
Ірина змушена була погодитися на бесіду зі слідчим поліції Юрієм Петровичем.
Вийшовши з магазину на свіже повітря Ірина розповіла слідчому поліції Юрію Петровичу що вчора до неї вранці у магазин прийшла Віра Іванівна, яка шукала свого двоюрідного племінника Ігора.
-Віра Іванівна питала в мене чи бачила я її двоюрідного племінника чи ні.
-Я їй відповіла що ні, і вона одразу ж пішла.
-А Віра Іванівна мені казала що ви тоді під час розмови з нею дуже нервували, відводили очі і були самі на себе не схожі сказав Ірині Юрій Петрович.
-Так, я нервувала, бо в мене у магазині на той час було багато покупців яких треба було обслужити відповіла йому різко Ірина.
-А чому ви Ірино, одразу ж сказали Вірі Іванівні, що ви не бачили її двоюрідного племінника Ігора, а не спитали в неї як він виглядає?
-Я не розумію до чого ви хилите розмову Юрію Петровичу.
-Я думаю що ви Ірино, мені зараз розповіли неправду, що не бачили Ігора і тому я вважаю що вас треба більш детально допитати у поліцейському відділку.
За підозрою у скоєнні вбивства Ігора, Ірину було заарештовано і доправлено до поліцейському відділку.
Там під час жорсткого допиту у кабінеті слідчим Юрієм Петровичем, вона не витримала і щиро зізналася у скоєнні вбивства Ігора та видала свого співучасника вчинення злочину Сергія.
Сергій теж був негайно заарештований поліцією по місцю свого проживання і відправлений до поліцейського відділку.
Під час допиту Сергій не визнавав своєї провини за скоєння вбивства Ігора, а все валив на власницю магазину "Продукти" Ірину, але згодом таки зізнався в тому, що вони разом вбили Ігора у магазині, сховали мертве тіло Ігора у підсобці, а потім увечері того ж дня відвезли його тіло на машині Сергія і втопили у водоймі.
Батьки Ігора, а також Віра Іванівна зі своїм чоловіком Миколою Васильовичем були на упізнанні тіла Ігора у морзі і одностайно підтвердили що це він.
Після підписання показів Ірину і Сергія посадили до СІЗО, де вони сидять та чекають на засідання суду по своїй справі ...
Кінець