Слава ЗСУ!

"Tasha da Silva розповідь про псевдонім" - оповідання від Admin опубліковано 20.02.2012

Таша да Сілва – хто є хто

Роберто Карлос да Сілва народився в невеличкому бразильському місті Гарса, штат Сан Пауло. А через 14 років народилася я. Минуло ще 14 років, і я його нарешті побачила. Він заповнив собою все моє життя. Ось вже 10 років нікого, крім Роберто Карлоса, в тому житті немає. А без нього, здається, і не жила б. Близько 6 років тому знайшла спосіб вести хоча б німий діалог із ним – пишу його вірші.

Ты должен ближе стать,
Но расстоянье нас сильнее.
Нам океан не обогнать,
А волны катят боль на берег.

В воде спасенья не найти,
А я искать и не пыталась.
И зная, что должна к тебе идти,
Я без движения осталась.

Я не увижу в пустоте
Родной твой облик, очертанья.
Я не иду пока к тебе.
И боль пусть будет наказаньем!

Пускай мной полнится вода,
И океан пресытиться!
На этом берегу я не одна,
А твой ко мне все близиться.

http://tashadasilva23.mypage.ru/ – тут віршів більше.

А щоб він розумів те, про що пишу, почала вивчати іспанську – є вже навіть невеличкий віршик іспанською.

Los oscuros ojos
Me miran ultimo vez.
?Mirame! Ese es solo sueno.
Pero yo duermo ultimo vez.

Кожне написане слово для нього, усе, що роблю для нього, моє існування підпорядковане йому. Є присвячений йому роман “Спортивний інтерес” (його короткий зміст також переклала іспанською) – в основі сюжету завершення спортивної кар’єри. І хоч головний герой боксер – для Карлоса фінальна фраза: “Ніякого спорту – лише мистецтво”, бо він просто обожнює музику. На сторінках романів можна побачити ці мої почуття – вони ненав’язливо вплітаються в сюжетні лінії, вкладаються в вуста головних героїв. Сподіваюся, що ненав’язливо – але це вся я, це він у мені.

Саме його прізвище взяла за псевдонім, його життя замінила на власне. Усе, що стосується його безпосередньо стосується мене, все, що відбувається з ним радує або завдає болю.

http://prozaru.com/2011/10/vzrosloy-docheri-ili-traktat-o-zhizni-kuklyi-prodolzhenie/