Слава ЗСУ!

"Ударний інструмент " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 04.06.2023

"Ударний інструмент"

  Ця курйозна історія сталася у Києві у 90-ті роки.

Двоє друзів молодих студентів Національної Музичної Академії України ім. П.І.Чайковського Віктор та Андрій як завжди поверталися ввечері після занять додому.

По дорозі вони активно обговорювали між собою "Симфонію № 3 фа мажор op. 90" німецького композитора Йоганнеса Брамса, написану ним у 1883 році у Вісбадені.

—Мені здається що скрипка у цій частині симфонії Йоганнеса Брамса звучить трохи істерично сказав другу Віктор котрий ніс за спиною важкий футляр з контрабасом.

—Сам ти "істеричний" образився на нього Андрій який ніс у руці футляр зі скрипкою.

—Та, ти не ображайся на мене Андрію, я це просто так сказав без жодної задньої думки сказав йому добродушно Віктор.

—Добре тобі Вікторе, проїхали відповів йому Андрій.

—Тобі не важко Вікторе, щодня тягати на спині важкий футляр з контрабасом співчутливо запитав у Віктора Андрій.

—Я вже звик Андрію відповів йому Віктор.

—От якби ти Вікторе, на скрипку пішов, то не тягнув би контрабас на спині щодня на репетиції сказав йому Андрій.

—Мені подобається Андрію, низький звук контрабаса відповів йому Віктор.

—У скрипки Вікторе звук гарніший, ніж у контрабаса, і вона значно легша сказав йому Андрій.

—Кому що більше подобається дипломатично відповів йому Віктор, не бажаючи більше сперечатися зі своїм другом.

У цей момент вони увійшли до темного підворіття і шлях їм перегородили дві тіні.

—Хто це злякано вигукнув Андрій, притискаючи міцніше до грудей футляр зі скрипкою.

—Звичайні місцеві бандити відповів йому спокійним голосом Віктор.

—Гей хлопці вогнику не знайдеться гукнув їм перший бандит.

—Ми не палимо відповів йому спокійним голосом Віктор.

—Гей музиканте, бабло давай нам жени грубим прокуреним голосом сказав Віктору другий бандит дістаючи з кишені спортивної куртки складний ніж.

Побачивши розкритий ніж у руках бандита в Андрія від страху підкосилися ноги і він упустивши футляр зі скрипкою притулившись до стіни будинку сповз на асфальт і знепритомнів.

—Зараз я гаманець з кишені джинсів дістану, тільки ось футляр з контрабасом з плечей зніму відповів бандиту спокійним голосом Віктор.

Віктор зняв з плечей футляр із контрабасом.

—Ех, була не була. Тільки свій інструмент шкода тихо сказав сам собі Віктор.

—Що ти музиканте, там бурмочеш собі під ніс, спитав у нього нахабно бандит.

—Нічого спокійно відповів йому Віктор і різко розмахнувшись футляром з контрабасом вдарив бандита по голові.

Бандит упав на спину і знепритомнів.

Побачивши це перший бандит, швидко підхопивши під пахви свого оглушеного кореша, кинувся бігти навтьоки.

—Ти як спитав співчутливо у Андрія Віктор нахилившись до нього і сильно ляскаючи друга по щоках щоб привести до тями.

—Я вже в нормі відповів йому Андрій, відкриваючи очі.

—А де ж бандити спитав він у Віктора, встаючи на ноги і з подивом озираючись на всі боки.

—Я їх прогнав відповів йому Віктор.

—Але в одного з них був складний ніж сказав йому Андрій.

—А в мене зате був із собою контрабас, яким я з'їздив йому по голові, відповів йому Віктор.

—Ти справді з'їздив бандиту по голові своїм контрабасом?

—Так і оглушив його.

—А де інший бандит?

—А він злякався, швидко схопив свого кореша під пахви і втік.

Андрій опустивши очі до низу побачив поламаний футляр з контрабасом, що лежав неподалік на асфальті.

—Шкода твій пошкоджений інструмент сказав Андрій із жалем дивлячись на розколотий футляр з контрабасом.

—Це пусте. Натомість я нас двох врятував від бандитів, відповів йому Віктор.

—А ти Андрію казав мені, що скрипка краще, ніж контрабас, сказав Віктор Андрію.

—Один рух руки і контрабас зі струнного інструменту перетворюється на "ударний" інструмент, сказав йому жартома Віктор.

Після цих жартівливих слів Віктор та Андрій дружно розсміялися.

—Дякую тобі Вікторе, за те, що ти не кинув мене в небезпеці, сказав йому з вдячністю Андрій.

—Та немає за що Андрію. Я своїх друзів у небезпеці не кидаю відповів йому Віктор.

—Ми вже біля мого будинку сказав Віктор Андрію.

—Може піднімешся зі мною, а моя мати Тетяна Сергіївна тебе Андрію зеленим чаєм почастує з ароматним домашнім яблучним пирогом запитав він у Андрія.

—З радістю відповів йому усміхнувшись Андрій.

Андрій підняв з асфальту свій футляр зі скрипкою, а Віктор підняв свій поламаний футляр з контрабасом і вони обнявшись пішли додому до Віктора.

Кінець

Ваш коментар буде першим!