Слава ЗСУ!

"Виноград" - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 05.01.2024

"Виноград"

   Якось у 1970-ті роки моя бабуся Любов Федорівна поїхала відпочивати в санаторій на море сама без чоловіка та дітей.  Там вона познайомилася з молодою художницею, яка малювала олівцем морські краєвиди та портрети.

Жінки швидко потоваришували і стали разом ходити на пляж купатися.

Якось лежачи на пляжі молода художниця звернула свою увагу на маленького хлопчика двох років, який будував піщаний замок на березі моря.

—Який чарівний голий хлопчик,— сказала художниця звертаючись до бабусі Любові Федорівни, яка в цей момент їла виноград.

—Так, мовчки кивнула головою у відповідь бабуся Любов Федорівна, оскільки в роті у неї був виноград.

—Яка в нього гарна засмага... продовжувала художниця милуючись голим хлопчиком.

—Так, мовчки кивнула головою у відповідь бабуся Любов Федорівна продовжуючи їсти виноград.

—Гарні пропорції тіла, а яєчка наче грона стиглого винограду з захопленням сказала художниця.

Після цих слів бабуся Любов Федорівна подавилася виноградом і закашлялася.

—Що це з вами Любов Федорівно?, —запитала у неї з занепокоєнням художниця.

—Виноград не в те горло потрапив, відкашлявшись,— відповіла художниці бабуся Любов Федорівна.

—Я щось себе погано почуваю і напевно повернуся назад до санаторію,— сказала їй бабуся Любов Федорівна.

—А, добре, а я ще поплаваю в морі,— відповіла їй безтурботно художниця.

Бабуся Любов Федорівна переодягнулась у роздягальні, зібрала підстилку та свої особисті речі в торбу та пішла з пляжу.

До моменту свого від'їзду з санаторію вона старанно уникала будь-якого спілкування з художницею, а та лише дивувалася в чомусь ж справа.

І ще після цього випадку на пляжі бабуся Любов Федорівна більше ніколи в житті не їла винограду.

Кінець

Ваш коментар буде першим!