Слава ЗСУ!

"З трудових буднів викладача економіки..." - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 06.02.2023

"З трудових буднів викладача економіки"...

  Чогось раптом саме сьогодні бурхливим потоком наринули на мене спогади про далеке минуле...

Я згадав далекий 2008 рік, коли я тільки-но прийшов працювати асистентом на кафедру "економіки будівництва" Київського національного університету будівництва та архітектури. Тоді в мене молодого викладача стався один курйозний випадок зі студентом 3-го курсу денної форми навчання. Тоді був у мене один ледачий студент із групи "МО-31" (спеціальність "МО" - скорочення від "Менеджмент організацій") на ім'я Сергій. Він нахабно прогулював заняття з "економіки підприємства", на мої неодноразові дзвінки йому на мобільний телефон не відповідав і всіляко мене ігнорував. Втративши всіляке терпіння, я вирішив сходити в деканат будівельного факультету і зібрати докладну інформацію про цього ледачого студента.

 У деканаті будівельного факультету я дізнався від методисток, що у цього ледачого студента Сергія є ще "борги" і з інших предметів, крім мого. Ну нічого закінчиться навчальний семестр, настане час екзаменаційної сесії і тоді побігаєш ти за мною подумав я зловтішно і взагалі перестав хвилюватися щодо нього.

...І справді закінчився навчальний семестр, прийшла екзаменаційна сесія і почав він мені кожен божий день телефонувати по мобільному телефону і нахабно питати у мене, мовляв, коли мене можна знайти в університеті, щоб здати мені свою курсову роботу. Якось він прийшов на кафедру "економіки будівництва" і почав прямо при моїх колегах звідти мені дзвонити по мобільному телефону додому і запитувати коли я буду в університеті, щоб здати мені курсову роботу. А в мене саме в той день не було занять в університеті, і я думав поїхати до Національної бібліотеки імені Вернадського і витратити день, щоб зібрати матеріал для статті в журнал "Актуальні проблеми економіки". У вас було достатньо часу протягом навчального семестру, щоб здати мені свою курсову роботу, сказав я йому по мобільному телефону. Але в мене є ще "борги" з інших предметів, крім вашого, відповів він мені. Та хто вам винен що ви не вчилися як треба протягом навчального семестру жорстко сказав я йому. Але я ж працюю виправдовуючись відповів мені Сергій. А чому ви тоді навчаєтесь на стаціонарі? Переведіться тоді зі стаціонару на заочне відділення сказав я йому. Студенти які навчаються на стаціонарі повинні обов'язково відвідувати заняття в університеті сказав я йому. Мені дуже потрібно здати вам курсову роботу щоб мати допуск до іспиту відповів він мені. А іспит з "економіки підприємства" до речі приймав не я, а інший викладач Кирило Іванович, який читав лекції, а я вів за ним практичні заняття і ставив оцінку за здану мені курсову роботу.

Ну гаразд, я зараз приїду в університет повагавшись трохи сказав я йому. Поклавши слухавку мобільного телефону я пішов одягатися, щоб їхати до університету. Їхати до університету у свій вихідний день мені дуже не хотілося, але це було необхідно інакше цей студент був би недопущений до складання іспиту з "економіки підприємства".

Тому я швидко одягнувся і, взявши свій портфель, вийшов з дому і поїхав до університету. Через півтори години я приїхав до університету і роздягаючись на ходу пішов прямо на свою кафедру "економіки будівництва", сподіваючись, що Сергій на мене там чекає. Але на мій превеликий подив Сергія не було ні біля кафедри "економіки будівництва" ні на самій кафедрі. А де ж мій студент-боржник Сергій спитав я привітавшись у методистки Діни Іванівни. Так щойно він був тут і кудись вийшов відповіла мені Діна Іванівна. Зачекайте на нього, може він ще раз зайде на кафедру відповіла мені Діна Іванівна. Так, я мабуть так і зроблю відповів їй я.

Я вирішив спокійно роздягнутися і повісити свій верхній одяг у шафу, а потім зателефонувати Сергію на мобільний телефон і дізнатися де він зараз знаходиться. Я акуратно повісив свою куртку в шафу для одягу і взявши з портфеля мобільний телефон вийшов у коридор щоб зателефонувати Сергію на мобільний телефон і дізнатися де він зараз знаходиться. Я зараз протягом п'яти хвилин до вас підійду на кафедру відповів він мені по мобільному телефону і натиснувши на червону слухавку закінчив розмову по мобільному телефону. Я після довгої дороги дуже захотів у туалет та й подумав що поки його немає я швидко збігаю до туалету. Я засунув свій мобільний телефон у кишеню штанів і пройшовши коридором до туалету штовхнув двері з написом "М" і зайшов до приміщення туалету. Я пройшов до пісуару і вже розстебнув ширинку, як раптом почув збоку привітання. Я повернувся і побачив свого студента Сергія, який стояв за кілька метрів від мене і писяв у пісуар. Так, здрастуйте відповів я йому. Давайте я вам зараз віддам свою курсову роботу, сказав він мені. Ну не в туалеті ж це робити щиро обурився я. Дайте мені в туалет спокійно сходити, а потім знайдемо вільну аудиторію і я подивлюся вашу курсову роботу та

задам вам кілька запитань відповів я йому. Сходивши в туалет, я ретельно вимив під краном руки з милом і пішов разом з ним шукати вільну аудиторію. Ми знайшли вільну аудиторію 311 і зайшли до неї. Ну давайте мені сюди свою курсову роботу сказав я йому сідаючи на стілець біля столу. Сергій зняв з плеча рюкзак і, розстебнувши блискавку, дістав звідти м'яту в жирних плямах курсову роботу. Боже чому ваша курсова робота така м'ята ніби в ж#пі побувала строгим голосом запитав я у нього. І що це за жирні плями на титульному аркуші? Ви що в неї пиріжки з капустою загортали? Я просто в гуртожитку живу, а там умови проживання студентів ви самі знаєте, які виправдовуючись відповів мені Сергій. Гаразд, сказав я йому з гидливістю беручи з його рук м'яту курсову роботу. Я розкрив її зміст і голосно засміявся. Сергій здивовано дивився на мене. А я сміявся і не міг зупинитись. Мене душив сміх. А що тут такого смішного спитав він нарешті в мене. Ви перед тим як цю "козу" мені здавати її хоч раз читали, запитав я у нього серйозним тоном переставши сміятися. Ось тут у змісті написано замість "РОЗДІЛ ПЕРШИЙ", "РОЗДІЛ ДРУГИЙ", "РОЗДІЛ ТРЕТІЙ" написано "РОЗДЯГ ПЕРШИЙ", "РОЗДЯГ ДРУГИЙ", "РОЗДЯГ ТРЕТІЙ" відповів йому я. То ХТО тут КОГО РОЗДЯГНУВ ? Вибачте мене будь-ласка це я не подивився коли друкував на принтері курсову роботу відповів мені весь червоний від сорому Сергій. Ви перед тим як здавати комусь курсову роботу спочатку її самі читайте, щоб не було надалі таких курйозів, порадив я йому. Добре йдемо далі сказав я настроївшись на серйозний лад. Який у вас варіант вихідних даних по курсовій роботі запитав я у нього. Варіант №13 відповів мені Сергій. А чому ж ви тоді вирішуєте чужий варіант №12, запитав я у нього. Я переплутав варіанти збрехав мені Сергій. Я промовчав і нічого йому на це не відповів, продовжуючи далі перевіряти його розрахунки.

Як не дивно розрахунки в курсовій роботі були нормальними хоча і з безліччю виправлень білим коректором.

Але почавши читати висновки по курсовій роботі я знову почав голосно сміятися. Що ж ви таке зробили бідним робітникам підприємства що "ЗАВДЯКИ ВЖИТИМ ЗАХОДАМ ВІДСОТОК ШЛЮБУ НА ПІДПРИЄМСТВІ СКОРОТИВСЯ НА 1,5%" запитав я посміхаючись у Сергія. Ось тут написано сказав я йому простягаючи назад курсову роботу. А це мається на увазі "ВІДСОТОК БРАКУ БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ" відповів він мені. Так я зрозумів що малося на увазі, але тут в курсовій роботі "Шлюб" написано замість "Брак" сказав я йому. Це помилка відповів він мені. Я ще раз вам повторюю коли ви здаєте комусь на перевірку курсову роботу перекладену перекладачем тексту "Pragma" з російської мови на українську, хоча б читайте її уважно перед тим як роздрукувати на принтері щоб не було таких казусів порадив йому я. Добре відповів він мені. Я почав читати висновки далі і наткнувся на цікаве речення: "Я ЗАПРОПОНУВАЛА НАСТУПНІ ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ". А ви ким себе вважаєте, поставив я йому запитання. Сергієм студентом "МО-31" відповів він мені. Дивно, що Сергієм сказав я йому. Сергій це чоловіче ім'я, а у вас в курсовій роботі використана жіноча форма дієслова "ЗАПРОПОНУВАЛА" замість "ЗАПРОПОНУВАВ" сказав я Сергію. Це знову помилка? Він винувато опустив голову вниз, стоячи переді мною. Ну і скільки можна поставити за таку курсову роботу, запитав я у нього. Я не можу поставити за неї оцінку вище "Е" чесно сказав я йому. По-перше курсова робота здана не вчасно, у м'ятому вигляді, з брудними, жирними плямами на титульному аркуші, по-друге ви зробили не свій варіант і дуже багато виправляли білим коректором, по-третє ви її навіть не читали, бо інакше б не принесли мені здавати курсову роботу з ідіотськими помилками зробленими перекладачем тексту. Мені дуже потрібна стипендія, відповів мені тихо Сергій. Про стипендію треба було думати раніше, відповів йому я. Отже, я ставлю вам оцінку "Е" сказав йому я. Поставте мені якесь питання з курсової роботи попросив мене Сергій. Добре сказав йому я. "У ЧОМУ ВИМІРЮЄТЬСЯ ПОТУЖНІСТЬ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА" ? У "КІНСЬКИХ СИЛАХ" хвилюючись швидко відповів мені Сергій. Я з подиву ледве зі стільця не впав. У ЧОМУ??? В яких ще "КІНСЬКИХ СИЛАХ"????

Ще раз ставлю вам питання "У ЯКИХ ОДИНИЦЯХ ВИМІРЮЄТЬСЯ ПОТУЖНІСТЬ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА"? У "ВАТАХ" швидко відповів мені хвилюючись Сергій. В яких ще "ВАТАХ" ??? О Господи, що ж це мені за покарання таке щиро обурився я. Мені дуже потрібна стипендія, попросив мене жалібно Сергій. Гаразд, чорт забирай ставлю вам оцінку "D" хоча ви її не заслужили щоб ви лише отримали допуск до іспиту відповів йому я. Я дістав з нагрудної кишені піджака кулькову ручку і поставив на роботі оцінку "D" і розписався поставивши число і підпис. А тепер мерщій йдіть до вашого лектора Кирила Івановича і скажіть йому, що я у вас тільки-но прийняв курсову роботу і допустив до складання іспиту з "економіки підприємства" сказав я Сергію. Сергій попрощався зі мною та й пішов, а я взяв м'яту, у плямах курсову роботу та пішов з нею до себе на кафедру. Я тоді відчував себе нещасним і був дуже злий на те, що моя найкраща і найпродуктивніша перша половина вихідного дня, яку я мав намір витратити в бібліотеці на пошуки необхідного мені матеріалу для підготовки статті в журнал "Актуальні проблеми економіки", так бездарно була витрачена на якогось ледачого бовдура...

Кінець

PS. Як виявилося потім це був не найгірший день у моєму житті. Через два роки у 2010 році у неповних шістдесят чотири роки після тривалої хвороби помер мій батько Іван Тимофійович, а ще через чотири роки після цього у 2014 році з окупації Криму почалася довготривала війна з росією, яка триває вже дев'ятий рік і їй поки що не видно кінця в найближчому майбутньому. Внаслідок цієї війни я втратив будинок у Криму.

Від тоді я зрозумів для себе, що всі людські невдачі та нещастя пізнаються в порівнянні з іншими.

Ваш коментар буде першим!