знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Статті > Занадто дорога жінка
"Занадто дорога жінка"
Ця реальна історія сталася тридцять два роки тому. Імена героїв змінені автором. У 1991-му році молода та красива українка на ім'я Марина через шлюбну агенцію "Зустріч" познайомилася з німцем на ім'я Клаус і зустрівшись з ним у Києві в ресторані зрозуміла, що Клаус - це її "принц на білому коні" який вивезе її з бідного "совка" в багату Німеччину де люди "гроші гребуть лопатою", їздять на новеньких BMW і живуть у триповерхових цегляних особняках з басейнами за двометровими кам'яними парканами з охороною.
Клаусу жвава і красива українка Марина дуже сподобалася і він зробив їй привабливу пропозицію поїхати разом з ним до Німеччини, на що дівчина з радістю погодилася.
Клаус допоміг Марині з документами на виїзд з СРСР.
Вони приїхали до Німеччини і тут Марину чекало розчарування.
Клаус жив не у Берліні - столиці Німеччини, а на селянському подвір'ї Дірфельд у регіоні Айфель у землі Рейнланд-Пфальц. Він був фермером і тримав корів, свиней та курей. У нього був свій міцний, двоповерховий будинок з червоним черепичним дахом, що дістався йому у спадок від батька, гараж для машини, невеличкий фруктовий сад, хлів у якому він тримав корів і свиней, курник для курей, вуличний колодязь, лазня та вуличний літній душ з туалетом. Жодного басейну у дворі в нього не було. Машина у нього була, але не новенький BMW як думала Марина, а старий Volkswagen Beetle 1978 випуску.
—"Чому Клаусе, у тебе така стара машина", - запитала у нього Марина, коли вони під'їхали на машині до його будинку.
—"А мене вона влаштовує. Навіщо мені Марино, купувати нову машину якщо ця "крихітка" чудово їздить", - відповів їй Клаус.
—"Ну для "статусу"", - сказала йому Марина.
—"Я спадковий фермер і пишаюся цим і мені не потрібно комусь щось доводити і "пускати пилюку в очі"", - відповів їй Клаус.
—"Ну, добре, як ти вважаєш за потрібне коханий," - відповіла йому Марина.
Клаус заглушив двигун і вийшов з машини. Марина теж вийшла з машини та підійшла до нього. Клаус відкрив капот машини і дістав звідти важкі дорожні валізи з її речами.
—"Йдемо Марино, я покажу тобі твою кімнату," - сказав їй Клаус і закривши капот пішов уперед по заасфальтованій доріжці до будинку несучи в руках важкі дорожні валізи з її речами.
Підійшовши до будинку Клаус нашарив під вазоном з квітами ключ і відчинивши двері увійшов усередину.
Марина увійшла у будинок слідом за ним. Клаус піднявся сходами на другий поверх і відчинив одну з дверей праворуч.
—"Це буде твоя кімната Марино", - сказав їй Клаус.
—"А де спиш ти", - запитала вона в нього.
—"А я сплю в сусідній кімнаті через стінку від тебе", - відповів їй Клаус.
—"Я не хочу на тебе тиснути з приводу інтиму і тому пропоную тобі поки що окрему кімнату", - сказав Клаус.
—"Ні, звичайно ти можеш спати у моїй кімнаті разом зі мною. Якщо ти цього захочеш",- відповів їй Клаус.
—"Дякую тобі Клаусе", - відповіла йому з подякою Марина.
Клаус заніс дорожні валізи з її речами в кімнату, постелив їй постіль і побажавши їй на добраніч пішов до себе у кімнату як справжній джентльмен.
Марина розпакувала валізи зі своїми речами, акуратно повісила речі на вішалку в шафі, а потім роздяглася, лягла на ліжко під ковдру і втупилася очима в стелю.
—"Ні, не так я уявляла собі своє життя в Німеччині", - подумала вона, дивлячись на оббиту дерев'яною вагонкою низьку стелю кімнати.
—"Я думала що житиму в Берліні і ходитиму по ресторанах, магазинах, салонах краси і кінотеатрах, а виявилося що я житиму в маленькому селі де немає нічого крім корів, свиней та курей",- з сумом подумала вона.
Потім Марину, що втомилася від довгої дороги, зморив сон і вона заснула.
—Наступного дня Клаус підвівся о четвертій годині ранку і розбудив її, постукавши їй кулаком у двері.
—"Що таке сталося", - запитала вона в нього сонним голосом.
—"Кохана, вже час вставати", - відповів він їй.
—"Але ж коханий, зараз тільки чотири години ранку", - сказала йому вона глянувши на електронний будильник, що стояв на тумбочці біля ліжка.
—"Правильно. У цей час я завжди дою і годую своїх корів, а ти мені кохана у цьому допоможеш", - відповів їй Клаус.
—"А що я маю робити", - запитала в нього Марина встаючи з ліжка, опускаючи босі ноги в капці і протираючи рукою сонні очі.
—"Ти повинна подоїти і погодувати корів, погодувати свиней і курей і позбирати курячі яйця у кошик", - відповів їй Клаус.
—"Але ж я міська мешканка і ніколи не доїла і не годувала корів, не годувала свиней і курей і не збирала курячі яйця", - відповіла йому Марина.
—"Я тебе навчу Марино, це нескладно робити", - відповів їй Клаус.
—"Зараз Клаусе, я одягнуся і піду тобі допомагати", - відповіла йому Марина.
Через десять хвилин вона одягнувшись прийшла до нього в хлів, де він сидячи навпочіпки доїв корову.
—О, ти вже прийшла?
—"Сідай навпочіпки і смикай корову за вим'я, але дуже обережно", - сказав їй Клаус.
—А вона мене не лягне?
—Якщо ти не зробиш їй боляче, то ні.
—Ти мене заспокоїв.
Марина сіла навпочіпки і стала доїти корову, як показував їй Клаус.
Але в неї погано виходило і корова сердилась, бо Марина через відсутність досвіду грубо смикала її рукою за вим'я. Під кінець корова розсердившись вдарила копитом по відру і розлила молоко.
—"Ну, нічого страшного з кожним таке буває", - сказав Марині заспокійливим тоном Клаус.
—"Мабуть далі корів подою і погодую я",- сказав він Марині.
Він сам подоїв і погодував корів, а потім попросив Марину погодувати свиней.
—"Я дуже боюся свиней Клаусе", - відповіла йому Марина.
Клаус обернувся до неї і пильно глянув їй в обличчя.
—"Ну, тоді я погодую свиней, а ти Марино, йди в курник погодуй курей і збери курячі яйця в кошик", - відповів їй він.
Клаус сам погодував свиней і потім прийшов подивитися як Марина годує курей.
Він допоміг Марині погодувати курей і зібрати курячі яйця в кошик.
—"Що мені тепер робити", - запитала Марина.
—"Тепер кохана, приготуй мені будь-ласка сніданок", - відповів їй Клаус.
—"А що коханий, ти їси на сніданок", - запитала у нього Марина.
—"Зазвичай я їм на сніданок булочку з ковбасою та кавою", - відповів їй Клаус.
Марина несучи важкий кошик з яйцями пішла до будинку готувати сніданок для Клауса.
Поснідавши разом з нею, Клаус став збиратися, щоб їхати на машині на ринок, продати сир, молоко та яйця.
—"Я повернуся додому до вечері, а ти поки мене не буде вдома приберися в будинку, подої та погодуй корів, погодуй свиней і курей і приготуй мені обід", - сказав він Марині.
"На обід кохана, я люблю їсти суп", - сказав він Марині, сів у машину і поїхав на ринок.
Поки його не було вдома, Марина зробила прибирання в будинку, помила брудний посуд, що стояв у раковині, і приготувала обід, а потім пішла в хлів доїти корів. Подоївши і погодувавши корів, вона погодувала свиней і курей і пішла до будинку обідати.
Пообідавши вона погуляла по вулиці, зазирнула в місцеву крамницю і купила там новий засіб для миття посуду, бо старий засіб для миття посуду закінчився, а потім повернулася додому і сіла на диван у вітальні дивитись телевізор.
Клаус, як і обіцяв, повернувся додому до вечері.
—"Кохана, я вже вдома", - веселим голосом сказав він їй входячи до будинку.
—"День у тебе був добрим", - запитав він у неї.
—"Так, коханий, поки тебе не було я зробила прибирання в будинку, приготувала обід, подоїла і погодувала корів, погодувала свиней і курей, погуляла по вулиці, зазирнула в місцеву крамницю і купила там новий засіб для миття посуду, бо старий засіб для миття посуду закінчився, а потім прийшла додому і подивилася телевізор", - відповіла йому Марина.
—"Не треба було Марино, купувати новий засіб для миття посуду у цій крамниці", - сказав їй Клаус.
—Чому?
—Там дорого. Краще купувати засіб для миття посуду оптом у великих магазинах, оскільки там діють знижки для покупців за опт.
—Зрозуміло.
—А як пройшов твій день Клаусе?
—Торгівля йшла дуже добре. Я продав все молоко, весь сир і всі яйця.
—Це добре.
Клаус повісив верхній одяг у шафу, переодягнувся у домашній одяг і вимивши руки у ванній, прийшов на кухню вечеряти.
Він з'їв залишений йому в каструлі суп, а потім відварив картоплі їм обом на вечерю.
Повечерявши разом з Мариною вареною картоплею, він разом з нею пішов доїти і годувати корів, годувати свиней та курей. Після цього він повернувся до будинку і вимивши руки у ванній пішов у вітальню дивитися телевізор, а Марина вимивши руки у ванній пішла на кухню мити брудний посуд залишений після вечері у раковині.
Вимивши брудний посуд у раковині, вона пішла спати в свою кімнату так як дуже втомилася від важкої роботи за день.
Так одноманітно і буденно проходили дні та тижні. Марина рано вставала і допомагала Клаусу доїти та годувати корів, годувати свиней та курей та збирати курячі яйця. Потім вона йшла на кухню і готувала йому сніданок. Поснідавши Клаус як завжди їхав на ринок, а Марина робила прибирання в будинку і готувала для нього обід, доїла та годувала корів, годувала свиней та курей.
Приїжджав він пізно ввечері до вечері і повечерявши разом з нею йшов знову доїти і годувати корів, годувати свиней та курей.
Одного вечора Клаус прийшов до Марини зі стривоженим обличчям.
—"Що трапилося коханий", - запитала у нього Марина дивлячись на його стривожене обличчя.
—"Я сьогодні ввечері знайшов у поштовій скриньці рахунки на оплату води", - відповів їй Клаус.
—"І що", - запитала у нього Марина.
—"Ти за місяць витратила води на 3,5 тисяч німецьких марок", - відповів їй Клаус.
—Що ти таке робила?
—Я мила посуд, купалася і прала брудну постільну білизну.
—"Ти "занадто дорога жінка" як для мене", - відповів їй Клаус.
—Що ти маєш на увазі Клаусе?
—Я маю на увазі, що я не можу Марино, оплачувати твої "захмарні рахунки на воду".
—Я і так Марино, несу великі витрати на твоє харчування.
—Ти тепер дорікаєш мені тим, що я по-твоєму переконанню забагато їм?
—Ну ти Клаусе і скнара.
—Я і не думала що ти такий жадібний скнара.
—Зрозумій мене правильно Марино. Мені "гроші з неба" не падають. Я важко працюю кожного дня щоб заробити кожну копійку, а ти в цей час "спускаєш в унітаз" мною важко зароблені гроші своїми безглуздими витратами на воду.
—Я вже зрозуміла що ти жадібний скнара, який трясеться над кожною монетою перш ніж витратити її.
—Знаєш, я вважаю Марино, що ми не підходимо одне для одного.
—Ми надто різні люди.
—Тобто ти Клаусе мене цілий місяць використовував як свою служницю, а тепер кажеш мені, що "ми надто різні люди" ?
—Ти хочеш зі мною посваритися Клаусе?
—Я пропоную тобі Марино розлучитися гарними друзями.
— Тоді я Клаусе від тебе йду.
—Я можу допомогти тобі Марино, з пошуком нового житла сказав їй Клаус.
—Ні. Мені нічого від тебе Клаусе, не потрібно різким тоном відповіла йому ображена на нього Марина.
—Ну добре Марино. Я просто хотів тобі допомогти. Якщо тобі не потрібна моя допомога, то й нехай.
Швидко зібравши свої речі в дорожні валізи, Марина вийшла з будинку Клауса і з важкими дорожніми валізами в руках пішла по темній заасфальтованій дорозі з кожним кроком віддаляючись все далі і далі від його будинку.
На вулиці було темно і холодно. Дув сильний пронизливий осінній вітер зриваючи осіннє пожовкле листя і колихаючи гілки дерев. Зривався дощ.
Їй зовсім нікуди і ні до кого було йти і Марина сподівалася в глибині душі, що Клаус в останню мить передумає і кинеться її наздоганяти і вмовляти повернутися додому, а вона трохи "покапризує" для пристойності, а потім погодиться повернутися до його будинку і все в них буде як раніше.
Але Клаус мовчки стояв на порозі свого будинку, палив цигарку і дивився їй услід не роблячи жодних спроб наздогнати її і вмовити її повернутися назад.
Кінець