Слава ЗСУ!

"Життя українця в окупованому орками Херсоні" " - оповідання від Прокопчук Станіслав Іванович опубліковано 03.05.2022

"Життя українця в окупованому орками Херсоні"

   Блогер Іван Миколайович опинився в окупації після того, як російські війська окупували Херсон 2 березня 2022 року. Місцеві мешканці щосили чинили опір окупантам і неодноразово ходили на антиросійські демонстрації з українськими прапорами та плакатами "Херсон - це Україна" незважаючи на погрози озброєних російських військових застосувати зброю проти неозброєних людей. Спершу російські військові що окупували місто діяли несміливо і не наважувалися застосовувати військову силу проти мирних жителів Херсона, але розлючені постійними невдачами військового наступу своєї окупаційної армії на Харківському, Одеському та Миколаївському напрямах почали застосовувати проти мітингуючих херсонців світлошумові гранати, сльозогінний газ, гумові кийки. Рашисти хотіли в такий жорстокий спосіб повністю зламати волю херсонців до опору окупантам. Блогер Іван Миколайович щодня брав участь у мітингах протесту проти російських окупантів і неодноразово був жорстоко ними побитий. Цього разу на мітингу 21 березня 2022 року на площі Свободи йому зламали два ребра і розбили голову, а жінці, яка стояла поряд з ним і тримала в руках український прапор пощастило менше, російський окупант вистрілив їй у груди з автомата і вона замертво впала на землю поряд з лежачим на землі побитим Іваном Миколайовичем. Застосування окупантами вогнепальної зброї не злякало мітингуючих херсонців, а навпаки ще більше сповнило їх рішучістю боротися з російськими окупантами. Херсонці стали живою силою тіснити озброєних російських солдатів на площі Свободи і тоді ті стали стріляти по людях, застосовувати проти мітингувальників сльозогінний газ, гумові кийки та світлошумові гранати. Окупанти ударами гумових кійків збивали з ніг беззбройних мирних жителів і по троє людей продовжували ногами і гумовими кійками бити людей, що лежали на землі. Таким жорстоким чином окупанти вкотре придушили мирний протест херсонців проти створення маріонеткової "Херсонської народної республіки". ...Опритомнівши після жорстокого побиття Іван Миколайович підвівся на ноги і подивився на всі боки. Нікого ні російських окупантів ні мітингувальників довкола вже не було. Він обтрусив свій одяг і хитаючись пішов додому. Прийшовши додому Іван Миколайович сів на ліжко і почав роздягатися, що далося йому важко тому, що все тіло горіло від болю, а голова гуділа як у п'яного. Через півгодини Іван Миколайович остаточно роздягнувся і ліг на своє ліжко. Він вирішив поки що тимчасово не ходити на жодні мітинги на підтримку територіальної цілісності України поки повністю не одужає після завданих йому російськими окупантами травм. Іване Миколайовичу, ви вхідні двері своєї квартири забули зачинити і я тому до вас і зайшла, як ви себе почуваєте запитала його з порога сусідка, що прийшла в гості, медик Оксана Петрівна. Нормально обізвався зі свого ліжка Іван Миколайович. Поранений трохи, але так дрібниці якщо не рахувати розбитої голови та пари зламаних ребер відповів сусідці Оксані Петрівні Іван Миколайович. Зламані ребра і розбита голова це небезпечно, давайте я огляну вас відповіла йому Оксана Петрівна заходячи до його кімнати. Ну що ви будете зі мною морочиться, до весілля якось само заживе відповів їй Іван Миколайович. Я медик і мені видніше відповіла йому Оксана Петрівна. Оглянувши його Оксана Петрівна полізла у свій лікарський чемоданчик і діставши медичний бинт наклала Івану Миколайовичу тугу стискаючу пов'язку на грудну клітину, щоб зменшити рухливість грудної клітини під час дихання. Суворий постільний режим вам не потрібен, але вам потрібно менше рухатися, більше сидіти, виконувати легку дихальну гімнастику. Важливо виключити фізичні навантаження, різкі рухи пояснила Оксана Петрівна Івану Миколайовичу. Чесно кажучи мені і не хочеться зовсім рухатися, як тільки я рухаюся, все тіло стріляє болем відповів їй Іван Миколайович. Адже це не дивно у вас множинні забиті місця і синці по тілу відповіла Івану Миколайовичу Оксана Петрівна. Я вам зараз оброблю розбиту голову перекисом водню і перев'яжу марлею сказала йому Оксана Петрівна. Ой, не треба перекисом водню голову обробляти, а то щипати почне став благати її Іван Миколайович. Ну, що ви як маленький себе поводите посміхнулася йому Оксана Петрівна. Я з дитинства боюся обробляти рани перекисом водню зізнався їй Іван Миколайович. Смішний ви ходити протестувати на мітинги проти російських окупантів ви не боїтеся, а розбиту голову обробити перекисом водню ви боїтеся сказала Івану Миколайовичу Оксана Петрівна. Так це я за інтереси нашої країни борюся і заради майбутнього України готовий піти і у вогонь, і у воду зізнався Оксані Петрівні Іван Миколайович. Так, ви сьогодні були дуже хоробрими, я теж була на цьому мітингу і чула як ви голосно скандували окупантам “Херсон це Україна, окупанти йдіть геть з української землі", а потім вас російські окупанти повалили на землю і стали бити ногами, але ви все одно скандували відповіла йому Оксана Петрівна. Ви перебільшуєте мою хоробрість відповів їй Іван Миколайович. Так, тільки дуже хоробрий чоловік піде беззбройним мітингувати проти людей озброєних автоматами відповіла йому Оксана Петрівна. Ви дуже високої думки про мене, я звичайна людина зі своїми сумнівами та жахами відповів їй Іван Миколайович. Як би там не було сьогодні ви поводилися як справжній герой, відповіла йому Оксана Петрівна. Тільки дайте мені слово, що поки ваші зламані ребра повністю не зростуться, ви не ходитимете на мітинги проти російських окупантів попросила Івана Миколайовича Оксана Петрівна. Я згоден, чесно кажучи, я сам про це подумав відповів їй Іван Миколайович. От і добре, я буду до вас періодично приходити і допомагати вам по господарству, приносити вам їжу і розповідати свіжі новини про те, що відбувається в місті відповіла йому Оксана Петрівна. Добре, дякую вам за турботу відповів їй Іван Миколайович. Оксана Петрівна попрощавшись із ним пішла. Наступного ранку Оксана Петрівна прийшла відвідати Івана Миколайовича і принесла йому приготовлену нею домашню їжу. Тут їжа на весь день домашній борщ, буряковий салат, картопляне пюре та домашня варена курка сказала Оксана Петрівна, ставлячи перед ним на стіл целофанові пакети і дістаючи з них каструльки з їжею та викладаючи їх на стіл. Та, не варто вам через мене так себе напружувати сказав їй Іван Миколайович. Я завжди намагаюся підтримувати добрі стосунки зі своїми сусідами та допомагати людям по можливості відповіла йому Оксана Петрівна. Я вам за це дуже вдячний відповів їй Іван Миколайович. Ви як? Вже краще почуваєтеся запитала в нього Оксана Петрівна. Так, вже ліпше, дякую вам за турботу відповів їй Іван Миколайович. Я йду, але ввечері я повернуся і заберу брудні каструльки відповіла йому Оксана Петрівна і попрощавшись з ним пішла. Іван Миколайович поїв борщу, з'їв шматок вареної курки та картопляне пюре, поколупав виделкою буряковий салат і встав із-за столу. Іван Миколайович пішов у свою кімнату і сів на своє ліжко. Він взяв із тумбочки біля ліжка свій смартфон та подивився в інтернеті місцеві херсонські новини. Міські новини були невтішні російські окупанти готувалися в травні провести в Херсоні "народний референдум", на який під дулом автоматів хотіли пригнати більше херсонців і проголосити створення незалежної "Херсонської народної республіки". Окупанти вже готувалися до повалення чинного мера Херсона Ігоря Колихаєва та заміни його на проросійськи налаштованого місцевого колаборанта і депутата міськради Олександра Кобця. Також окупанти мали плани щодо запровадження у Херсоні російських рублів та подальшого приєднання Херсона до Росії. Іван Миколайович вимкнув смартфон і вирішив вийти надвір трохи прогулятися навколо будинку. Іван Миколайович півгодини одягався і нарешті одягнувшись вийшов надвір. Його приємно порадувало тепло весняного дня, яскраве сонце, яке світило і яскравими фарбами розфарбовувало день, синє без жодної хмаринки небо і зелені трави навколо. Іван Миколайович дивився навкруги на буйство весни і насолоджувався весняним краєвидом. Наче зовсім і немає війни подумав Іван Миколайович. Раптом Іван Миколайович зупинився як укопаний, бо побачив, як двоє російських окупантів забирали у жінки сумку з продуктами. Жінка відчайдушно пручалася їм, але сили були явно нерівні. Тут один із окупантів вдарив жінку кулаком по обличчю і вона відпустила сумку, а з її розбитої нижньої губи потекла кров. Раніше Іван Миколайович неодмінно заступився б за постраждалу жінку, але тепер зі зламаними ребрами він став обережнішим. Іван Миколайович прорахував свої шанси і зрозумів що зі зламаними ребрами проти двох здорових супротивників він не впорається і сумку жінці не поверне і його ще більше покалічать. Він опустив голову і швидко пройшов повз них вдавши що не побачив скривджену жінку. ...Погулявши з годину на вулиці Іван Миколайович повернувся додому та пообідав залишками бурякового салату та вареної курки. Іван Миколайович ліг на своє ліжко та знову почав читати місцеві херсонські новини на своєму смартфоні. Увечері до нього в гості знову прийшла сусідка Оксана Петрівна та принесла йому шматок свого домашнього пирога з яблуками. Ой, ну ви так мене зовсім розбалуєте сказав їй Іван Миколайович. Нічого їжте, вам потрібно набиратися сил для якнайшвидшого одужання відповіла йому Оксана Петрівна. А що чутно у місті спитав у неї Іван Миколайович. Сьогодні знову були протести людей проти оголошення "народного референдуму" та створення окупантами маріонеткової "Херсонської народної республіки" та їх знову російські окупанти розігнали жорстоко побивши при цьому людей гумовими кийками відповіла йому Оксана Петрівна. Це жахливо машинально поторкавши рукою свої зламані ребра відповів їй Іван Миколайович. Але як настрій? У людей інтузіазм супротиву ворогу є запитав у неї Іван Миколайович. Інтузіазм є, херсонці вірять, що ЗСУ їх швидко деоккупують і до міста повернеться нормальне життя відповіла йому Оксана Петрівна. Це добре відповів їй Іван Миколайович. Все мені час додому, я прийду до вас завтра вранці відповіла йому Оксана Петрівна. Попрощавшись із Іваном Миколайовичем і забравши назад свої брудні каструльки, Оксана Петрівна пішла додому. ...Так день за днем ​​в окупації повільно минав час і кожен день був схожим на попередній і ні чим не відрізнявся. Блогер Іван Миколайович вів звичайний розпорядок дня: вставав рано вранці, їв їжу, яку на весь день йому вранці приносила сусідка Оксана Петрівна, потім працював на комп'ютері ведучи свій особистий блог, потім йшов трохи прогулятися вулицею, потім повертався додому, обідав і знову працював на комп'ютері, потім читав місцеві херсонські новини на смартфоні, потім вечеряв, знову дивився місцеві херсонські новини на смартфоні та рано лягав спати. Місцеві херсонські новини, які на смартфоні щодня читав Іван Миколайович, усі були невтішні. Мер Херсона Ігор Колихаєв з усіх сил намагався зберегти порядок у окупованому російськими військами місті. "Моє завдання (забезпечити), щоб над містом майорів український прапор, - говорив німецькому кореспонденту журналу DW мер Херсона Ігор Колихаєв на початку російського вторгнення в Україну в березні. - Рахуємо хвилини до визволення, бо Херсон - це Україна". У середині квітня у голосі мера Херсона почав звучати розпач. "Скільки ще ми можемо утримувати цей потенціал єднання?", - Запитував глава окупованого російською армією міста. Івана Миколайовича почали брати сумніви щодо швидкого звільнення Херсона ЗСУ від російських окупантів. ... Іван Миколайович вимкнув свій смартфон, одягнувся і пішов прогулятися вулицею, щоб звільнитися від сумних думок та трохи "провітрити" голову. Іван Миколайович вийшов з дому і не знаючи куди піти вирішив піти в найближчий до будинку супермаркет купити цигарок, які у нього закінчилися. Зайшовши до супермаркету Іван Миколайович побачив російського окупанта з автоматом, який матюкав злякану касирку за те, що вона дала йому цигарки не тієї марки що він просив. Російський окупант погрожував її розстріляти, якщо вона негайно не дасть йому пачку цигарок Strong Blue. Окупант наставив на касирку автомат і клацнув затвором. Перелякана касирка мало не зомліла від жаху, а її подруга швидко метнулася і дістала з вітрини пачку цигарок Strong Blue і простягла її окупанту. Окупант сунув пачку цигарок у кишеню і пішов не розрахувавшись на касі. Іван Миколайович розвернувся і мовчки вийшов із супермаркету так і не купивши собі цигарки. Іншим часом Іван Миколайович неодмінно заступився б за касирку не злякавшись озброєного автоматом окупанта, але тепер після того, як йому зламали ребра, він став обережнішим. Настрій у Івана Миколайовича був безнадійно зіпсований від побаченого в супермаркеті і не захотівши більше гуляти на вулиці, щоб не натрапити на російських окупантів, Іван Миколайович пішов до себе додому. Прийшовши додому і роздягнувшись, Іван Миколайович ліг на своє ліжко і став дивитися місцеві херсонські новини на смартфоні. Місцеві херсонські новини знову були невтішні. "Ввечері 25 квітня п'ятеро озброєних чоловіків увірвалися до кабінету мера Херсона та запропонували йому зняти державний прапор. "Вони пояснили це тим, що Херсон перебуває під контролем Росії, сказали, що змінюють охорону та забирають ключі, щоб майно не винесли з кабінетів", - розповів німецькому кореспондентові журналу DW мер Херсона Колихаєв. Від прочитаних новин у Івана Миколайовича розболілася голова і він вимкнувши смартфон заплющив очі і постарався розслабитися. Розслабитися не виходило він постійно повертався до однієї й тієї ж думки, коли ж ЗСУ деоккупують Херсон і місто зможе повернутися до нормального життя. Від усіх цих сумних новин у Івана Миколайовича розвинулася важка депресія і він перестав цікавитися чимось ще крім місцевих херсонських новин та новин з фронту щодо втрат армії окупанта з поля бою. ...26 квітня сталося те, чого у місті побоювалися найбільше з перших днів окупації: російський окупаційний режим призначив керувати Херсоном та областю своїх людей."Як повідомив голова військової адміністрації області Геннадій Лагута, який залишив область ще в перші дні березня, повноваження голови області росіяни передали Володимиру Сальдо - колишньому члену проросійської Партії регіонів і до 2012 року тричі меру Херсона. Обов'язки голови херсонської міської адміністрації російська армія поклала на Олександра Кобця депутата херсонської міськради". В Офісі генерального прокурора України швидко відреагували на захоплення влади окупантами та назвали захоплення міськради та зміну керівництва області та міста "порушенням методів та звичаїв війни". "Сальдо та Кобцю висунуті звинувачення у колабораціонізмі та державній зраді" заявили у ГПУ. "Мер Херсона Ігор Колихаєв запевнив німецького кореспондента журналу DW, що не має наміру складати з себе повноважень мера Херсона, проте офіційно звернувся за роз'ясненнями до Офісу президента: що робити далі? Міськрада під його керівництвом переїхала до будівлі одного з комунальних підприємств та продовжила вирішувати побутові проблеми міста. Щоправда, вже без прапора." Наступного дня після насильницького усунення від влади чинного мера Херсона Ігоря Колихаєва юрби херсонців спробували виїхати з окупованого Херсону на підконтрольну Україні територію, але всі блокпости на межі з Херсоном було закрито. Розпачем та безвихіддю рясніли пости людей у ​​Telegrame, які марно намагалися виїхати з окупованого Херсона на підконтрольну Україні територію. "26 квітня люди з Херсона їхали із Каховки через Берислав. Нікого не пропустили, і вони повернулися назад". "Три дні намагалися поїхати через Давидів Брід та Велику Олександрівку проїзду немає", - залишали херсонці повідомлення в телеграм-чаті "Як доїхали". З нього та інших подібних груп стало зрозуміло, що єдиним можливим шляхом виїзду залишилася дорога до Криму. "За чотириденну поїздку за маршрутом Херсон - Варшава через Керченську переправу, територію Росії та Литву перевізники просять понад 600 доларів США з особи" залишали херсонці повідомлення в телеграм-чаті "Як доїхали". "Мер все робить правильно згідно з розпорядженням уряду, якщо місцева влада складає з себе повноваження, це означає, що місто повністю окуповане. Тоді держказначейство заморожує його рахунки і все – грошей не буде, " – розповіла німецькому кореспондентові журналу DW на умовах анонімності співробітниця обласного управління освіти. -Так уже сталося в Каховці, Генічеську, інших громадах на сході області. Але навіть в умовах російської окупації навчання у школах не припинилося і українські діти в окупованному Херсоні продовжували навчатися онлайн за українською навчальною програмою навідріз відмовляючись переходити на російські програми навчання про що розповіла німецькому кореспондентові журналу DW на умовах анонімності співробітниця обласного управління освіти. "Попри чутки про спроби російського командування змінити навчальні програми у школах області у навчальних закладах продовжують викладати дистанційно за українською навчальною програмою. Ми зараз намагаємося якомога раніше закінчити навчальний рік, щоб не потрапити під якісь провокації, паради на 9 травня тощо, – А ще ламаємо голови, як наші діти отримають атестати. Буде дуже шкода, якщо через окупацію діти втратять можливість вступити до ВНЗ. Привезти до Херсона атестати, які централізовано друкують у столиці, зараз неможливо – останні маршрути в'їзду-виїзду з окупованого регіону закрилися близько тижня тому " розповіла німецькому кореспонденту журналу DW на умовах анонімності співробітниця обласного управління освіти. 27 квітня 2022 року відбувся мирний проукраїнський мітинг проти призначення окупантами "народного мера" Олександра Кобця на площі Свободи в місті Херсоні, під час якого військовослужбовці збройних сил РФ застосували сльозогінний газ та світлошумові шашки до мирного населення. За попередніми даними, постраждало четверо мирних жителів, так описали цю подію місцеві новини. У ГПУ вмить відреагували на цей жорстокий розгін мирних мітингувальників російськими військовими. Херсонською обласною прокуратурою здійснюється досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України) повідомили у ГПУ. Іван Миколайович всі ці дні читав ці невтішні місцеві херсонські новини на своєму смартфоні та в нього поступово зростав розпач. Чому так довго зволікають ЗСУ із визволенням Херсона від російських окупантів думав Іван Миколайович. Чому усунутий від влади російськими окупантами мер Херсона Ігор Колихаєв не організовує усіх мешканців Херсона на таємну партизанську боротьбу з окупантами нищити їх військову техніку коктейлями Молотова, фотографувати їх військову техніку і передавати її координати в Telegrame -бот ЗСУ, труїти окупантів паленою горілкою думав Іван Миколайович. Він став побоюватися, що до 9 травня Путлер захоче провести "народний референдум" про створення "Херсонської народної республіки" з наступним приєднанням Херсона до Росії. З наростаючою тривогою читав Іван Миколайович новини про бої під Ізюмом у Харківській області. Іван Миколайович став боятися того, що багато втративши в живій силі противник почне здійснювати примусову мобілізацію херсонців виставляючи їх вперед як гарматне м'ясо воювати проти ЗСУ. Окупанти можуть мене побити, можуть навіть вбити, але не змусять мене діяти у їхніх інтересах. Підлий ворог не зможе використати мене як гарматне м'ясо воювати проти ЗСУ подумав Іван Миколайович. Я маю рішучий намір зірвати його плани. Іван Миколайович тяжко підвівся з ліжка. Він подивився на годинник на полиці. Половина шостого вечора. Сусідка Оксана Петрівна прийде до мене у гості за півгодини не раніше. Мені треба буде поквапитися і зробити все до її приходу подумав Іван Миколайович. Іван Миколайович взяв аркуш білого паперу і написав на ньому записку для Оксани Петрівни залишивши її на кухонному столі. Потім Іван Миколайович узяв кухонну табуретку і став на неї зняв люстру з гака. На гак вмонтований у стелі він накинув зроблену з простирадла саморобну мотузку з петлею на кінці для шиї. Закріпивши кінець мотузки в гаку Іван Миколайович засунув голову в петлю і різким рухом ноги відштовхнув табуретку, на якій стояв ногами. Мотузкова петля міцно стиснула горло Івана Миколайовича не даючи йому змоги вдихнути повітря в легені, а потім під вагою власного тіла шийні хребці його хруснули і він нерухомо повис на мотузці. ...Зазирнувши до нього через півгодини щоб дізнатися як його здоров'я Оксана Петрівна виявила Івана Миколайовича повішеного у петлі і залишену їй на кухонному столі записку написану від руки кульковою ручкою зі словами "Не хочу з примусу окупантів воювати з ЗСУ. Йду з життя з власної волі... Набридло жити в окупації....Вибачте мене за все...Іван Миколайович".

Кінець

Ваш коментар буде першим!