знайди книгу для душі...
— Я відшукаю його, — сказав Ісак, — відшукаю, бо він добрий хлопець і має співчуття до гнаних синів Якова. Але він іще не має сили братися до зброї, а який же інший християнин захоче битися за пригноблювану дочку Сіона?
— Отакої, — сказав рабин, — ти говориш, неначе зовсім не знаєш християн! Золотом ти купиш їхню доблесть так само, як купуєш собі золотом безпеку. Підбадьорся, зберися з духом і їдь на пошуки Вілфреда Айвенго. Я теж не сидітиму склавши руки, бо великий гріх покинути тебе в такому нещасті. Я вирушу до міста Йорк, де тепер зібралися багато воїнів і сильні мужі, і поза сумнівом знайду серед них охочих битися за твою дочку. Бо золото — їхнє божество, і вони готові за гроші повсякчас закладати своє життя, як закладають земельні угіддя. Прощавай, — сказав лікар, — і нехай збудеться все, чого бажає твоє серце.
Розділ XXXIX
О діво, в тебе серце гонорове,
Але і в мене гонор є здоровий.
адвечір того дня, коли відбувався суд над Ребеккою (якщо тільки можна це назвати судом), хтось тихо постукав у двері її темниці. Але вона не озвалася, бо була зайнята читанням вечірніх молитов, які закінчила співом гімну; ми спробуємо навести його в перекладі:
Ізраїль, обраний народ, Із дому рабства утікав, А Бог попереду на крок Вогнем дорогу прокладав. Удень жагучі язики Лизали підчерев'я хмар, Вночі Аравії піски Вогненний віддавали жар. Сурмили сурми голосні, І гімн із тисяч вуст летів – Війни священної пісні, Дочок Сіону гордий спів… …Вже не чатуєш Ти з небес Синів Сіону мандрівних: Забули пращури Тебе, Ти ж, Господи, забув про них. Але, незримий багатьом, В годину ранішньої мли Ти хмарою, немов щитом, Зрадливий промінь затули. Коли ж юдеїв на стезі Підстереже буремна ніч, Грімницею в тяжкій руці Ти не карай своїх синів. У вавилонських бурчаків Лишились арфи золоті, І згаснув пломінь вівтарів, І сурми стихнули святі. Бо Ти сказав суворо нам: Криваву жертву не прийму – Щоб Мій успадкувати храм, Гординю в серці погамуй.
Коли звуки цього гімну завмерли, в двері знову обережно постукали.
— Увійди, — відгукнулася Ребекка, — коли друг ти мені, а якщо ворог — не в моїй волі заборонити тобі увійти.
— Це я, — сказав Бріан де Буа-Гільбер, заходячи, — а чи друг я, чи ворог, це залежатиме від того, чим скінчиться наше побачення.
Стривожена появою людини, нестримну пристрасть якої вона вважала головною причиною свого лиха, Ребекка позадкувала зі схвильованим і недовірливим, але далеко не боязким виглядом, який показував, що вона вирішила триматися від свого кривдника якнайдалі і ні за що не здаватися.
— У тебе немає причин боятися мене, Ребекко, — вів далі тамплієр, — або, вірніше, тобі нічого боятися мене тепер.
— Я й не боюся, сер лицар, — відповіла Ребекка, хоча пришвидшене дихання не узгоджувалося з героїзмом цих слів. — Віра моя міцна, і я вас не боюся.
— Та й чого тобі побоюватися? — підтвердив Буа-Гільбер серйозно. — Мої колишні божевільні пориви тепер тобі не страшні. За дверима стоїть варта, над якою я не маю влади. Вони поведуть тебе на страту, Ребекко. Але доти вони нікому не дозволять образити тебе, навіть мені, якби моє безумство, — адже це справді безумство, — ще раз спонукало мене до цього.
— Слава моєму Богові, — сказала єврейка. — Смерть найменше мене лякає в цьому прихистку злості.
— Так, мабуть, — погодився тамплієр, — думка про смерть не повинна страхати тверду душу, коли шлях до неї відкривається раптово. Мене не лякає удар списа або меча, тобі ж стрибок із висоти башти або удар кинджала не страшні в порівнянні з тим, що кожен із нас вважає ганьбою. Завваж, я кажу за нас обох. Цілком можливо, що мої поняття про честь так само безглузді, як і твої, Ребекко, проте ми обоє зуміємо померти за них.
— Нещасна ти людина! — вигукнула Ребекка. — Невже ти приречений ризикувати життям через віру, якої не визнає твій здоровий глузд? Адже це все одно, що віддавати свої скарби за те, що не може замінити хліба.
— Зупинись, — сказав тамплієр, — тепер марні такі міркування. Ти приречена померти смертю повільною, в жахливих тортурах і стражданнях, яку присуджують за те, що диявольське святенництво цих людей називає твоїм злочином.
Admin 03.12.2020
ВасЯ ми всі раді що ти оцінив принади товариша)
юля 14.10.2020
дуже крута
Додік228 13.11.2019
Інтереееесно .Не прекрасно ну і не говно!!