знайди книгу для душі...
— Не можуть же вони звинувачувати Сейді у божевіллі її колишнього чоловіка… чи можуть?
— Пора б вам уже постаршати, Джордже. Іноді ви поводитесь так, ніби в хліві народилися. Чи в якійсь країні, де люди мислять логічно. Для них все йде через секс. Такі, як Фред і Джессіка,
— Мусите, — сказав я. — В інакшому разі, скандал відіб’ється на Сейді. А вона зараз слабенька. Це може її зовсім підкосити.
— Йо, — кивнув він. А потім поліз собі до нагрудної кишені по люльку. — Йо, це-то я розумію. Просто випускаю пару. Еллі тільки вчора балакала з людьми, котрі керують «Грейндж-холом». Вони раді нас пустити до себе з нашим шоу, і там на п’ятдесят місць більше. Бо в них там ще й балкон, знаєте.
— От і добре, — відповів я, заспокоюючись. — Є таки тверезі голови.
— Лише одна проблема. Вони просять чотири сотні за обидва вечори. Якщо я викладу дві, ви додасте ще пару? Тільки з продажу квитків нам нічого не повернеться, пам’ятаєте? Все піде на медичні рахунки Сейді.
Мені добре було відомо, скільки коштує лікування Сейді; я вже заплатив триста доларів за її перебування у шпиталі, якого й зблизька не покрила її непутня страховка. Попри шляхетність доктора Еллертона, інші витрати швидко зростали. Щодо мене, я поки що не дочерпався до фінансового дна, але скоро вже мав його побачити.
— Джордже? То що ви на це скажете?
— П’ятдесят на п’ятдесят.
— Тоді допивайте те ваше гидотне пиво. Я хочу вже вертатись до міста.
Виходячи з того безрадісного непорозуміння, що вважало себе пивним закладом, я зачепився очима за афішу в вітрині. Згори там було написано:
Нижче містилися фотографії двох гологрудих бугаїв, як того вимагає традиція, із задертими вгору кулаками в боксерських рукавицях. Один з них молодий, неушкоджений. Другий парубок був значно старшим на вигляд і з явно уже не раз зламаним носом. Утім, мою увагу привернула не так сама афіша, як імена на ній. Звідкись вони були мені знані.
— Не здумайте на це купитися, — похитав Дік головою. — Це не спортивне змагання, а бійка пітбуля з кокер-спанієлем.
— Справді?
— Том Кейс завжди славився потужним, мужнім серцем, але зараз його серцю вже сорок років і б’ється воно у сорокарічному тілі. Він виростив собі пивне черево і взагалі ледь спроможний ворушитися. Тайгер натомість молодий і жвавий. За пару років він стане чемпіоном, якщо менеджери не схиблять, вибираючи для нього противників. А тим часом, щоб тримався у формі, вони йому підставляють отаких, як Кейс, на знищення.
Olexandr 20.10.2022
Коли пишуть про Стівена Кінга, а пишуть чимало, то це майстер жахів. Це правда, але геніальну ліричну сцену (це тут про книгу) - завершальну сцену в його “11.22.63”, до якої хочеться повертатись безліч разів, IMHO, просто нема з чим порівняти.
Серіал, якщо порівнювати з книгою, звичайно що схематичний, хоч і дає уявлення про її сюжет. Але відчути геніальну ліричну фінальну сцену, книги звісно, без попереднього прочитання книги думаю навряд чи можливо.
anonymous13267 19.08.2014
Суперова книга!
anonymous11595 19.07.2014
класна)