Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 11/22/63

— Ні-ні. Просто я знав був колись одного Фраті. Той теж тримав ломбард і приймав ставки.

— Можливо, вони обоє походять з одного й того самого клану лихварів у Румунії. У будь-якому разі, цей може повестися на п’ять соток, особливо коли така безглузда ставка, як ви оце собі надумали. Проте того коефіцієнта, на який ви заслуговуєте, він вам не подарує. Звичайно, ви не отримали б його й від Рота, але там все одно були б кращі шанси, аніж у Френка Фраті.

— Але через Френка я не матиму нічого спільного з мафією. Правильно?

— Гадаю, що так, хоча хто може це насправді знати? Букмекери, навіть дрібні, не славляться діловими зв’язками серед вищих класів.

— Мабуть, я прийму вашу пораду і краще збережу свої гроші.

На обличчі Квінлена відбився переляк.

— Ні, ні, ні, не робіть цього. Поставте їх краще на перемогу «Ведмедів» у Національній футбольній конференції. Отам-то ви точно зірвете куш. Я вам це фактично гарантую[599].

14

Двадцять другого липня я сказав Сейді, що мушу поїхати у деяких справах до Далласа, і вже домовився з Діком, щоб той за нею приглянув. Вона відповіла, що нема в цьому ніякої потреби, що вона сама про себе подбає. Сейді ставала собою колишньою. Так, помалу-потроху, але вона поверталася до себе колишньої.

Вона не спитала нічого про суть моїх тамтешніх справ.

Першу зупинку я зробив у «Першому зерновому», де відкрив свій сейф і тричі перечитав те місце в нотатках Ела, щоби перевірити, що не помилився, що правильно все пам’ятаю. Авжеж, саме так, Том Кейс шокує всіх своєю несподіваною перемогою, нокаутувавши Діка Тайгера у п’ятому раунді. Ел, радше за все, знайшов інформацію про цей двобій десь в інтернеті, бо на цей час він уже давно перебував далеко від Далласа і від дивовижних шістдесятих.

— Чи можу я вам чимось іще допомогти сьогодні, містере Емберсон? — запитав мій банкір, проводжаючи мене до дверей.

«Атож, ви могли б промовити молитву, щоб мій старий друзяка Ел Темплтон свого часу не заковтнув був кавалок якогось інтернетного лайна».

— Цілком можливо. Ви могли б підказати, де я можу знайте крамницю маскарадних костюмів. Я хотів би одягтися чарівником на день народження мого небожа.

Швидко проглянувши «Жовті сторінки», секретарка містера Лінка спрямувала мене за адресою на Янг-стрит. Там я зміг придбати те, що хотів. Цю покупку я завіз на Західну Нілі-стрит — позаяк я все одно сплачую оренду, мусить же ця квартира бодай чимсь прислужитися. Там же я залишив і свій револьвер, поклавши його до шафи, на верхню полицю. Жучок, який я витяг з настільної лампи, перемістився разом із хитрим японським магнітофоном до бардачка в моїй машині. Я від них здихаюсь десь по дорозі серед чагарників, коли повертатимуся до Джоді. Мені вони більше не знадобляться. До верхньої квартири ніхто ще так і не вселився, і в домі панувала лячна тиша.

Перш ніж поїхати з Нілі-стрит, я обійшов навкруг огорожу бокового палісадника, де всього лиш три місяці тому Марина сфотографувала Лі з гвинтівкою в руках. Там не було на що дивитися, окрім збитої землі та кількох кущів витривалого бур’яну. Але, вже відвертаючись, я все ж таки дещо там примітив: червоний виблиск під знадвірними сходами. То виявилася дитяча тарахтавка. Я забрав її і також поклав до бардачка в моєму «Шеві», де вже лежав жучок, але, на відміну від жучка, я її собі залишив. Сам не знаю чому.

15

Моєю наступною зупинкою стало розлоге ранчо на Сімпсон Стюарт-роуд, де зі своєю дружиною Джинні мешкав Джордж де Мореншильд. Лишень побачивши цю садибу, я відразу ж забракував її як можливе місце для запланованої мною зустрічі. По-перше, я не міг мати певності, коли Джинні буде вдома, а коли ні, а наша суто чоловіча розмова мала відбуватися тільки сам на сам. По-друге, місце не було достатньо ізольованим. Поряд містився коледж Пола Квіна, цілком чорний навчальний заклад, де мусять тривати літні заняття. Діти не вешталися там натовпами, але я побачив їх чимало, піших і на велосипедах[600]. Недобре для моїх намірів. Залишалася ймовірність, що наша дискусія відбуватиметься на підвищених тонах. Залишалася ймовірність, що це взагалі буде не дискусія — принаймні не в тому значенні, яке подає словник Мерріам-Вебстер.

Попередня
-= 359 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Olexandr 20.10.2022

Коли пишуть про Стівена Кінга, а пишуть чимало, то це майстер жахів. Це правда, але геніальну ліричну сцену (це тут про книгу) - завершальну сцену в його “11.22.63”, до якої хочеться повертатись безліч разів, IMHO, просто нема з чим порівняти.
Серіал, якщо порівнювати з книгою, звичайно що схематичний, хоч і дає уявлення про її сюжет. Але відчути геніальну ліричну фінальну сцену, книги звісно, без попереднього прочитання книги думаю навряд чи можливо.


anonymous13267 19.08.2014

Суперова книга!


anonymous11595 19.07.2014

класна)


Додати коментар