Слава ЗСУ!

Аріанна Мартелл з Дрю і Сільвою приїхала в покинуту садибу на заході, коли весь захід паленів золотом, пурпуром і кіновар'ю. Здавалося, що самі руїни теж горять: повалені колони випромінювали рожеве світло, по кам'яних підлогах з глибокими тріщинами повзли червоні тіні, золоті і руді піски згасали і ліловіли разом з меркнущим небом. Гаррин прибув на кілька годин раніше, лицар на прізвисько Темна Зірка перебував тут з учорашнього дня.

- Гарно тут, - зауважив Дрю, допомагаючи Гаррину напувати коней. Воду вони привезли з собою. Дорнійські коні швидкі, невтомні і можуть довго бігти там, де інші коні падають, але навіть їм іноді потрібно пити. - Як ви дізналися про це місце?

- Дядько привозив мене сюди разом з Тієною і Сареллою. - Аріанна посміхнулася, згадавши про це. - Він ловив отруйних змій і показував Тієні, як здоювати з них отруту, не побоюючись за своє життя. Сарелла перевертала камені, змітала пісок з мозаїки і хотіла дізнатися все про людей, які жили тут.

- А що робили ви, принцеса? - запитала Цятка. Принцеса сиділа біля колодязя і уявляла, що її привіз сюди лицар розбійник, щоб зробити з нею все, що прийде йому в голову. Високий, сильний, чорноокий, з гострим гребенем волосся на лобі. Що тільки не зберігається в пам'яті...

- Я мріяла, - сказала вона, - а коли сонце зайшло, я сіла біля ніг дядька і стала просити його розповісти казку.

- Принц Оберин знав безліч казок. - Гаррин, її молочний брат, теж був тоді з ними - вони ніколи не розлучалися з тих пір, як навчилися ходити. - Пам'ятається, в той вечір він розповів нам про принца Гаррина, в честь якого мене і назвали.

- Гаррин Великий, - підказав Дрю, - герой ройнарів.

- Так. Він наводив жах на всю Валірію.

- Вони пожахались, а потім вбили його, - сказав сір Герольд. - Може, й мене б назвали Герольдом Великим, якщо б я поклав в смертельній битві двісті п'ятдесят тисяч своїх солдатів? Вже краще залишуся Темною Зіркою - цим ім'ям я хоча б зобов'язаний собі одному. - Він сів на обід сухого колодязя і почав гострити меч.

Аріанна пильно стежила за ним. Він досить знатного роду , щоб згодитися в консорти. Батько засумнівається , чи в здоровому я розумі , зате діти у нас будуть гарні , як повелителі драконів. Якщо і є в Дорні чоловік красивіше його, їй такий невідомий. У сіра Герольда Дейна орлиний ніс, високі вилиці, сильне підборіддя. Він голить бороду, але густе волосся падають на плечі, як срібний гірський льодовик, розділений надвоє чорною, як смола смугою. Рот, однак, у нього злий, а язик ще зліше. Очі при світлі призахідного сонця здаються чорними, але Аріанна бачила їх поблизу і знає, що вони фіолетові. Темно-лілові і гнівні.

Відчувши, ймовірно, на собі її погляд, він підняв очі від своєї роботи і посміхнувся. До щік Аріанни прилила кров. Не треба було його сюди брати. Якщо він отак подивиться на неї при Арісі, пісок обагрится кров'ю... хто знає чиєю? В Королівську Гвардію за традицією відбираються найкращі лицарі Семи Королівств, але у Темної Зірки своя слава.

Ночі в пустелі холодні. Гаррин набрав дров для багаття - сухі білі гілки дерев, загиблих сто років тому. Дрю, насвистуючи, постукав по кременю і розвів вогонь.

Вони сіли в гурток, передаючи один одному хутро з річним вином. Темна Зірка не брав участь в цьому - він пив непідсолоджену воду з лимоном. Гаррин, будучи у піднесеному настрої, розважав їх останніми новинами з Дощатого міста в гирлі Зеленої Крові, куди річкові сироти збираються на торг з кораблями через Вузьке море. На сході, якщо вірити морякам, творяться дива, і жахи: повстання рабів у Астапорі, дракони в Кварті, сіра чума в Йі Ті. На островах Василіска з'явився новий піратський король, який здійснив набіг на Високодрев. У Квохорі прихильники червоних жерців збунтувалися і хотіли спалити Чорного Цапа. А Золоті Мечі розірвали договір з Миром, коли мирійці як раз зібралися виступити на війну з Лиссом.

- Лиссенійці перекупили їх, - припустила Сільва.

- Мудрі і боягузливі лиссенійці, - додав Дрю.

Але Аріанна знала, в чому річ. Якщо у Квентіна будуть Золоті Мечі... «Зверху золото, під ним пекуча сталь», - говорить їх девіз. Твоя сталь повинна палити дуже гаряче , братику , якщо ти надумаєш змагатися зі мною. Аріанну в Дорні люблять, а Квентіна знають погано. Один загін найманців цього не змінить.

- Піду віділью, - сказав, підвівшись, сір Герольд.

- Дивись під ноги, - застеріг його Дрю. - З тих пір, як принц Оберин подоїв тутешніх гадюк, минуло чимало часу.

- Я вигодуваний зміїною отрутою, Дальта. Гадюка, яка вкусить мене, пошкодує про це. - І він пішов у проріз зруйнованої арки.