Слава ЗСУ!

Алейна бачила, що лордами опановує сумнів.

- Рік - не такий вже і довгий термін, - промовив Редфорт. - Можливо, якщо видасте... запоруки...

- Ніхто з нас не хоче війни, - підтвердила леді Уейнвуд. - Осінь закінчується, треба до зими готуватися.

- Але до кінця року... - пропихтів Бельмор.

- Якщо я не наведу порядку в Долині, то сам відмовлюся від посту лорда протектора, - пообіцяв Петір.

- Мені це видається чесною умовою, - вставив Нестор Ройс.

- І ніяких гонінь, - зажадав Темплтон. - Ніяких розмов про зраду і заколот. Ви повинні присягнути і в цьому.

- Охоче, - відповів Петір. - Я хочу, щоб мене оточували друзі, а не вороги. Я прощаю вас всіх і зроблю це письмово, якщо хочете. Навіть і Ліна Корбрея. Його брат - хороша людина, і нема чого соромити шляхетний дім.

- Може, нам порадитись, мілорди? - запитала леді Уейнвуд своїх однодумців.

- Немає потреби - і так ясно, що він переміг. - Сірі очі Бронзового Джона з ніг до голови зміряли Петіра Бейліша. - Мені це не до душі, але свій рік він, схоже, виграв. Використовуйте його з толком, мілорд, і не думайте, що ви тут всіх обдурили. - І він розчинив двері так, що мало не виламав петлі.

Після цього відбулося щось на зразок бенкету, хоча Петіру довелося вибачитися за скромне частування. Привели Роберта в кремово блакитному дублеті, і він вів себе дуже мило, як справжній маленький лорд. Бронзовий Джон цього не бачив - він покинув Гніздо, а Лін Корбрей відбув і того раніше. Всі інші заночували в замку.

Він їх просто зачарував, думала Алейна, лягаючи в постіль і слухаючи, як виє вітер за вікнами. Незрозуміло звідки взялася підозра не давала їй спати - так недогризенна кістка не дає спокою собаці. Поворочавшись деякий час, вона встала, одяглася й вийшла, залишивши в кімнаті сплячу Гретчель.

Петір ще не ліг і щось писав.

- Алейна, мила, що привело тебе сюди в таку годину?

- Мені потрібно знати - що станеться за цей рік?

Він відклав перо.

- Редфорт і Уейнвуд - старі люди. Хтось з них може померти, а дивись, і обидва. Гілвуда Хантера доб'ють його ж брати - швидше за все молодий Харлан, який вже допоміг померти лорду Зону. Лиха біда початок, я це завжди казав. Бельмор - продажна душа, його можна купити. Темплтона я зроблю своїм другом. З Бронзовим Джоном, боюся, дружби не вийде, але поки він один, він не такий вже й страшний.

- А сір Лін Корбрей?

- Сір Лін залишиться моїм заклятим ворогом. - Вогники свічок відбивалися в очах Петіра. - Він буде висловлювати свою ненависть і презирство всім і кожному, буде пропонувати свій меч всім змовникам, охочим скинути мене.

В цю мить її підозра обернулася до впевненості.

- Чим же ви винагородити його за цю послугу?

- Золотом, хлопчиками і обіцянками, - розреготався Петір. - Сір Лін - людина проста, моя радість. Золото, хлопчики і вбивства - ось все, що він любить.

СЕРСЕЯ

- Я хочу сидіти на Залізному Троні, - канючив король. - Джоффу ви дозволяли.

- Джофрі було дванадцять років, а не вісім.

- Але ж я ж король. Це мій трон.

- Хто тобі це сказав? - Серсея зробила глибокий вдих, щоб Доркас зашнуровала її тугіше. Ця велика дівчина набагато сильніше Сенелли, хоча і не так спритна.

- Ніхто, - почервонів Томен.

- Ніхто? Так то ти називаєш свою леді дружину? - Серсея чула, що за цим бунтом стоїть Маргері Тірел. - Якщо будеш брехати, мені доведеться послати за Пейтом і наказати, щоб його висікли до крові. - Пет служив хлопчиком для биття і при Джофрі, і при Томені. - Ти цього хочеш?

- Ні, - надувся король.

- Так хто ж тобі сказав?

- Леді Маргері, - пошаркавши ногами, зізнався хлопчик. Королевою при матері він її розсудливо не став називати.

- То ж То. Я змушена займатися серйозними справами, Томен, справами, які тобі поки ще не по розуму. Мені зовсім не потрібно, щоб на троні у мене за спиною йолозив дурний хлопчисько, пристающий до мене з дитячими питаннями. Маргері, вірно, вважає, що ти і на засіданнях ради повинен бути?

- Так. Вона каже, що мені треба вчитися бути королем.

- Коли підростеш, зможеш засідати в раді скільки тобі заманеться. Ти побачиш, як скоро тобі це набридне. Роберт в раді завжди дрімав. - Якщо взагалі удостоював її своєю присутністю , додала вона про себе. - Він вважав за краще полювати, а нудні справи залишав старому Аррену. Ти пам'ятаєш цього лорда?

- Він помер від живота.

- Так, вірно. Бідолаха. Якщо вже тобі прийшла така охота вчитися, вивчи для початку імена всіх королів Вестероса і всіх правиця, які їм служили. Завтра я запитаю в тебе цей урок.