Слава ЗСУ!

У похід Джеймі їхав на чистокровному гнідому коні, для бою у нього був чудовий сірий жеребець. Він давно перестав давати імена своїм коням: вони часто гинуть у боях, і коли ти знаєш, як їх звуть, дивитися на це ще важче. Але, почувши, що юний Пайпер називає коней Славним і Звитяжним, Джеймі засміявся і махнув на це рукою. Доблесний носив червону попону будинку Ланістерів, Славний - білий вальтрап Королівської Гвардії. Джосмин Пекльдон тримав за вуздечку гнідого, поки сір Джеймі сідав у сідло. Цей зброєносець, один з трьох, був тонкий, наче спис, довгорукий, довгоногий, з мишачим волоссям і ніжним пушком на обличчі. Під червоним плащем Ланістерів виднівся камзол з гербом його власного будинку - десять пурпурових зірок на жовтому полі.

- А ваша нова рука, мілорд? - запитав юнак.

- Одягни її, Джеймі, - порадив сір Кеннос з Кайса. - Помахай городянам, і вони будуть розповідати своїм дітям, що бачили чудо.

- Навряд чи. - Джеймі не бажав показувати народу золоту фальшивку. Нехай бачать його куксу. Нехай бачать каліку. - Можеш помахати їм за мене, Кеннос, - обома руками і навіть ногами, коли хочеш. - Зібравши поводи в ліву руку, він розвернув коня. - Пейн, ви поїдете разом зі мною.

Сір Ілин Пейн, що під'їхав до нього, нагадував жебрака на бенкеті. Стара заіржавіла кольчуга поверх каптана з вареної шкіри, ніяких емблем як на коні, так і на вершнику, щит так порубаний, що не зрозумієш, в який колір його пофарбували колись. Зі своїм похмурим обличчям і глибоко запалими очима сір Ілин міг би зійти за саму смерть... та й був нею довгі роки.

Був, але більше не буде. Сір Ілин входив в ціну, яку Джеймі запросив за свій послух. Другу половину цієї ціни представляв собою сір Аддам Марбранд. «Вони потрібні мені», - заявив Джеймі сестрі, і вона не противилася. Їй і самій швидше за все хотілося позбутися від них. З сіром Аддамом Джеймі дружив з дитячих років, а мовчазний кат був колись людиною його батька. Будучи капітаном гвардії Правиці, сір Ілин похвалився, що державою замість короля управляє сір Тайвін, і король Ейєрис відрізав йому за це язик.

- Відкрити ворота, - наказав Джеймі, а Могутній Вепр своїм громовим голосом повторив: - ВІДКРИТИ ВОРОТА!

Коли Мейс Тірел виступав через Брудні ворота під звуки барабанів і флейт, народ тисячами висипав на вулиці, щоб його проводити. Хлопчаки йшли поруч з солдатами, їх сестри посилали з вікон повітряні поцілунки.

Воїнству Джеймі зустрілися на шляху лише кілька повій та пиріжник з товаром. Посередині Шевської площі двоє обірваних горобців, зібравши навколо себе кілька сотень людей, посилали прокльони на голови безбожних демонопоклонників. Натовп розділився, пропускаючи кінний загін, і проводив його похмурими поглядами.

- Вони люблять троянди, але не левів, - зауважив Джеймі. - Моїй сестрі слід звернути на це увагу. - Сір Ілин промовчав - кращого співрозмовника для довгого походу і бажати не доводиться.

Основна частина війська чекала їх за стінами міста: сір Аддам з вільними вершниками, сір Стеффон Свіфт з обозом, Свята Сотня старого Бонифера Доброго, кінні лучники Сарсфилда, дві сотні важкої кінноти сіра Флемента Бракса, мейстер Гуліан з чотирма сотнями воронів. Не так вже й багато, менше тисячі осіб в цілому, але біля стін Ріверрана вони і в такому числі нікому не потрібні. Замок вже обложений армією Ланістерів і Фреями, у яких солдатів ще більше. Останній птах звідти приніс звістку, що з продовольством у них погано. Бринден Таллі, перш ніж засісти за стінами замку, вимів дочиста всю округу.

Якщо там було що підмітати. Судячи з того, що бачив у річкових землях сам Джеймі, всі поля там спалено, всі міста розграбовані, всі дівчата зіпсовані. Тепер сестра посилає його завершити роботу, розпочату Аморі Лорхом і Григором Кліганом. При думці про це Джеймі відчував гіркоту у роті.

Поблизу Королівської Гавані дорога була безпечна, наскільки може бути безпечною дорога у воєнний час, однак Джеймі все таки вислав Марбранда з його людьми на розвідку.

- У Шепчущому лісі Робб Старк захопив мене зненацька, - сказав він. - Більше такого зі мною не трапиться.

- Ручаюсь, що не трапиться. - Марбранд помітно радів тому, що він знову сидить на коні і що на ньому темно сірий плащ його дому, а не золотий, начальника міської варти. - Якщо ворог підійде до нас хоча б на дюжину ліг, ти дізнаєшся про це завчасно.

Джеймі суворо заборонив кому б то не було залишати колону без його дозволу. Без цієї заборони нудьгуючі юні лорди неодмінно почали б носитися по полях, розлякуючи селянську худобу і топчучи урожай. Поблизу міста ще збереглися корови і вівці, на деревах виднілися яблука, на кущах - ягоди. В полях стояли скирти ячменю, вівса та озимої пшениці, по дорозі вервечкою тягнулися вози. Джеймі знав, що далі все буде не так благополучно.