Слава ЗСУ!

- Я поклявся не стригти волосся, поки не помщуся за батька. - Для чоловіка з настільки левової зовнішністю це звучало досить нерозумно. - Але Молодий Вовк дістався до Карстарка першим і відняв у мене мою помсту. - Він віддав шолом зброєносцеві і розправив волосся пальцями. - Воно й на краще. Ночі тепер холодні, а з ними тепло. Притому тітка Дженна завжди говорила, що у мене замість підборіддя цегла. - Він зціпив Джеймі за плечі. - Ми боялися за тебе після Шепчущего лісу. Говорили, ніби лютововк Старка розірвав тобі горло.

- Ти б по мені плакав, кузен?

- Половина Ланніспорта надягла жалобу. Жіноча половина. - Погляд сіра Давена впав на скалічену руку Джеймі. - Стало бути, це правда. Виродки позбавили тебе правої руки.

- У мене тепер є нова, золота. У однорукого свої переваги. Я менше п'ю, боячись пролити вино, і рідше пориваюсь почухати собі дупу в шляхетному товаристві.

- Це вірно. Може, і мені свою відрубати? - засміявся Давен. - Хто це зробив - Кейтлін Старк?

- Ні. Варго Хоут. - І звідки тільки ці байки беруться?

- Квохорець? - плюнув сір-Давен. - Тьху на нього і на його Бравих Хлопців. Я пропонував в фуражири себе, але твій батько відмовив. У левів інші завдання, сказав він, а фуражировка - справа козлів і собак.

Так, це напевно власні слова лорда Тайвіна - Джеймі прямо таки чув батьківський голос.

- Заходь, кузен. Треба поговорити.

Гаррет розпалив жаровні, і в шатрі було тепло від розпечених вугіль. Сір-Давен кинув свій плащ Малюкові Ллю.

- Ти з Пайперів, хлопчисько? Видно по твоєму зросту.

- Так точно, мілорд. Льюїс Пайпер.

- Я якось раз відлупцював твого брата в турнірній сутичці. Я запитав, чи не його сестра танцює гола у нього на щиті, а він, дурень, образився.

- Це емблема нашаго будинку. Сестри у нас немає.

- Шкода. Красиві цицьки у вашої емблеми. Але хіба личить чоловікові ховатися за дамою, та ще оголеною? Саданеш, бувало, по щиту твого брата і думаєш: який же ти після цього лицар?

- Ну досить, - засміявся Джеймі. - Залиш його. - Піа підігрівала для них вино, помішуючи в казанку ложкою. - Я хотів би знати, що мене чекає під Ріверраном.

- Облога затягується, - знизав плечима його кузен. - Чорна Риба сидить в замку, ми в таборі. Нудьга смертна, по правді сказати. - Сір-Давен сів на похідну табуретку. - Добре б Таллі зробив вилазку - це б нам нагадало, що ми все таки на війні. І декого з Фреїв заодно поклав би. Для початку Рімана, який безпробудно п'є. І Едвіна теж. Цей буде розумніший батька, але злість з нього бризкає, як гній з чірья. А наш сір Еммон... ні, лорд Еммон, та не допустять мене боги забути про його новому титулі... наш лорд Ріверрана тільки і робить, що вчить мене, як вести облогу. Хоче, щоб я взяв замок, не заподіявши його власності ніякого збитку.

- Вино ще не зігрілось? - запитав Джеймі у Піа.

- Воно готове, мілорд, - прикривши рот, відповіла дівчина. Пек подав їм кубки на золотому блюді. Сір-Давен зняв рукавички і взяв свій. - Спасибі, хлопче, а ти з яких будеш?

- Мене звуть Джосмин Пекльдон, мілорд.

- Пек у нас герой Чорноводної, - пояснив Джеймі. - Убив двох лицарів і взяв у полон ще двох.

- Так ти, схоже, небезпечніше, ніж здаєшся з вигляду хлопче. Це в тебе борода чи ти не вмивався давно? У дружини Станіса Баратеона вуса і то густіші. Скільки тобі років?

- П'ятнадцять, сір.

- Знаєш, що добре в героях, Джеймі? - пирхнув сір-Давен. - Вони всі вмирають молодими, а нам, грішним, більше жінок через це дістається. - Він повернув кубок зброєносцеві. - Наповни його знову, і я визнаю, що ти герой. Дуже пити хочеться.

Джеймі взяв свій кубок в ліву руку і зробив ковток. Вино приємно зігріло груди.

- Ти говорив про Фреїв, яким бажаєш смерті. Ріман, Едвін, Еммон...

- Додай ще Уолдера Ріверса. Цей біситься від того, що народився байстрюком, і ненавидить усіх народжених у законному шлюбі. А ось сір Первин хлопець непоганий, нехай живе. Проти їх жінок теж нічого не маю. Мене, як я чув, хочуть одружити на одній з них. Твій батько, до речі, міг би і моєї думки запитати про цей предмет. Мій перед Окскроссом вів переговори з Пакстером Редвином, ти не знав? У лорда є донька з добрим посагом...

- Десмера? - засміявся Джеймі. - Тобі подобаються веснянкуваті?

- Якщо вибирати між Фреями і веснянками... Половина нащадків лорда Уолдера - вилиті тхори.

- Тільки половина? Скажи спасибі. Я бачив молоду дружину Ланселя в Даррі.

- Боги милостиві. Ами відкрий ворота. Не можу повірити, що Лансель вибрав саме цю. Що на нього найшло?

- На нього зійшла благодать, але наречену не він вибирав. Мати леді Амареи - уроджена Даррі. Наш дядько вирішив, що така дружина допоможе Ланселю порозумітися зі своїми селянами.