Слава ЗСУ!

- Ти Мовчазна Сестра? - промовила Брієна. - Тоді прошу тебе, відвези моє тіло у Вечірній Замок, до мого лорда батька... - Мужність змінила їй остаточно. Мовчазні Сестри наречені Невідомого, прислужниці самої смерті.

- До диявола твого лорда батька, - сказав чоловік у жовтому плащі. - Ти згниєш заодно з іншими. Що до міледі, то Мовчазною Сестрою її теж іноді називають, але вона відома і під іншими іменами: Безсердечна, Помилуй Нас, Вішальниця...

Сіра жінка схопилася молочно-білою рукою за горло, ніби хотіла себе задушити, але замість цього заговорила... якщо ці звуки можна було назвати промовою. Надірваний голос ішов, здавалося, не з рота, а прямо з горла.

- Без звички зрозуміти її важко, - сказав чоловік у жовтому плащі. На його зуби, суцільно гнилі, гидко було дивитися. - Вона питає, чи ти пам'ятаєш її.

- Чи пам'ятаю? Але я...

Жінка відкинула каптур, розмотала з обличчя сірий шарф. Біле, сухе, сильно поріділе волосся, шкіра кольору кислого молока з трупними плямами. Одна щока прогнила наскрізь, і в отвір видно зуби, але не це найстрашніше. Все обличчя, від очей до підборіддя, порвано ніби кігтями хижого звіра. З незагоєних ран сочилася чорна рідина. Вона знову взялася за горло, защепивши пальцями жахливий шрам на ньому, і видавила ще якісь звуки.

- Вона запитує: а тепер ти її впізнаєш?

Брієна кивнула, приголомшена жорстоким, жахливим, неймовірним видовищем. Вона була така гарна... Помилуй нас Матір, що вони зробили з нею? Брієна не могла на неї дивитися і не могла відвести очей.

- Леді Кейтлін, - промовила вона зі сльозами, - що... що вони з вами зробили?

- Вони вбили її, - сказав північанин - ніколи ще Брієна не чула такого горя в людскому голосі. - Нагородили смужками горло від вуха до вуха, так що голова ледь трималася.

- Смерть і прагнення до шляхетної мети в наш час втратили своє колишнє значення, - сказала Довга Джейна.

- Леді Кейтлін вже три дні як була мертва, коли ми знайшли її біля річки. Торос сказав, що це занадто довго, і відмовлявся дати їй поцілунок життя - за нього це зробив лорд Берік. Вогонь, що горів у нім, перейшов до неї, і наше братство розпалося... але війна триває.

- Досить, Харвін. Ми будемо вішати цю уродську суку або заговоримо її до смерті? - Одноокий взяв у іншого розбійника кінець мотузки і потягнув. Мотузка вп'ялася в шкіру, вздьоргуючи Брієну в повітря. Якщо це ще один сон, саме час прокинутися. Якщо це дійсність, пора вмирати.

Звідки то здалеку донеслося лопотінням крил. Вороння злітається клювати її тіло. З десяток їх вже в'ється над головою, але для ворон ці птахи дуже великі. Ворони, посміхнулася Брієна. Як дивно. Ні, це все таки сон, і зараз вона прокинеться.

ДЖЕЙМІ

Плащ сіра Бриндена Таллі скріплювала риба з чорного, оправленого в золото бурштину. Його обладунки, крім темно-сірої кольчуги, складалися з поножей, латного воротника, рукавичок, наплічників і наколінників каленої сталі, але темніше всього цього було його обличчя. Він чекав Джеймі Ланістера на підйомному мосту, сидячи на гнідому скакуні в червоній з синім попоні.

Не любить він мене. Дивлячись на обвітрене, зоране складками обличчя Таллі під гривою жорсткого сивого волосся, Джеймі згадував молодого лицаря, який розповідав хлопчикові зброєносцеві про Девятигрошових Королів. Копита Славного заклацали по мосту. Джеймі довго думав, які обладунки вибрати для зустрічі - золоті або білі, - і зупинився на шкіряному колеті і багряному плащі.

Зупинившись в ярді від сіра Бриндена, він нахилив голову.

- Царевбивця, - процідив Таллі.

Те, що він почав з цього слова, говорило багато про що, але Джеймі заздалегідь вирішив, що не дасть волі гніву.

- Чорна Риба, - виголосив він у відповідь. - Дякую, що погодилися на переговори.

- Гадаю, ти приїхав, щоб стримати клятву, яку дав моїй племінниці? Ти, пам'ятається, обіцяв віддати Кейтлін її дочок в обмін на свою свободу. Однак я щось не бачу дівчаток - де ж вони?

Неодмінно хоче , щоб я сказав це вголос.

- Їх немає зі мною.

- Шкода. Не хочеш знову в тюрму? Ми зберегли для тебе твою стару темницю і настелили на підлозі свіжий очерет.

І нову діжку поставили , щоб я паскудив в неї. Знаю , знаю.

- Дякую, сір, але мені цілком зручно в моєму наметі.

- А Кейтлін зручно спиться в могилі.

До смерті леді Кейтлін я не причетний , міг би сказати Джеймі , а її дочок вже не було в Королівській Гавані , коли я дістався туди. Він міг би розповісти про Брієну і про меч, який дав їй, але Чорна Риба дивився на нього поглядом Еддарда Старка, коли той побачив Джеймі на Залізному Троні з клинком, обагренним кров'ю Божевільного Короля.