Слава ЗСУ!

- Я не хотіла їй зла. Якби не втрутився Хотах...

- ...то ти оголосила б її королевою, підняла заколот проти її брата, і замість вуха вона позбулася б життя.

- Тільки якби ми програли.

- Якби? Скажи краще коли. Дорн - саме малонаселене з Семи Королівств. Юний Дракон у своїй книзі сильно перебільшив чисельність наших військ, щоб зробити перемогу над нами більш значною, а ми старанно поливали посаджене ним насіння, щоб зробити себе більш сильними в очах наших ворогів, але принцеса повинна знати правду. Доблесть числа не додасть. У Дорна немає ніякої надії перемогти Залізний Трон поодинці, а ти мало не нав'язала нам цю війну. Вважаю, що ти пишаєшся? - Він не дав їй часу відповісти на це питання. - Що ж мені робити з тобою, Аріанна?

Прости мене , трохи не сказала вона, але образа від його слів була занадто велика.

- Те, що ти завжди робиш, - нічого.

- Важко придушити гнів, говорячи з тобою.

- І не треба - ще пригнітишся, чого доброго. Звідки ти дізнався про мої плани?

- Я принц, і заслужити моє розташування хочуть багато. Хтось проговорився...

- Ти все знав і все таки дозволив нам бігти з Мірцеллою. Чому?

- Я зробив помилку, і вона виявилася фатальною. Ти моя дочка, Аріанна. Дівчинка, яка зверталася до мене, обідравши коліно. Я не міг повірити, що ти проти мене. Правда далася мені важкою ціною.

- Я хочу знати, хто доніс на мене.

- Я теж хотів би на твоєму місці.

- Так що ж?

- Не бачу причин відкривати тобі це ім'я.

- Думаєш, я сама не зможу дізнатися, хто це?

- Спробуй - але поки не отримаєш відповідь, ти не повинна довіряти нікому з них, а дещиця недовіри принцесі тільки на користь. Ти розчарувала мене, Аріанна, - зітхнув принц.

- Хто б говорив. Ти мене все життя розчаровуєш. - Вона не хотіла говорити з ним так грубо, але слова вирвались в неї самі собою. Що ж, сказаного не повернеш.

- Знаю. Я занадто м'який, слабкий, обережний, занадто поблажливий до наших ворогів... але тепер ти як раз потребуєш в такій поблажливості. Тобі б слід було молити про прощення, а не дратувати мене ще більше.

- Я прошу поблажливості тільки для моїх друзів.

- Як це благородно.

- Вони діяли з любові до мене і не заслужили смерть у стінах Сірої Фортеці.

- Знаєш, я згоден з тобою. Всі твої спільники, не рахуючи Темної Зірки, - просто дурні діти. Але те, що ви затіяли, не безневинна гра в кайвассу, а державна зрада. Я міг би обезголовити їх усіх.

- Міг би, але не відтяв голову. Дейн, Дальта, Сантагар - ти ніколи не зважився б зробити ці будинки своїми ворогами.

- Тобі й не снилося, на що я можу зважитися, однак облишмо це. Сера Ендрю на три роки відправлено в Норвос, де буде служити твоїй леді матері. Гаррин два роки проведе в Тироші. З річкових сиріт, його родичів, я взяв пеню та заручників. Леді Сільва ніякого покарання не отримала. Їй пора заміж, і батько відіслав її в Зелену Скелю, де вона вийшла за лорда Естермонта. Що до Аріса Окхарта, він сам вибрав свою долю і зустрів її відважно. Лицар Королівської Гвардії... що ти таке з ним зробила?

- Я переспала з ним, батьку: " чи не ти казав мені всіляко розважати наших почесних гостей?

Доран почервонів.

- Цього виявилося досить?

- Я сказала йому, що Мірцелла, ставши королевою, дасть нам дозвіл одружитися. Він хотів, щоб я стала його дружиною.

- Впевнений, ти зробила все можливе, щоб не дати йому порушити свої обітниці.

Тепер настала її черга почервоніти. Сіра Аріса вона зваблювала півроку. Хоч він і запевняв, що знав інших жінок до того, як одягнути біле, за його незграбними пестощами і трепетними поцілунками цього не було видно. Під час їх першого парування він вилився їй на стегно. Гірше того, лицаря постійно палив сором. Якби за кожне «ми не повинні», яке він шепотів їй давали золотого дракона, вона б стала багатшою Ланістерів. Може, на Арео Хотаха він напав в надії

врятувати її, Аріанну? Або він вчинив так, щоб змити свого ганьбу власною кров'ю?

- Він любив мене, - несподівано для себе промовила вона. - Він за мене помер.

- Якщо так, він може стати лише першим із багатьох. Війна, якої так хотіли ти і твої кузини, того й гляди почнеться. У цей самий час до Сонячного Спису наближається ще один лицар Королівської Гвардії, сір Бейлон Сванн, який везе мені голову Гори. Мої прапороносці намагаються затримати його всіма засобами. У Вайлів на Кістяному Шляху він полював вісім днів, лорд Айронвуд приймав його у себе два тижні. Зараз він в Торі - леді Джордейн затіяла ігри в його честь. Потім він добереться до Примарного Пагорба, і леді Толанд теж в бруд обличчям не вдарить. Але рано чи пізно сір Бейлон приїде в Сонячний Спис, де, звісно, захоче побачити принцесу Мірцеллу і сіра Аріса, свого брата по зброї. Що ми скажемо йому, Аріанна? Що сір Аріс загинув на полюванні від нещасного випадку або впав зі сходів? Захотів, мовляв, поплавати у Водних Садах, послизнувся на мармурі, вдарився головою, та й потонув?