Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Бійцівський клуб

Я живу тут із Тайлером уже місяць.

Тайлер з\'являється, коли я снідаю. Його шия і груди в слідах від цілунків і зубів. Я сиджу й читаю старий номер «Reader’s Digest».

Такий дім, як наш, пасуватиме штовхачу наркотиків. Сусіди відсутні. На Пейпер-стрит узагалі нема нічого, крім складів і паперової фабрики. Пара з її труб смердить кишковими газами. Помаранчеві купи тирси на її дворі тхнуть кліткою з хом’яком.

Такий дім, як наш, пасуватиме штовхану наркотиків через те, що вдень на Пейпер-стрит проїжджають тисячі вантажівок, а вночі, крім нас із Тайлером, нема нікого на півмилі навкруг.

Знаходжу в підвалі все нові й нові стоси старих «Reader\'s Digest». Відтепер у кожній кімнаті лежить стосик журналів.

«Життя в цих Сполучених Штатах».

«Сміх — найліпші ліки».

Крім цих журналів, у нас майже немає меблів.

У дуже старих журналах є дивні статті. Добірка статей, наприклад, в одній органи людини розповідають про себе. Статті ці подані від першої особи:

«Я — Матка Джейн».

«Я — Простата Джо».

Саме так і написано.

Тайлер, голий до пояса, виходить на кухню й сідає на кухонний стіл. Він весь укритий слідами від цілунків і зубів. Каже, бла-бла-бла-бла-бла, але вчора ввечері він познайомився з Марлою Зінґер і трахнув її.

Почувши це, я перетворююсь на Жовчний Міхур Джо.

Я сам винен, це моя провина. Часом платиш за все, що зробив, а іноді — за те, чого не зробив.

Учора ввечері я подзвонив Марлі. Ми з нею домовились, що коли я хотів піти на групу підтримки, то дзвонив їй і питався, чи не збирається вона туди йти. Того вечора була меланома, а мені було зле.

Марла живе в готелі «Regent». Гучна назва для будівлі з червоної цегли, що тримається на чесному слові, де матраци запаковані в поліетилен, щоби ті мешканці, котрі приходять померти, їх не зіпсували. Сядеш на край ліжка — і разом із ковдрою та простирадлами з’їжджаєш на підлогу.

Я подзвонив Марлі до готелю «Regent», щоби довідатись, чи піде вона на меланому.

Марла розмовляла мов в уповільненому фільмі.

— Це наче несправжнє самогубство, — сказала вона. Напевно, це лише ще одне волання про допомогу. У будь-якому разі, вона випила весь «ксанакс»[20],який у неї був.

Уявляю, як Марла кидається на стіни в своїй кімнаті в готелі «Regent» і кричить:«Явмираю! Вмираю! Вмираю я. Вми-ра-ю. Вмираю!»

Це може тривати годинами.

— То ти сьогодні ввечері лишаєшся вдома, так?

Марла сказала, що збирається зробити одну велику смертельну річ. Якщо я хочу завітати подивитися, то маю поспішати.

Дякую, кажу, але вже маю плани на вечір.

— Нема проблем, — каже Марла. — Померти можна і в компанії телевізора, аби цього вечора там було що дивитись.

А я пішов на меланому, повернувся додому і ліг спати.

І от наступного ранку за сніданком Тайлер, геть вкритий слідами від цілунків, розповідає мені, що Марла — збочена курва. І що саме це йому в ній і подобається.

Учора ввечері, після меланоми, я повернувся додому й одразу ліг спати. Усю ніч мені снилося, що я їбу, їбу, їбу Марлу Зінґер.

Попередня
-= 23 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

  14.02.2014

Знову ж таки "4".


Додати коментар