Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Бійцівський клуб

Тайлер витрачав мої гроші. Не дивно, що я постійно перевищую кредит.

«Стосовно робіт, гаразд, чому, гадаєш, ти так втомлюєшся? Ку-ку, це не безсоння. Як тільки ти засинав, я прокидався і йшов на роботу, чи до бійцівського клубу, чи куди там ще. Тобі пощастило, що я не влаштувався змієловом».

Кажу, а що тоді з Марлою?

«Марла любить тебе».

Марла любить тебе.

«Марла не бачить між нами різниці. Того вечора, коли ви зустрілися, ти назвався вигаданим ім’ям. Ти ж ніколи не називався справжнім іменем на групах підтримки, ти, двоєдушний мудаче. З того часу, як я врятував їй життя, вона гадає, що тебе звуть Тайлер Дерден».

Отже, оскільки я знаю про Тайлера все, він просто щезне?

«Ні, — каже Тайлер, продовжуючи тримати мою руку. — Якщо ти не хочеш, я не висовуватимусь. Продовжуватиму жити тим самим життям, що й раніше, проте, якщо спробуєш мене наїбати, прикуєшся до ліжка ланцюгом чи жертимеш слонячі дози снодійного, будемо ворогувати. І я тебе дістану».

Бля, що за маячня. Це сон. Тайлер — проекція. Він — дисасоціативне особисте порушення психіки.

Психогенна вигадана особистість. Тайлер — моя галюцинація.

«На хуй це все, — каже Тайлер. — Може, тимояшизофренічна галюцінація».

Я першим тут був.

Тайлер каже: «Ага, так-так, ще подивимося, хто буде останнім».

Це не насправді. Це сон, і я прокинуся.

«Тоді прокидайся».

І тоді задзвонив телефон, і Тайлер щез.

Сонце просвічує крізь фіранки.

Це лунає мій будильник, заведений на сьому ранку, тож коли я знімаю слухавку, там глухо.

Глава 23

Перемотаємо вперед, додому, до Марли і до «Миловарні Пейпер-стрит».

Усе продовжує розпадатися.

Вдома я надто наляканий, щоби зазирати до холодильника. Уявляються дюжини маленьких пластикових коробок для сандвічів, підписаних містами — «Лас-Вегас», «Чикаго», «Мілвокі», в яких Тайлер був змушений справдити свої погрози, аби захистити філії бійцівського клубу. У кожній коробці видко пару геть заморожених шматочків плоті.

У кутку кухні космічна мавпочка присіла на потрісканий лінолеум і вивчає себе в кишенькове люстерко.

— Я — співочі й гопцюючі помиї цього світу, — оповідає мавпочка дзеркальцю. — Я — токсичне сміття, побічний продукт Божого творіння.

Інші мавпочки сновигають садом, щось збираючи, щось вбиваючи.

Однією рукою спершись на дверцята холодильника, я глибоко вдихаю і намагаюся сконцентрувати свою просвітлену духовну сутність.Роса на трояндах,Диснеєві тваринкиСпричиняють біль.

Морозилка відкрита на дюйм, коли Марла торкається мого плеча й питає:

— Що на вечерю?

Космічна мавпочка навпочіпки споглядає себе в люстерко.

— Я лайно, заразне людське сміття творіння.

Коло замкнулося.

Попередня
-= 74 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

  14.02.2014

Знову ж таки "4".


Додати коментар