Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Бійцівський клуб

Замість звичайного свердла можна скористатися електродрилем. Настільки ж ефективно, а працює тихше.

Поліція сприйняла бездротовий електродриль Боба за пістолет, через що і застрелила.

Не було нічого, що пов\'язувало б Великого Боба з проектом «Каліцтво», бійцівським клубом чи милом.

У його кишені було гаманцеве фото його самого — величезного, оголеного і блискучого, — він позував на якомусь змаганні. Дурний спосіб провести життя, казав Боб. Тисліпнеш від прожекторів і глухнеш від оскаженілих динаміків, доки суддя не вказує: «Простягни праву руку, зігни, утримуй».

Підніми руки так, щоби ми їх бачили.

«Простягни ліву руку, напруж біцепс, утримуй».

Завмри.

Кинь зброю.

Це було ліпше за справжнє життя.

На його руці був шрам від мого цілунку. Від цілунку Тайлера. Витончена зачіска Великого Боба була зголена, а відбитки пальців спалені лугом. І ліпше було, щоби тебе поранили, ніж заарештували, бо якщо тебе заарештовано — ти вибуваєш із проекту «Каліцтво», більше жодних домашніх завдань.

Упродовж хвилини Роберт Полсон був теплим центром, навколо якого гуртувалося життя світу, а наступної миті Роберт Полсон був предметом. Захоплююче диво смерті після поліцейського пострілу.

Цієї ночі в кожному бійцівському клубі лідер філії ходить у темряві позаду натовпу, що дивитиметься крізь порожній центр кімнати на інших людей, і цей голос кричить:

— Його звуть Роберт Полсон.

І натовп повторює криком:

— Його звуть Роберт Полсон.

Лідери кричать:

— Йому сорок вісім років.

І натовп повторює криком:

— Йому сорок вісім років.

Йому сорок вісім років, і він був частиною бійцівського клубу.

Йому сорок вісім років, і він був частиною проекту «Каліцтво».

Тільки в смерті ми здобудемо свої справжні імена, бо тільки в смерті ми перестаємо бути частиною зусиль. У смерті ми стаємо героями.

І натовп кричить:

— Роберт Полсон!

І натовп кричить:

— Роберт Полсон!

І натовп кричить:

— Роберт Полсон!

Цієї ночі я йду до бійцівського клубу, щоб його закрити. Я стою під єдиною лампою в центрі кімнати, і клуб вітається. Для всіх я Тайлер Дерден. Кмітливий. Сильний. Рішучий. Я піднімаю руки, щоб настала тиша, і пропоную: чому б нам не провести цю ніч як ніч. Ідіть по хатах і забудьте про бійцівський клуб.

Гадаю, бійцівський клуб уже виконав свою мету, чи не так?

Проект «Каліцтво» скасовано.

Я чув, сьогодні по телевізії футбол…

Сотня чоловіків просто витріщаються на мене.

Людина загинула, кажу. Гра закінчена. Більше не дотепно. Тоді з темряви позаду натовпу доноситься голос:

Попередня
-= 78 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

  14.02.2014

Знову ж таки "4".


Додати коментар