Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Бійцівський клуб

Потім Марла періщить мене кулаками.

— Ти когось убив, — кричить вона. — Я викликала поліцію, і вони будуть тут будь-якої миті.

Хапаю її за зап’ястя й кажу, що поліція, можливо, приїде, проте — навряд чи.

Марла викручується і каже, що поліція жене сюди, аби посадити на електричного стільця і випалити мені очі чи щонайменше зробити мені смертельного укола.

Ніби бджола вжалить.

Передоз фенобарбіталу натрію, і — великий сон. Як у «Долині псів».

Марла каже, що бачила, як я когось сьогодні вбивав.

Якщо вона має на увазі мого боса, кажу, то так, так, так, так, я знаю, поліція знає, усі шукають мене, щоби зробити смертельну ін’єкцію, проте це Тайлер убив мого боса.

Просто в нас із Тайлером однакові відбитки пальців, але ніхто цього не розуміє.

— Іди на хуй, — каже Марла і повертається до мене підбитим оком. — Те, що тобі й твоїм маленьким апостолам подобається, коли вас гамселять… ще раз мене торкнешся — і ти труп.

— Я бачила, як цієї ночі ти пристрелив людину, — каже Марла.

Ні, то була бомба, кажу, і це сталося цього ранку. Тайлер просвердлив комп\'ютерний монітор і наповнив його бензином чи чорним порохом.

Люди з раком кишківника стоять витріщаючись навколо нас.

— Ні, — каже Марла. — Я стежила за тобою до готелю «Pressman», і ти був офіціантом на одній з цих вечірок із розігруванням убивства.

Вечірки з розігруванням убивства: багатії збираються в готелі на велику вечерю і розігрують детективчик у стилі Агати Крісті. Десь між boudin of gravlax[37]та сідлом з оленини світло на хвилину вимикають, і хтось прикидається вбитим. Вважається, що це має бути дотепною уявною смертю.

Решту вечері гості напиваються, споживають своє madeira consomme[38]й намагаються знайти докази того, хто саме серед них є вбивцею-психо-патом.

Марла кричить:

— Ти застрелив особливого представника мера з питань перероблення вторсировини!

Тайлер застрелив особливого представника мера з якихось-там питань.

Марла каже:

— І ніякого раку в тебе нема!

Усе відбувається так швидко.

Клацни пальцями.

Усі дивляться.

Я кричу: в тебе теж нема ніякого раку!

— Він ходив сюди два роки, — кричить Марла, — і в нього нічого нема!

Я намагаюся врятувати тобі життя!

— Що? Чому моє життя треба рятувати?

Тому що ти стежиш за мною. Тому що ти стежила за мною цієї ночі, тому що ти бачила, як Тайлер Дерден когось убиває, а Тайлер уб’є будь-кого, хто загрожуватиме проекту «Каліцтво».

Усі в кімнаті виглядають висмикнутими зі своїх маленьких трагедій. Їх ракових нещастячок. Навіть ті з них, хто сидить на знеболювальному, виглядають захопленими і схвильованими.

Кажу всім: перепрошую. Я нікому не хотів заподіяти шкоди. Ми маємо йти. Нам треба поговорити про це надворі.

Усі здіймають галас: «Ні! Стривайте! Що там ще?»

Попередня
-= 86 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

  14.02.2014

Знову ж таки "4".


Додати коментар