знайди книгу для душі...
94] А дозволу просив на добру вість
95] Про сім'я двадцяти чотирьох квітів,
96] Яку він сам заблудним розповість.
97] Знанням і волею шляхи намітив
98] Та й ринув на апостольські путі,
99] Немов потік із верхових гранітів.
100] Рубати єретичний сухостій,
101] І тим була палкіша в нього сила, -
102] Чим впертіший траплявся опір їй.
103] Пішла від нього вод силенна-сила,
104] Що католицьким садом протіка
105] Й багато вже деревець в нім зросила.
106] Коли таке одне з коліс візка,
107] В якому Божа церква подолала
108] Ворожі в міжусобицях війська,
109] То уявляєш славу, що засяла
110] Круг другого, якому з вуст Фоми
111] Хвала переді мною тут лунала?
112] Проте забулись колії самі
113] Од верху кола, й з винного остатку
114] Сама лиш цвіль зосталась серед тьми.
115] Шляхом вождя родина йшла спочатку,
116] Але багато хто з його сім'ян
117] Вже ставить пальці там, де ставив п'ятку.
118] Й невдовзі доведе пожнивний лан
119] Суцільну ґандж; до житниць не попавши,
120] Почне являть обурення бур'ян.
121] Звичайно, в томі нашому гортавши
122] Одну по одній славні сторінки,
123] Читаєш: «Я такий, яким був завше».
124] В Касале ж, в Акваспарті, навпаки.
125] Статут чернецький, як до їх натури,
126] Тим - засуворий, іншим - залегкий.
127] Поглянь, я дух живий Бонавентури
128] Із Баньйореджо; службу ніс у лад,
129] Не важачи на лівий зиск понурий.
130] От Августин з Іллюмінатом вряд,
131] З мотуззям первістки із стада того,
132] Що їм, вбогеньким, Бог надав розрад.
133] Тут і Гуго од Віктора святого
134] З Петром їдцем, з Іспанським теж Петром,
135] Що дав дванадцять книг ума земного.
136] Натан-пророк тут, тут і Хризостом
137] (Що значить Златоуст), Ансельм з Донатом,
138] Який відомий видатним трудом.
139] З Рабаном, що у Фульді був абатом,
140] Тут калабрійський пастир Джоакін,
141] Пророчим даром вславлений багатим.
142] Що тут великий Божий паладин
143] Підніс на заздрість вчинки незабутні,
144] Це брат Фома причиною, - це він
145] На те підніс мене й вогні супутні».
ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА
1] Нехай уявить, хто охоту має
2] Дізнатись, що я зрів (і хай він те
3] Як в камені карбоване, тримає),
4] П'ятнадцять зір, що сяйво золоте
5] Із неба нам на землю ллють у блиску,
6] Повітря пересиливши густе;
7] Нехай уявить Віз, оту колиску,
8] Яка черкає небеса щедрот,
9] І дишель в ній не меншає й на риску;
10] Нехай уявить також рога рот,
11] Туди розтулений, де, мов притертий,
12] Не рушить кола першого оплот,
13] На ті два знаки в висях обіпертий,
14] Що, начебто Міноєва дочка,
15] Коли близький почула холод смерті,
16] Сплела проміння на взірець вінка;
17] І кожен знак летить один за одним,
18] Немов один від одного тіка, -
19] І вздрить тоді за колом хороводним
20] Мов тінь сузір'я в віддалі ясній,
21] Із рухом тим подвійним і свободним,
22] Який з усім, що в звичці є земній,
23] Не порівняти, як із рухом К'яни
24] Небесний рух, могутній і гінкий.
25] Спів не про Вакха лився, не пеани -
26] Про того, хто в особах трьох один,
27] Про Божеський його і людський стани.
28] Та закінчивсь пісень і танців плин,
29] До нас вернулись, мов почувши втому,
30] Святі огні, неначе на спочин.
31] Зламав божеств мовчанку незнайому
32] Той пломінь, що душею я прилип
33] До слів його про божого сірому,
34] Й сказав: «Раз впорано вже перший сніп,
35] Раз впору з ниви урожаї знято,
36] То вже любов готує другу з кіп.
37] Ти думаєш, що в груди, звідки взято
38] Ребро на створення тих щічок-краль,
39] Де глотка людству обійшлась багато,
40] І в ті, які, пробиті списом, жаль
41] І скорб лише за всесвіт почували,
42] Аж з місця зрушилась одна із шаль,
43] Влила все світло, скільки б не вміщали
44] Всі люди всіх часів і всіх держав,
45] Та міць, що їй обидва дітьми стали, -
46] І здивувався ти, як я сказав,
47] Що рівного не має тут в околі
48] Захований у п'яте сяйво слав.
49] Тож зір відкрий - і втямиш, як поволі
50] Твоя ця думка й слово це моє
51] У правді ляжуть так, як центр у колі.
52] Все, що вмира чи мертвим не стає, -
53] Лиш відблиск мислі, що на світ появу