Слава ЗСУ!

144] Як гір не подолає хижий кат!

145] Хай стануть їй як засторога в сварі

146] Зойк Нікозії, Фамагости крик,

147] Бо там шаліє звір у дикій ярі

148] І не цурається лихих владик».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТА

1] Коли вже той, хто ризу ніс червону,

2] Пішов на другу із півкуль земних

3] І день сховавсь під ночі охорону,

4] То зразу ж безліччю зірок ясних

5] Все небо у промінні засіяло,

6] А той же сам світив ясніш за них.

7] Мені це явище на думку спало,

8] Коли знак світу і його вождів

9] Свій дзьоб стулив, промовивши немало.

10] Й незмірна безліч тих живих світів

11] Співати почала, ще більш огняна,

12] Та саме що - я в гадці не лишив.

13] О чарівна любове, в усміх вбрана,

14] Поміж найблагочесніших думок

15] Яка здалась мені ти полум'яна!

16] Коли в цих самоцвітах, що в вінок

17] Оправлена з них сяйна шоста свічка,

18] Затих останній ангельський дзвінок,

19] Мені зачулось, мов гуркоче річка,

20] Далеко дзюркотить між каменюк,

21] Неначебто струмків джерельних стрічка.

22] І нібито при гирлі цитри звук

23] Знаходить форму, і як подув, лине

24] Мелодією з флейти із-під рук, -

25] І тут, не переждавши ні хвилини,

26] Із образу так грім прогуркотав

27] Орлиним горлом, як із порожнини.

28] На голос обернувся він і став

29] У дзьобі словом, що я ждав од нього

30] І r cenui v своєму записав.

31] «Той орган мій, що бачить, а в земного

32] Орла ще й зносить сонце, - мовив він, -

33] Уваги потребує хоч не много.

34] З огнів, що видно з різних тут сторін,

35] Ті, з кого око тут моє іскриться,

36] Всі пильно дібрано один в один.

37] Цей, внутрішній, що створює зіницю,

38] Святого духа оспівав колись,

39] Возивши із ковчегом колісницю,

40] Тепер він знає, що перелились

41] Побожні співи на відплату рівну

42] І в пломеніючий вінець сплелись.

43] З п'ятьох, що створюють дугу надбрівну,

44] Той, що від дзьоба перший, втишив ту

45] Журбу за сином у вдови незмивну.

46] Тепер він знає, що хоч доброту

47] Він виявляв, та вічного спокою

48] Позбувсь, бо душу не віддав хресту.

49] А другий, як угору йти дугою,

50] Відстрочуючи неминучу мить,

51] Покаявся з молитвою палкою.

52] Тепер він знає: присуд не щастить

53] Усунуть геть, з молитви ж можна в слові

54] «Сьогоднішнє» на «завтрашнє» змінить.

55] А дальший, поступившись пастухові,

56] Хай добрий намір дав гіркі плоди,

57] Мене й закони в грецькій вклав обнові.

58] Тепер він знає, що хто зло сюди

59] З добром заніс, той приєднавсь до лику,

60] Хоч світ од нього й зазнавав біди.

61] А цей, на згині вниз брови, на стику,

62] Гульєльмо був, що плаче край за ним,

63] Бо смерть прийшла не Карлу й Федеріку.

64] Тепер він знає, що царем благим

65] Захоплюється небо, й в пишній свиті

66] Доводить це він одягом ясним.

67] Чи думав хто в несталім дольнім світі,

68] Щоб той Ріфей-троянець п'ятим був,

69] Де четверо - особи знамениті?

70] Тепер він знає краще, ніж хто чув,

71] Про Божу благодать в небеснім краї,

72] Але до дна її не досягнув».

73] Як жайворон зі співами ширяє

74] По висі й раптом мовчазним стає,

75] А насолода у ньому ще грає,

76] Таким здалось уявлення моє

77] Тієї волі, що з її веління

78] Усе стає одвічно тим, чим є.

79] Хоч перед сумнівом мого сумління

80] Я був, мов скло над барвами пусте,

81] Йому забракло довгого терпіння.

82] Та з уст моїх: «То що ж воно все те?» -

83] З великим він виштовхувавсь напором,

84] І я уздрів, що свято скрізь росте.

85] І відповів із спалахнулим зором

86] Моїм думкам благословенний знак,

87] І розум втішив розв'язанням скорим:

88] «Ти, бачу, віриш, але просто так,

89] Не розібравшись, що те слово значить;

90] Ти віриш, а не знаєш, чом та як.

91] Ти наче той, хто сутності не бачить,

92] Хоч назву речі й відає умом,

93] Аж поки хтось йому не розтлумачить.

94] / царствіє небесноє силком

95] Покориться любові та надії,

96] Щоб волю Божу подолать цілком, -

97] Не як людьми людина володіє -

98] її долають, бо дає долать,

99] А, здолана, добром долать воліє.

100] В брові тій перша й п'ята дивувать

101] Тебе повинні душі, бо ж не в'яне

102] Ця ангельського краю благодать.