Слава ЗСУ!

130-132. Ліворуч... четверо жінок. - Ліве колесо - Старий завіт. Чотири жінки - чотири «основні» («природні») чесноти античного світу: мудрість, справедливість, мужність і поміркованість. З них у мудрості - три ока, якими вона оглядає минуле, теперішнє і майбутнє.

133-141. Йшло двоє... старих - Один уособлює «Діяння апостолів», приписувані апостолові Луці, за переказами - лікареві, тому й одягнутому, як учень школи грецького лікаря Гіппократа. Другий - «Послання апостола Павла», якого завжди зображували з мечем.

142-144. Ще бачив скромних чотирьох дідів - «Послання» апостолів

Іакова, Петра, Іоанна і Іуди.

144. Самотній в даль проникливо глядів. - «Апокаліпсис» Іоанна. 154. Біля корогов - біля семи світників.

ПІСНЯ ТРИДЦЯТА

Земний Рай. - Поява Беатріче і зникнення Віргілія 1-7. Зміст: «Коли це семизір'я в вищім небі (сім світників, що зійшли з десятого неба, нічого не беручи на себе, окрім гріха), яке зійшло вказувати усім учасникам процесії, що саме треба їм робити, подібно до того, як нижче семизір'я восьмого неба (Малий Віз з його Полярною зіркою) вказує весляреві дорогу на морі - спинилося...»

11. «Гряди, невісто, от Лівана!» - слова з «Пісні пісень» царя Со-ломона; в перекладі з церковнослов'янської: «Іди, наречена, з Лівану!»

16. Сотні тих, хто ширить благодать - тобто ангелів.

17. Єгда прорік премудрий (церк.). - Коли сказав мудрець. 19. «Благословен грядий!» (церк.). - Благословен той, хто йде.

21. «Наповнюйте лілеями кошниці!» - трохи змінений рядок з Віргілія

(Ен. VI, 883).

32. Явилась жінка - Беатріче.

42. Ранила, як змалку ще, мене. - Данте побачив уперше Беатріче, коли йому було дев'ять років.

52. Сад, зчужілий матері старій. - Рай, що був заборонений Єві

після гріхопадіння.

54. На вмитій росами щоці моїй... - Це було коло підніжжя гори

Чистилища (І, 121-129).

69. В Мінервиному листі - тобто в віттях оливи (ряд. 31).

83. «На тя, Всевишній, уповаю» (церк.). - Ангели співають початок псалма: «На тебе, Всевишній, покладаю надії».

84. «Стопи моя» (церк.). - мої ступні (слова із цього ж псалма). 87. Того, що родить славів, краю - краю славів, тобто Славонії,

звідки на Італію віяли холодні північні вітри.

88-89. Тече в жарких грунтах безтінних - тобто в Африці, де опівдні

зникає тінь.

92. Крилатих спів... - спів ангелів.

115. В новім житті - тобто у своїй молодості, про яку Данте писав у книзі, названій «Нове життя».

124-125. Тільки я поріг лишила свій до віку другого - Беатріче вмерла, коли їй минуло двадцять п'ять літ.

126. Піддався суєті земній... - Данте був невірний Беатріче і як жінці, і як вищій мудрості.

133. їв яв, і в снах - тобто у видіннях, про які Данте розповідає в «Новому житті».

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ПЕРША Земний Рай. - Лета

3. їх лезом - тобто гостротою слів, звернених до Данте (Ч. XXX, 103-145).

11-12. Поки Лети хвилі не змили болісної тяготи - тобто пам'яті про заблудження Данте.

42. Точило кружить вістрю встріч - тобто притупляється меч правосуддя.

45. Сирен зачувши - піддавшись оманливій принаді земних благ (пор. Ч. XIX, 19).

71. Наський вітер - в Італії північний вітер, вітер, що віє з нашої країни.

72. З краю Ярби - з Африки, де царював Ярба (Ен. IV, 196). 77. Первістки творіння - ангели.

81. На звірі двоєдиного коріння - на грифоні (див. прим. Ч. XXIX, 107).

92. Жінка, давній мій водій - жінка Мательда (Ч. XXVIII, 67). 98. «Окропи мя» (церк.) - слова псалма.

102. Я води ковтнув. - Данте напився води з річки Лети, яка дає забуття гріхів.

103. Між чотирма жінками чарівними... - Див. Ч. XXIX, 130-132 і прим.

106. Зірки ми - в прірвах тьми... - Див. прим. Ч. І, 23.

111. Ці троє, зором знамениті - тобто три «богословські» чесноти.

123. Вид то орлій, то левиний - то орла (божества), то лева (людини).

138. Ще другу красоту єства твого. - Друга краса Беатріче - її уста. Перша - її очі, які Данте уже побачив (ряд. 115-123).

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА

Земний Рай. - Символічне дерево. - Перетворення колісниці. - Повія

і велетень

2. З десятирічної жаги - побачити Беатріче, яка вмерла за десять років до 1300 року.

9. Трьох богинь - тобто трьох «богословських» чеснот.

16-17. Вправо враз пішло славетне військо... - Містична процесія повернула на схід.

28. Прекрасна, що скеровувала хід за колесом... - Мательда з поетами йде за правим колесом, а колісниця повертає вправо.

35. До дерева сухого - до біблійного «дерева пізнання добра і зла», заборонені плоди якого вкусили Єва (Ч. XXIV, 115-117) і Адам. Це всохле дерево Данте перетворює на символ імперії.