Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
99] Той гаятись не мусить у ваганні.
100] Ой як стогнав, коли його закон
101] Позбавив язика, як плакав з туги
102] Колись швидкий на мову Куріон!
103] Пліч-о-пліч рештки рук підносив другий
104] У темряві, поміж калічних зграй,
105] З лицем, аж почорнілим од напруги,
106] Вигукуючи: «Моску ще згадай,
107] Який сказав: «Раз почали - скінчімо!»
108] І тим приніс біду в Тосканський край».
109] А я додав: «А в дім твій - смерть, всім зримо!»
110] Й, примноживши страждання, видав виск
111] Та й знову з криками подався мимо.
112] А я, вдивившись в дивовижний тиск,
113] Таке побачив, що розповідати
114] Без свідків я б не взяв на себе риск,
115] Коли б не людська совість: цей вожатий
116] До мене руку із щитом простер,
117] Щоб чистого душею захищати.
118] Побачив я й мов бачу дотепер,
119] Як стежку тіло безголове стеле
120] У стаді покалічених химер.
121] І голову несе воно, дебеле,
122] В простягнутій руці, немов ліхтар,
123] І стогне болісно вона: «Ой, леле!»
124] Він сам собі світив, немов пожар,
125] І був один у двох і двоє в однім,
126] А як - це знає лиш правічний цар.
127] Він зупинився під мостом безводним
128] І руку простягнув свою увись,
129] Щоб зблизитись до нас лицем холодним
130] І мовити: «На мене подивись,
131] Між мертвих дишеш, як живе все диха,
132] Ти згляньсь на тих, що в муці тут злились.
133] Коли ж з мого ім'я всім буде втіха,
134] То знай, що я Бертран де Борн, який
135] Призвів малого короля до лиха.
136] Я сина з батьком ятрив на сварки, -
137] Незгірш Ахітофел Авессалома
138] З Давидом збурював на бій гіркий.
139] Нарешті мозок мій скувала втома,
140] Бо він був зрубаний мечем з хребта
141] Й для нього решта тіла незнайома,
142] Така була мені покара й мста».
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТА
1] Великий натовп цей і ці терзання
2] До того обпоїли зір мені,
3] Що підступали із грудей ридання.
4] Віргілій же: «Що бачив ти на дні?
5] Чому ти роздивлятися готовий
6] Ці тіні покалічені, страшні?
7] Тебе ж не притягали інші схови,
8] І там же ти не зупинивсь ніде.
9] На двадцять дві аж милі ці закови.
10] А місяць вже під наші ноги йде,
11] Лишивши обмаль часу нам на жалі,
12] Багато ще небаченого жде».
13] «Якби ти знав, - я мовив у печалі, -
14] На що я зором націляв своїм,
15] Ти сам би не велів мені йти далі».
16] Але він рушив, я пішов за ним,
17] Розмову слухавши, на зміст багату,
18] А там додав: «У цім дуплі бруднім,
19] Де зір мій прагнув одшукати втрату,
20] Напевно, і мій родич зотліва, -
21] Він платить за гріхи велику плату».
22] Тоді сказав учитель: «Постривай,
23] І думка хай твоя над цим не б'ється,
24] Бо он його майнула голова;
25] Я бачив все, як він між тіней в'ється,
26] Гукає щось, погрожує тобі,
27] І чув, що Джері він дель Белло зветься.
28] А ти не помічав його в юрбі
29] Й, цікавлячись лиш владарем Отфору,
30] Не подививсь на родича в клятьбі».
31] «О вождю мій, він смерть мав наглу й скору,
32] Яку не відомстили, - мовив я, -
33] Ті, що несуть ганьби тяжкої гору,
34] Не змила кров йому гидка сім'я,
35] Тому ми і зустрілися чужими, -
36] Тож співчува йому душа моя».
37] Наблизились з розмовами такими
38] До скелі ми, і схов новий цей нам,
39] Коли б світліш було, до дна б став зримий.
40] Коли зійшли ми над останню з ям
41] Тих Лихосховів, і юрма безруха
42] Одкрилася здивованим очам, -
43] Розлігся лемент не одного духа,
44] Мов зойки караних з ста тисяч диб,
45] Тож затулив собі міцніш я вуха.
46] Такі знялися б стогони, коли б
47] У серпні всі лікарні в Вальдік'яні,
48] В Мареммі, на Сардинії у глиб
49] Занурити у звалище на твані.
50] Такий нестерпний дух сюди проник,
51] Мов гній зібрався в непромитій рані.
52] Ми підвелися на останній стик
53] Довгастої скали, звернувши вліво,
54] І погляд мій, що до імли вже звик,
55] Пройшов до дна, де Богу незрадливо
56] Слугує Справедливість, бо велить
57] Фальшівникам каратися жахливо.
58] Не знаю, чи було сумніше зріть
59] В Егіні, як людей, тварин до миші
60] Лихе повітря, сповнене страхіть
61] Заразних, вбило все, що тільки дише,
