Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
29] Зубами і під стогони великі
30] У дальній потягла його кінець.
31] І аретинець: «Той це Джанні Скіккі, -
32] Промовив тремтячи, - що нас усіх
33] Лякають у ньому ці скоки дикі».
34] «О, - мовив я, - поки зубів своїх
35] Він не встромив у тебе, то повинна
36] Піти в нас мова про шаленця гріх».
37] І він мені: «Душа це старовинна
38] Тієї Мірри, що її стряса
39] До батька досі ще любов злочинна.
40] Щоб согрішити з ним, оця краса
41] Себе так підробила в скромній шаті,
42] Як той, хто там далеко десь куса».
43] А той під Бодо підробивсь Донаті,
44] Кохавшись в пані табунів самій,
45] В його ж і заповіт писав кімнаті.
46] Коли скажених двоє цих у тьмі
47] Забігли десь, зустрічні та попутні
48] До себе привернули погляд мій.
49] Одного бачив: мав би форму лютні,
50] Коли б відрізать все від паху вниз,
51] Де почались роздвоєння відчутні.
52] З водянки, від якої він не ліз,
53] Не те що не ходив, живіт роздуто
54] Ще вище лиць, набряклих геть від сліз.
55] Так рот йому роздерла спрага люта,
56] Що ця губа, здавалось, вверх летить,
57] А та лягла на підборіддя круто.
58] «О ви, що всюди можете ходить,
59] І тут, як по землі, йдете так само, -
60] Промовив нам він, - згляньтесь, поглядіть
61] Як мучиться тут майстер ваш Адамо!
62] Був на землі бенкет суцільний, пир,
63] А тут діймає спрага - дика прямо!
64] Струмки, які від Казентінських гір
65] Біжать зеленими лугами в Арно
66] Й каналом розрізають вогкий шир,
67] Ввижаються весь час мені - й не марно,
68] Бо сушить їхній блиск ще більш мене,
69] Хоч виглядаю я і так почварно.
70] Суворий суд, що з кривди не схитне,
71] Для мене визначив щабель карання,
72] І часто дух мій візьме та й зітхне.
73] Я там, в Ромені, брав на підробляння
74] Монети із Хрестителем ясні,
75] І тілу мить в огні була остання.
76] Якби побачив душі я сумні
77] Тих Гвідо, Алессандро та їх брата, -
78] Й фонтана Бранди не шкода мені!
79] Тут одного десь тінь блукає, клята,
80] Як вірить тим скаженим бігунам, -
81] Та що я вдію, бо нога - як втята!
82] Якби то легкість повернуть ногам,
83] Щоб крок ступить в сто літ я був би в силі,
84] Уже давно я мандрував би там,
85] Шукаючи його в огидній гнилі,
86] Хай обводу всього, навкруг бери,
87] Миль з одинадцять, впоперек - з півмилі.
88] Це ж через них попав я до діри -
89] Примушували карбувать флорини,
90] Що мали домішок каратів з три».
91] І я: «А хто ці двоє? В чім їх вини?
92] Як взимку змочена рука, димлять,
93] Праворуч там, людина до людини».
94] «Такими їх застав, коли з проклять, -
95] Сказав він, - прірва ця мене вхопила.
96] Ніколи брехень їм вже не казать.
97] От ця шахрайка Йосифа губила,
98] А грек, шахрай Сінон згубив троян;
99] Пропасниця ж смердюча все убила».
100] І той вже вскочив у злоби туман
101] І в гніві, з маху, скільки стало сили,
102] У пузо бахнув, як у барабан.
103] А майстер той Адамо, роздобрілий,
104] Його в одвіт у пику затопив,
105] Бо мав кулак не надто обважнілий,
106] Приказуючи: «Хоч не з ряду бив,
107] Бо рухатись мені не дуже зручно,
108] А все ж удар не надто ослабів».
109] А той відмовив: «Трапивши невлучно
110] У пломінь, ти не квапив ніг прудких,
111] Коли монету карбував поштучно».
112] Товстун же: «Правда йде зі слів твоїх,
113] А чи слова ти правди говорив ці,
114] Коли за правду мав троянець їх?»
115] «Брехав я в слові, ну, а ти в карбівці, -
116] Сказав Сінон, - тож ти життя й знання
117] Віддав, щоб жить на чортовій верхівці».
118] «Клятвопорушнику, згадай коня, -
119] Відмовив черевань, - і тим карайся,
120] Світ пам'ята тебе до цього дня».
121] «А ти від спраги лютої старайся, -
122] Промовив грек, - налить живіт бурди
123] І черевом, як плотом, прикривайся!»
124] Тоді-монетник: «В тебе, як завжди,
125] Мерзоти повен рот, на гидь багатий,
126] Бо спрагу чую й дмуся од води,
127] Ти ж весь в жару, горить язик проклятий,
128] І дзеркало, в яке дививсь Нарцис,
129] Ти б без запрошення почав лизати».
130] Що інтерес до спору в мене ріс,
131] Учитель мовив: «Що тобі в цім диві?
132] Ще трохи - й я цього б не переніс».
