Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
119] Що злі плоди в саду ростив, упертий,
120] Й ужинок має фініків - не фіг».
121] «О! - з подивом гукнув я. - То вже вмер ти?»
122] І він: «Та не обходить це мене,
123] Чи дано тілу час життя чи смерті!
124] Одне лиш діло тут нам і ясне,
125] Що душі падають до Толомеї
126] Раніш, як нитку Атропос утне.
127] Щоб ти охочіш з ямини моєї
128] Знімав цю непрозору пелену,
129] Знай, що душа як зрадить, то до неї
130] Як і зі мною стало, в мить одну
131] У тіло входить біс в лихій погрозі,
132] Душа ж викочується в глибину,
133] В криницю, не спинившись на порозі.
134] Тут не вважають мертвим і того,
135] Можливо, хто заклякнув на морозі.
136] Коли з землі ти, мусиш знать його:
137] Це Бранка д'Ор'я; хто із нас не знає
138] Цього сусіду з давнини свого!»
139] «Боюсь, - сказав я, - правди тут немає:
140] Цей Бранка д'Ор'я зовсім ще не вмер.
141] Він їсть, і п'є, і спить, і вбрання має».
142] І він: «До Ляхолапових озер
143] Туди, нагору, ще тоді не вийшов
144] Мікеле Дзанка, де сидить тепер.
145] З близьким я родичем місця полишив,
146] Де віддавались радощам стільком,
147] І вже надіями себе не тішив.
148] Тепер мерщій звільняй мій зір цілком!»
149] Йому ж орбіти я не зчистив очні:
150] З ним найшляхетніш - стати селюком.
151] О генуезці, розуми порочні,
152] Чого ще на собі вас держить світ?
153] Чому не пожирає вас, збиточні?
154] Я з тим, хто сто пройшов решіт і сит
155] В Романьї, бачив одного, в якого
156] Душа давно вморожена в Коціт,
157] А тіло на землі вдає живого.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА
1] «Трядут хоругви к нам владики Ada»
2] Все ближче; подивись лишень на знак, -
3] Сказав учитель, - де його громада».
4] І як, коли б у хмарах день побляк
5] Чи відійшов би з нашої півкулі,
6] Ледь бачимо здаля верткий вітряк, -
7] Побачив я будову в свисті й гулі
8] Й сховавсь од вітру за вождя в імлі,
9] Немов у найнадійнішій притулі.
10] Люд грішний в неймовірному числі -
11] Аж лячно в римах це віддать словами, -
12] В льоду стирчав соломинками в склі.
13] Хто лежачи, хто випроставшись прямо,
14] А хто сторчком, ногами догори,
15] Або упершись в маківку п'ятами.
16] Коли без слів прийшли ми до гори,
17] Учитель, показать мені схотівши
18] Того, хто гарним був у час старий,
19] Ступив набік, мене вперед пустивши,
20] «Ось Діте, - мовив він, - і ось той рів,
21] Де ти подужчаєш, все оглядівши».
22] Як раптом захолов я й остовпів,
23] Читачу, не питай: я весь стенувся,
24] Розповісти - не вистачило б слів.
25] Не чувсь я мертвим, та й живим не чувся.
26] Збагнеш ти й сам, що я переживав,
27] Коли й життя, і смерті враз позбувся.
28] Володар найсумнішої з держав
29] Був до середини грудей в крижині.
30] Гігантові я б скорше дорівняв,
31] Аніж гігант руці його єдиній;
32] Тепер вже можеш сам ти справу здать,
33] Який він весь, умерзлий у льодині.
34] Якщо він на Творцеву благодать
35] Звести смів погляд, повний люті й крові.
36] То скільки зла від нього треба ждать!
37] Я з подиву позбувся навіть м©ви,
38] Побачивши на ньому три лиця!
39] Той вид, що спереду, - увесь багровий,
40] Два інші йшли від шийного кільця
41] З обох боків і, пересікши міру,
42] Сягали десь під кучмою кінця.
43] З них правий вид мав барву жовто-сіру.
44] Коли ж пройти до водоспадів Ніл,
45] Побачиш лівого обличчя шкіру.
46] Над кожним височіла пара крил,
47] Таких же самих розмірів потрібних.
48] Я в морі не здибав таких вітрил
49] Безперих, на кажанячі подібних.
50] Махаючи весь час на цілий світ,
51] Вітрів він троє створював осібних,
52] Що обвівали без кінця Коціт.
53] І річка аж до дна вся прохолола:
54] Сльозами сходив він на шість ланит,
55] А кожна з пащ, мов терниця, молола
56] По грішнику, - щоразу об коли
57] Душа стражденна тіпалася гола.
58] Передній ще жахливіші були
59] Такі тертя під скреготи зубовні,
60] Що дерли шкіри кусень чималий.
61] «Той, угорі, що терпить кару вповні, -
62] Сказав мій вождь, - то Юда Іскарйот,
63] В зубах он голова, а решта - зовні.
64] А в тих обличчя видно без турбот:
65] У чорній пащі ти он бачиш Брута, -
