Слава ЗСУ!

33] Ніж та, яка сповняє душу сину.

34] Сивінь блищала в кучерях чола

35] І в бороді, яка по грудях, дбало

36] На сторони роздвоєна, лягла.

37] Так сяйво чотирьох світил спадало

38] Згори на нього, що здалось мені,

39] Неначе сонце перед ним палало.

40] «Хто ви, що тут, по хмурій струмині,

41] Тікаєте із вічної темниці? -

42] Спитав він, брови суплячи грізні. -

43] Хто вас провів? Хто пломенем зірниці

44] Ту нескінченну чорну ніч роздер,

45] Що тьмарить дно пекельної в'язниці?

46] Невже закон поламано тепер?

47] Чи небо передумало й пустило

48] Вас, непрощенні, до моїх печер?»

49] Вожай на мене глянув, зрозуміло

50] Словами, рухом, поглядом вказав

51] Спустити зір, схилитися несміло

52] І вимовив: «Не я того бажав, -

53] Зійшла жона небесна доручити,

54] Щоб я його в дорозі проводжав.

55] Коли ж ти хочеш в пам'яті лишити

56] Подробиці, то вимов слово лиш, -

57] І радий я в цьому тобі служити.

58] Свій вечір ще побачить він пізніш,

59] Та був ладен від безуму страшного

60] Побачити його якнайскоріш.

61] Я, присланий, як вже сказав, до нього,

62] Щоб вивести із нетрів злих облуд,

63] Обрав єдину, хоч тяжку, дорогу.

64] Я показав йому весь грішний люд,

65] А зараз покажу покутних духів,

66] Де нагляд за очищенням - твій труд.

67] Та більше не згадаєм наших рухів;

68] Небесна сила помагала нам,

69] Щоб він тебе побачив і послухав.

70] Тож привітай його із прибуттям -

71] Йому свободи дано теж бажати

72] Й заради неї жертвувать життям.

73] Ти смерть за зло також не міг вважати,

74] Бо в Утіці сам вік свій вкоротив,

75] А в судний день одягнеш пишні шати.

76] Законів нам ніхто ж бо не змінив:

77] Він ще живий, мене ж Мінос не знає,

78] Бо звідти я, де чисті очі стрів

79] Твоєї Марції, яку єднає

80] З тобою мрія, душе пресвятий.

81] її любов за нас хай промовляє!

82] Твоїх сім царств дозволь же нам пройти,

83] І я подяку їй складу охоче,

84] Якщо згадать себе дозволиш ти».

85] «Так Марція мої втішала очі, -

86] Він відказав, - що, бувши на землі,

87] Робив я все, чого вона захоче.

88] Тепер течуть між нами хвилі злі,

89] Вона пішла навік з душі моєї,

90] Коли закон знайшов мене в імлі.

91] Та вас веде із милості своєї

92] Жона небесна - й слова не кажи,

93] Бо досить лиш послатися на неї.

94] Тож до призначеної йдіть межі,

95] Та перше змий йому з обличчя плями

96] І комишем його підпережи.

97] Недобре-бо із млистими очами

98] Являтись в рай, у місце пресвяте,

99] До першого поміж воротарями.

100] Он острівець; в болото вбоге те

101] Невтомні води б'ють у піні білій;

102] У мулі тільки сам комиш росте.

103] Ніякий стовбур прорости не в силі

104] На тих низьких багнистих берегах,

105] Бо неспроможний підкорятись хвилі.

106] Вертайтеся не по своїх слідах, -

107] Он перший промінь сонця появився.

108] Він вкаже вам на гору вірний шлях».

109] І з тим він зник. Я зараз же підвівся,

110] Не кажучи ні слова, підійшов

111] До вожая й на нього подивився.

112] А він почав: «Ходімо без розмов

113] Назад, мій сину. Бачиш на світанні,

114] Як далі вниз пішла рівнина знов».

115] Зірниця гнала сутінки туманні,

116] І в далині, куди вони пливли,

117] Замерехтіло море в трепетанні.

118] Ми навпростець долиною пішли,

119] Мов ті, що манівцями десь блукали,

120] Аж поки врешті стежки не знайшли.

121] Коли ж ми по рівнині мандрували,

122] Де промінь йа росу уже сяйнув,

123] А в затінку ще краплі не зникали, -

124] Учитель мудрий мій траву торкнув,

125] Зволожив руки у небесні соки,

126] А я, коли його думки збагнув,

127] Заплакані йому підставив щоки,

128] Й живу він барву поновив на них,

129] Яку зігнав у пеклі страх жорстокий.

130] Ми вийшли до пустельних вод смутних,

131] Що не носили на собі ні разу

132] Нікого, хто б вернувся до живих.

133] Підперезав мене він там з наказу.

134] О чудо! Він смикнув одну з рослин, -

135] І виросла нова така ж одразу

136] Там само, звідки першу вирвав він.

ПІСНЯ ДРУГА

1] Торкнуло сонце обрій знизу в місці,

2] Меридіан якого перетне

3] Сіонську гору у найвищій рисці.

4] І ніч, яка свій віз весь час жене,