Слава ЗСУ!

47] Він вимовив, вказавши над собою

48] Серед урвистих скель облом гряди.

49] Од слів його я сповнився снагою,

50] Поповз за ним по кручених стежках

51] І, зрештою, на камінь став ногою.

52] І сіли так ми, щоб у нас в очах

53] На схід була дорога страхітлива, -

54] Приємно глянуть на відбутий шлях.

55] Спочатку вниз дививсь я, та вразлива

56] Увага йшла до сонця, бо зливавсь

57] На нас ранковий промінь десь ізліва.

58] Поет примітив, як я дивувавсь,

59] Що в сяйнім повозі їздець крилатий

60] Між нами й Аквілоном просувавсь,

61] І пояснив мені: «Якби Близнята

62] Були близ дзеркала, що ясно так

63] Повинне на всі сторони палати, -

64] Ми бачили б, що світлий зодіак,

65] Коли не хибить путь його безмежна,

66] Підходить під Возів небесний знак.

67] Збагнеш, від чого справа ця залежна,

68] Дізнавшися, що мають і Сіон,

69] І ця гора, йому супротилежна,

70] Єдиний обрій за твердий закон,

71] Півсфери ж дві, і що стезя надхмарна,

72] Де коні гнав бездольний Фаетон,

73] Отут, по цьому схилу, незабарна,

74] А там іде по тому, навпаки, -

75] І мисль твоя тоді не буде марна».

76] «Звичайно, - відповів я, - зір швидкий

77] Ніколи ще не був такий у мене,

78] Як нині, хоч мій розум затяжкий.

79] Незміряних кружінь кільце вогненне,

80] Що вчені звуть екватором його,

81] Лежить, між нами й сонцем полонене,

82] Як я добрав з пояснення твого,

83] Звідсіль на північ, хоч його ж євреї

84] На південь мають від шпиля свого.

85] Та не зневаж цікавості моєї:

86] Чи довго йтиме стежка ця важка,

87] Що важко навіть глянути на неї?»

88] А він мені: «Гора оця така,

89] Що ти спочатку тільки йти не в силі,

90] А вище - стане там хода легка.

91] Отож, коли для тебе стануть милі

92] І любі над усе стежки оті,

93] Мов плавний рух човна по тихій хвилі;

94] Коли ти дійдеш до кінця путі, -

95] Там тільки й зможеш на спочинок сісти,

96] Оглянеш сам усі місця святі».

97] Не встиг поет сказать цієї вісті,

98] Хтось поруч вимовив: «Аби знаття,

99] Що ти раніш не перестанеш лізти».

100] Обидва роздивились до пуття

101] Й побачили ізліва каменюку,

102] Що не помітив ні поет, ні я.

103] Ми підійшли. Там сіло на прилуку,

104] У холодок багато душ нудних,

105] Що в лінощах зневажили спонуку.

106] Одна, найслабша, мабуть, із слабких,

107] Собі руками обхопила ноги

108] Й поклала мляво голову на них.

109] «О пане мій, - я мовив, - глянь на цього,

110] Бо він - таки справжнісінький лежух,

111] Мов ліньки за сестер рідніші в нього».

112] Насилу повернув обличчя дух

113] І, ледве зиркнувши від стегон вище,

114] Сказав: «То й лізь, коли такий ти зух!»

115] Його впізнав я і, хоч гнувся нижче

116] Й від втоми важко дихати було,

117] До нього приступив. Коли ж я ближче

118] Спинився, трохи він підвів чоло

119] Й спитав: «То втямив ти, чом сонце Воза

120] З-за лівого твого плеча тягло?»

121] Його рвучкі слова й незграбність пози

122] Були такі, що мимохіть всміхнувсь

123] І мовив я: «Не по тобі ллю сльози,

124] Бельаква, та скажи, чом тут приткнувсь?

125] Чи, на своїх ждучи, об камінь сперся,

126] Чи до колишніх звичок повернувсь?»

127] А він: «Чого б я, брате, вгору дерся, -

128] Мене б прогнав Господній птах від брам,

129] Бо слід гріхів і досі ще не стерся.

130] Мене й лишило небо цим місцям

131] На цілий строк мого земного віку,

132] Який лінивсь віддать я молитвам.

133] Бо слово має тут користь велику,

134] Як з серця йде, що взнало благодать.

135] А нам усім - лиш нидіти без ліку».

136] Поет рішив, що годі зволікать,

137] І вимовив: «Іди, піднісши око, -

138] На полудні не може сонце ждать,

139] Бо піч уже ступає на Марокко».

ПІСНЯ П'ЯТА

1] За вожаєм пішов, не поспішавши,

2] Й смиренно не підводив голови,

3] Коли, на мене пальцем показавши,

4] З юрби позаду хтось гукнув: «Диви,

5] Крізь другого не йде проміння з дива,

6] І він собі ступає, як живий!»

7] Я озирнувсь і вгледів, як щаслива

8] Цікаво роздивляється юрма

9] Мене, мене і темну пляму зліва.

10] «Чого хвилюється твій дух дарма,

11] Чому баритись? - вчитель мій промовив. -

12] Таж діла до їх слів тобі нема!