знайди книгу для душі...
119] Не старший з тим ім'ям, того ж я дому.
120] Тут очищаюсь, бо в рідні кохавсь».
121] «О, - мовив я, - у вас я в краї тому
122] Не був, але чи хтось в Європі є,
123] Хто б не чував про землю ту відому?
124] Про вас чужинець навіть дізнає,
125] Бо чутка скрізь, незмильна, як присяга,
126] Хвалу князям, хвалу й землі дає.
127] Клянусь - хай знайдеться дійти відвага! -
128] Що внуки гідно зберігають честь,
129] Яку вам добули грошва та шпага.
130] У них, з природи й звички, вартість єсть,
131] І хай лихий глава весь світ спокусить,
132] Та їх не зманить на стежки нашесть».
133] І він: «Іди, й семи разів не мусить
134] Лягати сонце в постіль ту ж таки,
135] Яку Баран з зірних копит не струсить, -
136] Для наших вух приємні ці гадки
137] У голові твоїй прип'ято буде
138] Цвяхами, кращими за всі чутки,
139] Як вирок долі чинності не збуде».
ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА
1] По обрію, мов із морського лона,
2] Біліючи на східному шпилі,
3] Зійшла кохана ветхого Тіфона.
4] Гра самоцвітів на її чолі
5] Холодної тварини вид створила,
6] В якої хвіст, як вістря у стрілі.
7] Там ніч два кроки вгору вже зробила,
8] Де п'ять вели розмови кругові,
9] І мусила на третім скласти крила,
10] Коли знемігсь я, мов усі живі,
11] Бо врешті надійшла хвилина рання,
12] І задрімав, схилившись на траві.
13] В годину, недалеку до світання,
14] Коли сумує ластівка в піснях,
15] На згадку, мабуть, першого страждання;
16] Коли наш розум робить вільний змах,
17] Земні турботи кинувши, зринає
18] В божественних перепочити снах, -
19] Мені приснилось, що орел ширяє
20] На дужих крилах в пір'ї золотім
21] І, цілячись на землю, небо крає.
22] Приснилося, що був я в місці тім,
23] Де Ганімед своїх покинув рідних,
24] Занесений у понадхмарний дім.
25] Гадав я: «В небесах, для себе гідних,
26] Орел шукає цілі для погонь,
27] Не полюбляючи низин огидних».
28] Приснилось, що на нашу оболонь
29] Він блискавкою впав мене забрати
30] І злинути в негаснучий огонь.
31] А там приснилось, стали ми палати, -
32] Уявний пломінь був такий страшний.
33] Що зміг моє сновиддя перервати.
34] Так, певно, затремтів Ахілл грізний,
35] Побачивши навколо край далекий.
36] Коли вві сні попав до чужини,
37] Бо мати мріяла, щоб небезпеки
38] Син, схований на Скіросі, уник,
39] Але ж і там знайшли героя греки, -
40] Як я здригнувсь, і сон мій геть утік,
41] І зблідли в мене щоки, як в людини,
42] В якої холод враз торкнувся щік.
43] Зі мною був лиш провідник єдиний,
44] Внизу десь бігли хвилі голубі.
45] І сонце небом зо дві йшло години.
46] «Не бійся і не піддавайсь журбі, -
47] Учитель мовив, - ми якраз де треба,
48] І сміливості дух плекай в собі.
49] Чистилище перед очима в тебе,
50] Поглянь - оце навкруг його стіна,
51] А там он, у проломі, вхід до неба.
52] На моріжку, де зелень запашна,
53] Уранці, як тебе лишила дія
54] І ти заснув, з'явилася жона
55] Прекрасна й дивна. «Я Лючія, -
56] Сказала, - взяти велено мені
57] Того, над ким панує сонна мрія».
58] Сорделло й інші тіні визначні
59] Зостались, а тебе вона забрала
60] На руки й вийшла, я ж - услід ясній.
61] Сюди принісши, тут тебе поклала,
62] Вказавши гарними очима вхід,
63] І водночас із сном твоїм пропала».
64] Мов той, хто, збувшись сумнівів та бід,
65] Міняє страх на впевненість і спокій,
66] Коли йому відкрився правди слід, -
67] Так я змінився в радості глибокій.
68] Вожай, уздрівши це, пішов вперед,
69] Пішов і я з ним по горі високій.
70] Читачу, бачиш, як підніс я лет,
71] Тож не дивуйся на мистецтво вище.
72] З яким про свій писатиму предмет.
73] На місце в мурі вийшли ми найнижче,
74] Де в ньому був, здавалося, пролом,
75] І вздрів стіну я, підійшовши ближче,
76] Із замкненим воротами жерлом,
77] Три східці різнобарвні й мовчазного
78] Воротаря з осяяним чолом.
79] Не зводив я очей з лиця ясного,
80] Яке таким світилося вогнем,
81] Що я не стерпів погляду жахного.
82] Сидів він із оголеним мечем,
83] Що так іскрився відблисками сталі,
84] Аж я не міг до нього стать лицем.
85] «Відповідайте і не руште далі, -