Слава ЗСУ!

114] Щоб ухилитись від злочинних справ?

115] Хвала Баньякавало - він безплідний.

116] А Кастрокаро - сором, Коньйо - теж,

117] їх замок стане всяким графам рідний.

118] В Пагані знов родитимуть без меж.

119] Хоча їх Демон у труну з собою

120] Не візьме всю неславу їхніх веж.

121] О Уголін де' Фантолін! З тобою

122] Гаразд, бо вже нема чого гадать,

123] Що вкриє хтось твоє ім'я ганьбою.

124] Іди, тосканцю! Хочеться ридать,

125] А не казати про нащадків злого!

126] Такі думки лиш серце нам гнітять».

127] Ми знали, що шляхетні душі строго

128] Пильнують нас; вони були німі,

129] То значило, що ми знайшли дорогу.

130] Нараз, коли ми рушили самі, -

131] Мов грім, що небо пронизав безкрає,

132] Розлігся голос у свинцевій тьмі:

133] «Хто стрінеться - мене забити має!»

134] І раптом щез, неначе грому вдар,

135] Що, хмару розпанахавши, зникає.

136] Ще слух наш не спочив од тих примар,

137] Як знов на всю загуркотало силу,

138] Неначе вдруге вдарило із хмар:

139] «Я -Аглавра, обернута на брилу!»

140] І крок назад ступив я, щоб зійтись

141] З поетом і вхопити руку милу.

142] Повітря заспокоїлося скрізь,

143] І він сказав: «Щоб людям не загинуть,

144] Міцні вудила їм би придались.

145] Але ви кидаєтесь все поглинуть,

146] І вудка ворога вас тягне враз, -

147] Вузда й поради мудрі марно линуть.

148] На себе глянуть небо кличе вас,

149] Показуючи світ в красі блискучій,

150] А ви у землю дивитесь весь час, -

151] За це вас і карає Всевидючий».

ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА

1] В ту мить, як третя скінчилась година

2] Й не відчинялось ще світань вікно

3] На сфері, жартівливій, мов дитина,

4] Як сонцю тут було, коли воно

5] До надвечір'я рухалося скоса,

6] А вдома північ залягла давно.

7] Проміння блиснуло нам просто в носа,

8] Тому що ми всю гору обійшли

9] Й світило нам на заході знялося.

10] Я, глянувши, що промені несли

11] Вогонь могутній тисячоязикий

12] І досі ще не бачені були,

13] Руками затулив собі повіки

14] І захисний зробив для зору вал,

15] І сяєво розбилося на бліки.

16] Як промінь, од води або дзеркал

17] Відбитий, скаче під небес склепіння,

18] Зберігши в цьому русі весь свій пал, -

19] Цим і відмінний промінь від каміння,

20] В якого зовсім не високий скік,

21] Як нам посвідчує мистецтво й вміння, -

22] У мене вдарили за бліком блік,

23] І світло, хоч відбите, так засяло,

24] Що вмить я очі відвернув убік.

25] «Це що там, милий батьку, заблищало

26] Яскраво і нестерпно для очей, -

27] Спитав я, - й за хвилину більше стало?»

28] «Засліплює тебе, як всіх людей,

29] Сім'я небесна, - відповів до мене, -

30] Вказать нам шлях і присланий оцей.

31] Ти скоро звикнеш бачити священне

32] Й блаженства з ним збиратимеш плоди,

33] Наскільки, звісно, це тобі здійсненне».

34] Ми ближче підійшли, і нам радий

35] Промовив ангел, чарівний на вроду:

36] «Тут ширше, ніж внизу, ідіть сюди!»

37] Я вчув, коли ми рушили по ходу,

38] «Блаженні милостивії»; цей спів

39] Та й ще «Радій, звитяжцю» йшли зісподу.

40] Підводячись з поетом, я схотів,

41] Аж поки досягнем щабля нового,

42] Послухати учителевих слів

43] І з запитанням підійшов до нього:

44] «Що дух з Романьї в думах мав своїх,

45] Казавши про заваду в цім для того?»

46] А він мені: «Його втягнув цей гріх

47] В запізно збагнену глибінь страждання,

48] І радить він уникнуть сліз гірких.

49] Вас із достатком зв'язують бажання -

50] Чим більше вас, тим менше припаде,

51] І з заздрощів народяться зітхання.

52] Коли ж любов до вишніх сфер веде

53] Угору ваше почуття безкрає,

54] То в ваше серце гіркота не йде, -

55] Бо там чим більше кожен промовляє:

56] «Це спільне», - тим багатший він стає,

57] Тим більше милосердя в нім палає».

58] «Тепер потрібне слово знов твоє, -

59] Озвався я, - щоб обминуть облуду,

60] Бо сумнів серце сповнює моє.

61] Та як же так: бо шмат дрібніший буде,

62] Якщо ділить його на всю юрму,

63] Аніж коли б стояло менше люду».

64] А він мені: «Даєш весь час уму

65] Вгрузати в щось, земних дрібничок повне,

66] І з світла завжди робиш ти пітьму.

67] Оте добро, безмежне й невимовне,