Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
29] Отож учитель проказав: «Озвися
30] Й спитай, чи зійдем нині вгору ми».
31] І я: «Ти, що, очистившись, у висі
32] Творцеві принесеш прекрасний дух,
33] Зі мною йди, на чудеса дивися».
34] «Піду з тобою, поки вільний рух, -
35] Він одповів, - та в цім диму постилім
36] Потрібен нам не зір, а тільки слух».
37] І я почав: «Нагору йду я з тілом,
38] Яке ще смерть не бралась розкладать,
39] І вже пройшов устріч пекельним силам.
40] А що мене осяла благодать
41] І проводжати забажалось Богу
42] Стежками, що не дано всім топтать, -
43] Не приховай, з чийого ти порогу,
44] Чого ж іще прошу від тебе я,
45] То це вказати нам з пітьми дорогу».
46] «Я був ломбардець, Марко на ім'я,
47] Любив чесноту, мудрості знайому.
48] Чи нині в них влуча стріла чия?
49] Хто обира наверх тропу відому?» -
50] Так мовивши, додав він: «Помолись
51] За мене, як дістанешся додому».
52] І я: «Клянусь, якщо дійду колись,
53] Зробити це, та зараз дай пораду,
54] Бо знов у мене сумніви знялись,
55] Та ще й сильніші, на мою досаду,
56] Бо правда слів твоїх без боротьби
57] З недавно сприйнятим доходить ладу;
58] Чеснота зникла, повен світ ганьби,
59] Як сказане тобою те ж доводить.
60] Він дихати не може від злоби.
61] А люд ніде пояснень не знаходить, -
62] Тож запитання не зневаж мого:
63] Чи то зірки, чи сам собі він шкодить?»
64] Зітхання в нього стало зойком: «О!»
65] І він почав: «Ти мною не погребуй,
66] Та світ сліпий, і ти - дитя його.
67] Ви завжди все приписуєте небу,
68] Мовляв, зірки весь час і тут, і там
69] Всім рухають на власну лиш потребу.
70] Тоді було б не дано зовсім вам
71] Свободи волі й вищої подяки
72] Діянням добрим, осуду - гріхам.
73] Зірки штовхають, не скажу - на всякий
74] Вас вчинок, а як навіть би й сказав,
75] То світло вирізня добра познаки.
76] Якби свободний вибір ваш повстав
77] Проти зірок уже в найпершім ділі,
78] То протягом життя б усе здолав.
79] Свободні, ви підлеглі вищій силі
80] Й природі кращій: вам вони дають
81] Думки, не зв'язані зірками в тілі.
82] Тож світ звертають на неправу путь
83] Самі живі, у смертних вад в полоні.
84] Простеж, як докази до цього йдуть.
85] Не роджена душа лежить у лоні
86] Того, хто з нею, мов дівча ясне,
87] Все бавиться, тримаючи в долоні.
88] Душа простенька, тямлячи одне:
89] Як радісно було Творця їй бавить,
90] Вернути прагне щастя чарівне
91] І помиляється буває: славить
92] Мізерне щось, звеличує без меж,
93] Як нею вождь а чи вузда не править.
94] Потрібні, як вузда, закони; теж
95] Потрібні трони, звідки б додивлятись
96] У Місті правди до священних веж.
97] Закони є, та хто б за них мав братись?
98] Ніхто, бо чільний пастир хоч жує
99] І ремиґає, - він, проте, без ратиць.
100] Його ж отара верне на своє:
101] Як той же харч в вождя, що в неї зроду,
102] То іншого вона не визнає.
103] Отак призвів поганий напрям ходу
104] До того, що весь світ угруз в гріхах,
105] І винуватити не варт природу.
106] От Рим, що дав закони у віках,
107] Два сонця мав, по одному в окрузі,
108] Що світський осявали й Божий шлях.
109] Та перевищило одне в напрузі.
110] Меч воїнський і пастирське жезло,
111] Хоч зв'язані, але не стали друзі,
112] Стикаються безбоязно, та зло.
113] А що з насіння впізнають рослину,
114] Помисли, що із цього б нам зросло!
115] Де поять Адідже із По рівнину,
116] Колись жили там рицарства взірці,
117] А Федеріго як почав руїну,
118] То сповнились підлоти землі ці,
119] Там убезпечені лише бувають
120] Тремтячі перед чесністю людці.
121] Ще, правда, там три діди доживають,
122] В яких юнак воює з стариком,
123] Та, щоб Господь покликав, дожидають:
124] Коррадо да Палаццо з добряком
125] Герардо й Гвідо да Кастель, якого
126] Французи звуть ломбардським простаком.
127] Тож всім скажи, що римська церква вбога,
128] Силкуючись зліпити двоє влад,
129] Бруднить обидві і себе ж до того».
130] «О Марко, - мовив я, - з твоїх порад
131] Узнав я правду і закон той слушний,
132] Що спадки взяв у Левієвих чад.
133] Хто ж цей Герардо, мудрий, благодушний,
134] Уламок згаслих прастарих колін,
